Юлія Жмакіна: Сьогодні, 13 квітня, на низці телеканалів України “День без політиків” .Це спільна акція. Час для того, щоб замислилися політики, чим, крім “зіркування” на телебаченні, вони можуть бути корисними країні у політичній кризі. Час для того, щоб журналісти і редактори оцінили свою роль у з кожним днем все більш напруженій ситуації, політичному хаосі, правовому нігілізмі.

Наскільки фахово ЗМІ поводяться у цьому? Чого бракує пресі, телебаченню і радіо, щоб повноцінно і незаангажовано інформувати українців?

Пане Дмитре, а чому ваш канал не підтримав акцію “День без політиків”?

Дмитро Тузов: Цю акцію ми почали ще десь місяць тому. Я думаю, що багато хто помітив, що в нашій студії десь уже протягом місяця не з’являються політичні, як їх називають, ньюзмейкери, не з’являються політики.

Тобто, ми інтуїтивно відчули, що на даний момент політики багато чого сказали і що більше вони зараз не скажуть.

Але в той же час ми не підтримали цю акцію в тій частині, де йшлося про те, щоб абсолютно виключити з ефіру пряму мову, тому що тоді можна говорити про якісь маніпуляції. Адже від сьогодні можна було очікувати якихось серйозних речей, серйозних заяв.

Я думаю, що журналісти сьогоднішньою акцією дещо підіграли політикам, тому що в багатьох штабах панує така невизначеність і певна розгубленість.

Можливо, цей тайм-аут, який журналісти подарували політикам, якраз на їхню користь, а не на користь журналістів, тому що, знаєте, саме дотискати треба по гарячих слідах для того, щоб ми отримали відповіді.

Все дуже просто. Сьогодні могли б прозвучати відповіді про те, чи будуть відбуватися партійні з’їзди, чи будуть формуватися списки. Звісно, ми отримали відповідь на це питання, але багато брифінгів сьогодні скасували.

Я вважаю, що в момент такого піку навантаження інформаційного не можна обмежувати інформаційний простір.

Зараз я пропоную послухати обґрунтування одного з ініціаторів акції “День без політиків” на телеканалах. Це Оксана Зинов’єва, журналіст телеканалу студія “1+1”.

Оксана Зинов’єва: Ми розуміємо, що політики назавжди не зникнуть з телевізійних екранів. Це така попереджувальна акція один день, просто один день вони себе не побачать.

Ефект перший. Кілька політиків сьогодні або відмінили, або перенесли на завтра свої прес-конференції. Мені здається, що це доволі показово.

Ми розуміємо, що політичних наслідків це ніяких не матиме. Але ми хотіли, щоб вони трішечки схаменулися, трішечки зупинилися і подумали: поки вони ділять владу, в країні відбувається маса всіляких подій, процесів і проблеми є, які потребують їхньої уваги і їхнього вирішення теж, і те, що люди втомилися вже від політики, в якій просто нічого не відбувається, вже майже 10 днів одне і те саме, тобто нової інформації нуль. Це перше.

Друге. Ми не відмовлялися говорити взагалі про політику. Тобто, якщо будуть цікаві політичні події, важливі політичні події, то це наша функція про них інформувати людей, ми про них говорити будемо, але без присутності в них коментарів, інтерв’ю і присутності в них самих політиків.

Олександр Ткаченко: Це красивий жест. Він мені дещо нагадав події 1993 року в Росії, коли “взглядовци” колишні виходили в ефір і після подій 1991 року закликали людей не виходити на вулиці, аргументуючи це тим, що в даній ситуації політики мають розібратися самі.

Не хочеться порівнювати, але де в чому акцент, на мій погляд, аналогічний, в тому числі у ставленні журналістів до тих подій, які сьогодні відбуваються. Він красномовний, до речі, жест.

Щодо ЗМІ, то, на мій погляд, ЗМІ нинішні події висвітлюють більш-менш адекватно. Це самі події не дуже адекватні.

Дмитро Тузов: Насправді люди мають інформацію. Вона поширюється зі швидкістю телевізійного ефіру чи радіохвиль. Це нормально абсолютно.

Юлія Жмакіна, «Радіо Свобода»