Мені, мабуть, щастить. Варто ввімкнути телевізор, і впродовж кількох хвилин на ньому виринає така нісенітниця, що хоч стій, хоч падай. Або – переходь на інший канал, щоб, утім, і там наштовхнутися на щось таке ж...

Тільки не подумайте, що цей вік дається взнаки чи вроджена мізантропія. Просто, схоже, рівень професіоналізму на вітчизняному телебаченні опустився кудись до небезпечної межі (чи, може, він усі ці роки там і залишався?).

Спершу, побачивши картинку і почувши повідомлення на 5 каналі, я просто не повірив. Зателефонував знайомому. Так, усе вірно. А потім я відкрив сайт цього телеканалу і прочитав те саме, що і чув.

Ось повний текст цього повідомлення:

«70 років тому розпочалися сталінські репресії.

Таку сумну дату відзначали сьогодні у Москві. Мітинг відбувся на Лубянці біля Соловецького каменю. 

Вшанувати пам'ять жертв репресій зібралося близько двохсот людей. Серед них чимало людей, які самі пройшли через табори або втратили там рідних. Мітинг почався з хвилини мовчання. Після цьго процесія попрямувала до храму Христа Спасителя, де відбувся жалобний молебен. За різними оцінками, від сталінських репресій в Радянському Союзі постраждали від 20-ти до 40 мільйонів людей.

Ірина Каліна, жертва сталінських репресій: "Це були жахливі репресії, і я сподіваюсь, що вони ніколи не повторяться. Вони не можуть більше повторитись, бо це було повне беззаконня."

Михайло Попов, син політв'язня: "Нам не можна повертатись до старих часів. Тоді було вбито стільки людей. Ми живемо у такий чудовий час. Мені вже вісімдесят років, і я бачив стільки їжі та товарів в магазинах. Нам не можна повертатись до черг в магазинах та стояти на колінах, випрошуючи шмат хліба.»

Панове, я гублюсь у здогадах. Я не знаю, що саме відзначали 25 липня 2007 року у Москві. Подія, звісно, була, але з повідомлення 5 каналу про її зміст дізнатися неможливо. Я тільки знаю, що сталінські репресії не розпочалися у цей день 70 років тому. Вони вже розгорнулися у надзвичайно широких масштабах, хоча їхній апогей був іще попереду.

А 25 липня 1937 року – це звичайно, сумна дата, але лише одна в тому великому списку трагічних дат тих років. 25 липня 1937 року виданий оперативний наказ НКВС СРСР № 00439 «Про операції із репресування німецьких підданих, запідозрених у шпигунстві проти СРСР». Йшлося як про антифашистів, які мали необережність утекти від Гітлера під крило Сталіна, так і про найманих «безпартійних» іноземних фахівців, певна кількість яких ще працювала за контрактами в Союзі. У першу чергу «брати» почали тих, хто працював на військових заводах і на транспорті. Арешти почалися 29 липня. Восени операція поширилася на деякі категорії совєтських німців та інших громадян «вітчизни всіх пролетарів світу», звинувачених у зв‘язках із Німеччиною та шпигунстві на її користь. Значна кількість репресованих згідно із цим наказом (не менше, ніж чверть) була з України. Загалом під час «німецької операції» упродовж 1937-38 років були засуджені 55005 осіб, із них 41898 – до розстрілу, чимало інших загинуло у ҐУЛАҐу, а дехто із уцілілих антифашистів 1939-40 року, після підписання Угоди про дружбу і кордон, був... виданий Гітлеру.

Отакий трагічний сюжет справді пов‘язаний із днем 25 липня 1937 року. Але до чого тут «початок сталінських репресій»?

