У неділю телеведучий «5-го каналу» Віталій ГАЙДУКЕВИЧ утретє вестиме інформаційно-аналітичний тижневик «Час. Підсумки тижня». Обличчям проекту він став після Лариси Губіної. І одразу - в бій. Інформаційний. Головною темою випуску, вочевидь, стане проведення цього дня так званого референдуму в Криму. Ведучий переконаний: повідомляючи про Крим, про «референдум» та агресію Росії, потрібно прямо називати  речі своїми іменами. «Журналістам треба чітко пояснити аудиторії, що це ніякий не референдум, - зауважує Віталій. - Наше завдання - максимально фіксувати кадри, у яких люди на вулицях йдуть голосувати на фоні БТРів, російських автоматників та «самооборони». Треба фіксувати це для майбутніх судів. Дехто з колег готується працювати на дільницях, знімати те, як люди кидають до скрині незрозумілі бюлетені для голосування, чи бути присутнім під час «підрахунку» голосів. Але ми розуміємо, що результат цього «голосування» вже давно написано в Москві. Серйозне ставлення до фікції легітимізує фікцію».

Про те, як правильно повідомляти про Крим, протидіяти інформаційній війні та скористатися революційним шансом, щоб нарешті здобути в країні національний інформаційний простір, - у розмові з Віталієм ГАЙДУКЕВИЧЕМ.

***

- Нещодавно ви стали ведучим підсумкового тижневика «Час. Підсумки тижня». Чи плануєте змінювати формат програми?

- Ми хотіли працювати над удосконаленням формату, збільшувати хронометраж, додавати телевізійні родзинки, але сьогодні ситуація в країні так швидко змінюється, що до цього не доходять руки. Всі на фронті... інформаційному. Сьогодні всі журналісти, які працюють на Україну і чесно інформують про ситуацію в країні, - солдати на одній війні - інформаційній. Наразі всі професійні медійники - по один бік барикад - на боці цілісності України. Все інше - імітація журналістики.

- Протягом двадцяти двох років незалежності українське ТБ дозволяло собі продукувати численні міфи про різних «західників» і «східняків», розподіл країни, федералізацію як панацею тощо. Це все відбувалося на тлі сотень малобюджетних російських серіалів про ментів, кримінал, детективи, армію... Скажіть, чи не український телевізор підготував нинішню кризу?

- Кожен процес, що зараз відбувається в державі, безумовно має свій бекграунд. Не могло бути в Україні іншого телебачення, якщо українській владі було начхати на свою державу. Вся наша влада, передовсім, вирішувала свої вузькопартійні, кланово-олігархічні інтереси. Питання формування і показу національних українських сенсів, розумної пропаганди українськості, перспектив сильної держави ніколи не хвилювало керівників країни, а відтак такого завдання не було перед керівниками ТБ. І не треба забувати - канали комерційні. Усвідомити, що варто відмовитись від частки прибутку заради ідеології (у розумінні поширення громадянських, патріотичних сенсів), важко. Але це, безумовно, також роль ЗМІ. Утім, для того щоб ця суспільна функція почала працювати, мав би бути чіткий сигнал від керівництва країни. ТБ повинно пропагувати національну ідею, але не формувати її самостійно. Цю ідею має виробити держава, її повинно обговорити суспільство, дати сигнал до дії. ТБ - це дзеркало. А «на зеркало неча пенять, коли...». В Україні, будемо відверто говорити, 22 роки із цим були проблеми, тож тепер чому «пенять»? А телеменеджери на цьому тлі йшли шляхом меншого спротиву. Це ж бізнес. Навіщо витрачати зусилля, гроші і час на розробку некомерційного продукту? Можна просто придбати російське, розважальне... Саме собою питання українського, потрібного державі Україна якісного ідеологічного продукту відходило на другий план. Та й що популяризувати, якщо ідеологія ніким не сформована?

- Як протидіяти інформаційній війні з боку Росії?

- Проблема в тому, що ми давно програємо інформаційну війну в Європі. І саме Росії. З точки зору пропаганди, Росія - геніальна. Адже вся суть російської держави вибудувана на пропаганді та заміні понять, сенсів, історії, культури... Європа десятиріччями сприймала Україну через призму російської точки зору. Це звичка. Плюс не треба забувати - Москва давно має лобістів своїх інтересів у Старому світі і за потреби може просувати і через політиків, і через ЗМІ те, що їй потрібно. І коли ми сьогодні бачимо реакцію європейців на події в Україні, розуміємо, що вони мислять штампами... Їхня біда в тому, що вони ці штампи бояться ламати. Вони не розуміють, як це праві радикали можуть бути мирними та захищати євреїв: керівник радикалів говорить з послом Ізраїлю, і вони розходяться на позитиві. Європа не ставить під сумнів штампи свого мислення і не хоче розуміти, що ці штампи великою мірою культивує Москва.

Що робити вже сьогодні? Реалізовувати державну інформаційну політику на рівні уряду, на рівні РНБО... Має бути створено потужний контрпропагандистський центр, який на рівні заяв щодня реагуватиме на кожну маячну, вигадану в Кремлі. Це повинно працювати як годинник. Там щось ляпнули - в Україні аргументовано спростували. Це має бути в постійно доступній формі для іноземних журналістів. Західні колеги повинні мати можливість подавати нашу позицію як паритет думок. Вони не повинні бігати за українськими чиновниками і випрошувати в них коментар. Раніше це було повністю провалено. Сьогодні це ще не зроблено. Далі: європейці не розуміють, що в нас відбувається, тому що не розуміють української. Треба негайно створити центр, який, якщо не продукував би свої, то принаймні перекладав би новини наших центральних каналів на англійську мову. Сьогодні це роблять деякі канали, викладаючи в Інтернет свої англомовні дайджести новин. Але цього мало.

- Як на це повинні були реагувати керівники наших телеканалів?

- Країна в стадії війни. Поки що інформаційної. Канали на рівні менеджерів, власників повинні принципово відмовитися від російського продукту - розважального, документального, інформаційного. Також принциповий непродаж до Росії українського телевізійного продукту. Просто «відрубати» для себе Росію як партнера. Ігнорувати колег - не давати їм коментарі, не давати свої ПТС (пересувні телестанції) для включення. Парадокс ситуації: російські новини вмикають з українських ПТС. Відмовити в цьому. Ми розуміємо, що події, які відбуваються в Україні і які передають на Росію українські технічні сили, буде спотворено. Розуміємо, що вони діятимуть проти України. Значить - не співпрацювати. Так, це будуть чималі збитки. Але на те вони й топ-менеджери, щоб за адекватну ціну знайти альтернативні продукти. «Плюси» закупили лінійку продукту з Туреччини. І він пішов, і він показав рейтинги. То супер! Є західні телевізійні партнери...

- Ваш заклик видається утопічним. Чи стане війна стимулом для власників каналів відмовитися від «співпраці» з Росією?

- А це буде тестом для них. Тест на їхню українськість та, зрештою, адекватність. Ми розуміємо, що вони мають свої бізнес-інтереси з Росією. Глядачі швидко з'ясують, що важливіше власнику каналу чи його журналістам - своя незалежна і суверенна держава чи бізнес-партнери з Росії. Якщо друге - глядач повинен проголосувати проти цього прихованого колабораціонізму. Такі телеканали мало не дивитися, їм треба псувати імідж. Якщо ми говоримо, що громадянське суспільство нарешті народилося в країні, воно має щодня тиснути на ТБ. Вимагати кращого і реагувати на те, що вважає не гідним.

- Ви - активний користувач соціальної мережі «Фейсбук». Нещодавно ваш пост «Геть балаклави» поширило понад 2 тисячі людей. «Балаклави геть - нехай побачать наші обличчя», «вчимося бути якісними регулярно, а не за настроєм», «необхідний розрив шаблонів...» - писали ви. Чи не повинні сьогодні зняти балаклави передовсім журналісти?

- Журналістам, які в професії давно, думаю, так. Але не силою. Питання в тому, хто це робитиме. Політикам знімати маски - це роль журналістів. А хто змусить журналіста показати свій бекграунд? Так, треба запитати в журналістів: а де ти був і про що говорив в ефірі в ту ніч... Але це повинно вимагати суспільство.