Пропозиція Міністра закордонних справ Арсенія Яценюка «залишитись без преси і дуже серйозно поговорити», висловлена на екстреному засіданні Кабінету Міністрів уночі з 2 на 3 квітня, найкраще ілюструє справжню різницю між реальною політикою та політикою, перетвореною на телешоу. Водночас, ми вкотре пересвідчились, яку визначну роль відіграє телебачення у політичному житті нашої країни.

Усі головні події вечора -

звернення Президента, в якому він повідомив про підписання Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України»;

позачергове засідання Верховної Ради, на якому було ухвалено постанову «Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні» та поновлено «ківаловський» склад ЦВК;

«вихід на Майдан» Тимошенко, Кириленка і Луценка близько 23-ї;

опівнічне позачергове засідання Кабінету Міністрів, на якому було ухвалено постанову щодо виконання рішення Верховної Ради, а не Указу Президента, -

повністю чи частково транслювались у прямому ефірі декількох каналів. Висловлюючи свою позицію або дискутуючи, політики апелювали передусім до народу (телеглядачів), а не одне до одного. Незважаючи на те, що про можливий розпуск парламенту говорили вже давно, і всі політичні сили мали час підготуватись до такого розвитку подій або, принаймні, продумати свої дії, рішучий крок Ющенка заскочив зненацька і частину політиків, і деякі телеканали. Перші не змогли делегувати для участі у вечірньому телешоу достатньої кількості гідних речників, другі виявились неготовими до оперативного виходу в режимі телемарафону.

Свою сітку мовлення заради висвітлення політичних подій частково або повністю поламали 5 канал, канал «Україна», НТН, Перший канал, ICTV і ТОНІС. «Плюси» вийшли з екстренним випуском новин біля 22.00, перебудували ефір «Епіцентру» під гарячі події, застосувавши, зокрема, пряме включення Захара Бутирського з позачергового засідання ВР. «Україна», НТН і Перший канал транслювали засідання Кабінету Міністрів лише до завершення виступу Прем’єра. До кінця (до того моменту, коли Янукович попрощався з пресою) засідання показав лише 5 канал. Він же – єдиний, що працює в режимі телемарафону з самого ранку 3 квітня.  

«Кількість телеглядачів, які спостерігали за перебігом подій разом з 5-м, вивели його в прайм-тайм на 6 позицію серед головних загальнонаціональних каналів. Піковим за рейтинговими показниками став момент програми «Час» близько 22.00 години, у який власне рейтинг досяг позначки 4,71%, а частка аудиторії – 12,42%», - повідомила прес-служба каналу.

5 канал запустив телемарафон «Український вибір», який з вечора 2-го квітня вів Святослав Цеголко. У рамках марафону відбувались прямі включення з Верховної Ради, Кабміну, Майдану Незалежності тощо. На ICTV до глибокої ночі тривала позачергова «Свобода слова» з Савіком Шустером за участю політиків і журналістів, але без звичної аудиторії та голосування. Спеціальний випуск програми «24 години» у форматі телемарафону, який вів Дмитро Тузов, вийшов на ТОНІСі.

«Епіцентр» В’ячеслава Піховшека на «1+1» вийшов в ефір із зміненою в останній момент темою та складом гостей: замість обіцяного Миколи Азарова - як візаві Миколи Катеринчука -  у студії був Міністр освіти та науки, представник коаліції,  Станіслав Ніколаєнко. Незважаючи на те, що запланована тема також стосувалась політичного протистояння та мітингів, що відбулись 30 і 31 березня, змінився формат обговорення: запланована дискусія експертів та гостей була б не на часі з огляду на гарячі події. Тож запрошеним у студію довелось імпровізувати, працюючи  більше журналістами, а не експертами, аби з’ясувати у представників коаліції та опозиції, що вони збираються робити далі.

О 21 годині біля Верховної Ради було більше журналістів, ПТС і знімальних груп, ніж прибічників «національної єдності», які стояли у Маріїнському парку малолюдним наметовим табором.  Окремі мешканці  наметів неохоче коментували щось на камеру, журналісти робили прямі включення, а глядачі «України», НТН, 5 каналу, каналу «Рада» і Першого мали б відчути щось схоже на дежавю – настільки те, що відбувалось у сесійній залі, було схоже на засідання ВР часів Помаранчевої революції. Заяви про необхідність захистити єдність і стабільність, готовність до рішучих заходів задля збереження… і так далі.