Утім, із кінцем липня 1937 року (точний день не встановлений) асоціюється ще одна страхітлива річ доби Великого Терору. Йдеться про вказівку політбюро ЦК ВКП(б), яка дозволяла здійснювати фізичні методи впливу при допитах у ході слідства за так званими «контрреволюційними злочинами». Досі невідомо, чи розсилалася директива про застосування тортур у письмовому вигляді; поки що в архівах вона не знайдена (хоча, з іншого боку, переважна більшість чекістських архівів того часу досі не розсекречена). Але зміст цієї директиви можна відновити за телеграмою ЦК ВКП(б) від 10 січня 1939 року про обмеження застосування тортур (адже головні проблеми, вважав Сталін, уже розв‘язані, можна й «лібералізувати» боротьбу з «ворогами народу») та за дискусією на червневому пленумі ЦК КПСС (це тоді, коли Молотов, Малєнков, Каганович і компанія спробували усунути Хрущова, але програли). Як би там не було, але з кінця липня – початку серпня 1937 року зафіксовані практично повсюдне застосування побиття та інших «засобів фізичного впливу» на допитах заарештованих.

Та і це не «початок сталінських репресій».

Тільки за першу половину того ж 1937 року сталінська команда встигла чимало. У січні у Москві був проведений відкритий процес у справі «Паралельного антисовєтського троцькістського центру». У лютому-березні пройшов пленум ЦК ВКП(б), майже повністю присвячений обґрунтуванню масових репресій у середовищі партійної та господарської номенклатури (до речі, з 73-х промовців 56 у 1937-40 роках були розстріляні, 2 вкоротили собі віку). У березні були викриті (тримайтеся за стільці!) «японо-троцькістські диверсійні групи у нафтовій промисловості». У травні – викрита «змова фізкультурників», які начебто «вели активну роботу з підготовки терористичних актів проти керівників ВКП(б)». У травні – заарештована група вищих військовиків, звинувачених у справі про «військово-фашистську змову» в Червоній армії. У червні відбувся блискавичний процес над учасниками цієї «змови» (Тухачевський, Уборевич, Якір, Примаков та ін.). У червні ж було викрите «тюрксько-татарське націоналістичне підпілля» в Азербайджані, Криму, Татарстані, Узбекистані, Таджикистані, Казахстані. І, нарешті, півріччя завершилося ще одним пленумом ЦК ВКП(б), на якому нарком внутрішніх справ Єжов («єжові рукавиці») доповів про існування змови у всіх ланках партії та держави.

Чи це були репресії, чи ні?

Але це ще далеко не все. Справа в тому, що Міжнародний день пам‘яті жертв політичних репресій в СРСР відзначається 5 серпня. Дата і знаменна, і страшна. Цього дня у 1937 році розпочалася так звана «куркульська операція» (тотальна «зачистка» всіх тих, хто під час колективізації був оголошений куркулем, членів їхніх родин, «підкуркульників» і т.ін.), - число лише розстріляних під час цієї «операції» сягає півмільйона осіб. Цього ж числа була видана директива НКВД про «очищення» ҐУЛАҐу від осіб, засуджених за 1 категорією (наказ № 00447). «Очищення» проводилося дуже просто: без нового слідства вироки (виключно розстрільні) виносилися «трійками» заочно на основі довідок табірної адміністрації. Якраз на основі цього наказу в урочищі Сандормох була розстріляна ціла низка першорядних достойників української культури...

Цього року, до речі, у зв‘язку із 70-літтям Великого Терору цей День пам‘яті відзначатиметься довше, ніж звичайно – 4-5 серпня. Власне, чи не слід було у повідомленні про московський мітинг сказати хоч кілька слів про наступну подію? Чи телевізійники-новинарі мусять тільки сліпо реєструвати бачене ними, не обтяжуючи себе «зайвими» знаннями? Навіть тоді, коли йдеться про трагедію, яка зачепила долі мільйонів їхніх співвітчизників?

...Естонці, до речі, з точністю до однієї людини встановили число жертв сталінських репресій у своїй країні. Навряд чи це не було відображене їхнім телебаченням. І навряд чи естонські телевізійники могли б допустити такі, м‘яко кажучи, неточності, як їхні українські колеги. Але то ж естонці...

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників