- Неподалік польського кордону в містечку Рава-Руська місцева влада поставила біг-борд, на якому польською мовою написано: «Дякуємо. Той є нашим братом, хто не полишив нас у боротьбі за майбутнє». Цим місцева громада вирішила віддячити полякам за їхню підтримку. Чи у Польщі знають про цей жест? Чи знають про ті відчуття, які мають українці щодо поляків зараз?

- Я не знаю, в якій мірі поляки вже знають про те, з якою вдячністю українці ставляться до них, помалу така інформація з'являється в мас-медіях. А з іншого, боку, поляки, не очікуючи такої вдячності, щораз більше роблять для Мадану. Безкінечні є збірки речей для Майдану. Сюди приїхали поранені. була проблема, що люди хотіли приходити до лікарні, хотіли допомогти. Натомість з відомих причин не оголошувалося, де вони перебувають, щоб українські служби туди не потрапили. Але було велике бажання, багато людей хотіло долучитися до того, щоб їм допомогти.

- Поляки відразу відгукнулися на події в Україні. Вони підсвічували будинки в жовто-синіх кольорах, вивішували відеоролики з українськими піснями, прикрашали міста українськими прапорами. Чому, на Вашу думку, ці події викликали таку широку громадську реакцію?

- Поляки відреагували на події в Україні, тому що у них цілий час є паралелі з 1989 роком. Щоправда, зараз з'явилося більше паралелей із 1981 роком. Поляки мають досвід виорювання своєї незалежності. І думаю, саме це стало причиною такої підтримки Майдану.

- Наскільки широко польські медіа висвітлюють події на Майдані, і якими є думки, які там висловлюються?

- Достатньо широко, хоча менше, ніж під час подій Помаранчевої революції. Якщо говорити про мейнстрім медіа, то це - передусім, підтримка Майдану, питання про те, що ми ще можемо зробити.

Є маргінальні медіа, передусім, Kresy.pl, де є голоси такі, що на Майдані є символіка УПА і дратівливий для поляків червоно-чорний прапор. І у зв'язку з цим думки про те, що нам нема чого цим людям допомагати, бо вони хочуть лише різати поляків. Але це є маргінальні голоси. З ними є публічна дискусія, і вона з'являється в мас-медіа.

- Після Волинської дискусії, яка була дуже широко представлена в польських медіях, чи для Вас було здивуванням дізнатися про те, що поляки готові відкласти історичні суперечки і підтримати українців у їхній боротьбі за майбутнє?

- Я не можу сказати, що реакція поляків була з цілого серця і моментальною. Їм треба було себе розхитати. Насправді, ця дискусія щодо Волині завдала багато шкоди. Але коли цю тему порушують в публічному просторі, їм відповідають, що зараз не час займатися історією, і що надійдуть мирні часи, тоді цим будуть займатися фахівці. А зараз у сусідів є біда, і їх можна тільки підтримати.

- Як ставляться до сусідів поляки? Як в Росії, зі зверхністю «старшого брата», чи як до рівних собі людей, які потрапили в біду?

- Такого стосунку, як у росіян, нема. Хоча я була на дискусії про «націоналізм» на Майдані, про російську пропаганду, про те, яким чином поляки реагують на Майдан, включно з тими маргінальними голосами. Там одна з учасниць цієї дебати, професор Ольга Гнатюк говорила, що їй болить, коли у поляків з'являється зверхність, в тому сенсі, що «ми, поляки, вже є в Європі, то нащо до цієї Європи ще приєднувати Україну, яка принесе стільки клопотів». Вона говорить, що ці настрої, які інколи з'являються в Польщі, їй болять. Вона говорить: «Уявімо тепер, що ми, поляки, в 1981 році почули щось таке від німців, що їм тепло і затишно у Європі, а тут ще поляки зі своїми бідами». Звісно, є таке, що люди вже забули свої біди перехідного періоду, і уже користуються тим, що вони завоювали і зробили. Те, що українці цього не зробили, розглядається, як певна слабкість. Але мудра позиція суспільної думки полягає в тому, що не треба забувати, в якій біді ми були ще якийсь час тому, і нам простягнули руку.

- Наскільки ці лідери суспільної думки ведуть за собою політиків, чи політики все одно, незалежно від них, ішли би цим напрямком. Чи цей Майдан додав політикам імпульсу продовжувати свою роботу і боротьбу?

- Київський Майдан - це явище, яке вразило поляків. Воно показало, що український народ заслуговує на безумовну пошану. За моїми спостереженнями, політики і лідери громадської думки далеко не так віддалені одне від одного, як у нас в Україні. Це дійсно організм, який між собою спілкується, політики уважно прислуховуються до того, що відбувається в суспільстві. Крім того, коли ситуація зробилася достатньо серйозною, і Європа потеплішала, то польські політики достатньо активно включилися в підтримку Майдану.

- Європейські політики, крім польських, досить скептично ставилися до України, і особливо до українців. Вони говорили, що цей європейський проект є проектом вузького коли української еліти, навіть не всієї еліти. Наскільки поява Майдану змінила ставлення поляків до українців, не до політиків, не до письменників, а саме до простих українців?

- Насправді Київський Майдан - це явище, яке вразило поляків. Воно показало, що український народ є, він є активним діячем, він не завжди погоджується зі своїми політиками, і він є набагато вартісніший, ніж його політики. І він заслуговує на безумовну пошану.

Марія Щур