Близько 23 години в ефірі 5 каналу з імпровізованим брифінгом з’явились лідери опозиції – Юлія Тимошенко, В’ячеслав Кириленко і Юрій Луценко (відео). Місце для звернення до українського народу було обрано знакове – Майдан Незалежності, де опозиція планувала вранці змонтувати сцену (зараз, як відомо, там облаштовують наметове містечко прибічники коаліції). В оточенні десятків журналістів і фотографів Юлія Тимошенко оголосила про початок виборчої кампанії; після неї виступили Кириленко, який наголосив на цілковитій відповідності Указу Президента до Конституції, і Луценко, за словами якого, об’єднана опозиція готова «діяти спільно на парламенських виборах, пропонуючи нашим виборцям нові ідеї, нові рецепти по тому, аби Україна стала сучасною модерновою європейською державою».

З огляду на те, що більшість урядовців (окрім Миколи Рудьковського, який перебував у студії «Свободи слова», та Станіслава Ніколаєнка в «Епіцентрі») брали участь у засіданні парламенту, а потім – Кабінету Міністрів, а лідери коаліції були зайняті політичними консультаціями, представництво «біло-блакитних» у глобальному телешоу «Розпуск Верховної Ради» відчутно програвало опозиційному. Водночас, коаліція мала певну перевагу в ефірі, оскільки саме її заходи – нічне засідання КМУ, вечірнє та ранкове засідання ВР (незважаючи на сумнівну легітимність останньої) – транслювалися в прямому ефірі, тим часом як опозиція обмежилась брифінгом на Майдані і заявами в ефірі телемарафонів і прямих включень. Тож коаліція, програвши у присутності в ефірі яскравих персонажів, водночас виграла, демонструючи небувалу прозорість прийняття рішень.  

Погодившись на прямий ефір з Кабміну, коаліція засвідчила свою готовність вести відкриту боротьбу, не ховаючись за закритими дверима. Характерно, що пропозиція перейти до діалогу «за закритими дверима» виходила саме від людини Президента, Арсенія Яценюка. За нашою інформацією, Арсеній Петрович після завершення засідання виглядав дуже засмученим і відмовився від будь-яких коментарів. Очевидно, серйозна розмова, на яку все-таки погодився Прем’єр, не виправдала його сподівань. У первинному повідомленні на Урядовому порталі, яке згодом було скориговане, прес-служба КМУ наголосила, що, всупереч пропозиціям «деяких міністрів», Кабмін вирішив проводити засідання прозоро і відкрито.

Проте, ця відкритість (читай – демонстративність, що неодмінно тягне за собою популізм) не завжди йде на користь реальному політичному процесу.  Можна лише здогадуватись, яким могло б бути засідання КМУ, якби проходило за закритими дверима, без телекамер. Принаймні, на ньому навряд чи йшлося б про сільськогосподарські успіхи, епідеміологічну ситуацію в країні та інші чинники стабільності і національної єдності. Виступи «президентських» міністрів Анатолія Гриценка та Арсенія Яценюка вибивались із загального контексту: Міністр оборони пообіцяв, що війська підкорюватимуться лише верховному головнокомандувачу – Президенту України, і спростував інформацію про стягування до столиці танкових військ, а Міністр закордонних справ, окрім цитованої вище пропозиції «серйозно поговорити», лише стисло висловився щодо непотрібності ухвалення постанови. Засідання Кабміну могло б стати імпровізованим «круглим столом» між людьми Президента та Януковича, проте діалогу між ними не відбулося – інші міністри просто по черзі засвідчили свою відданість Януковичу та підтримку всіх його пропозицій.  Позицію Анатолія Гриценка, безперечно, треба відзначити – власне,  він виступив єдиним  публічним стійким та переконливим  захисником інтересів Президента у Кабміні, водночас демонстрував спокій та готовність до конструктиву. Взагалі, нічне засідання Кабміну стало найскравішим телевраженням цього вечора – ми бачили, як політики на наших очах водночас і розігрують драму, і дозволяють собі не приховувати реальних почуттів. У цій грі, до речі,  Віктор Янукович був доволі переконливим.

Якщо з постановами Верховної Ради і Кабміну – закономірними і передбачуваними політичними відповідями на крок Президента – все в цілому зрозуміло, то рішення депутатів про призупинення повноважень складу ЦВК, затвердженого 8 грудня 2004 року, і поновлення повноважень «ківаловського», викликає багато питань, на які так і не дали відповідей ані журналісти, ані експерти. Наскільки це рішення легітимне (як і всі рішення, ухвалені ВР після розпуску)? Якими можуть бути його наслідки? Чи не ставить воно під сумнів легітимність результатів виборів – президентських і парламентських? Подивимось, як упораються з пошуком і віднайденням відповідей на ці та інші непрості актуальні запитання  телеканали протягом наступних днів. «ТК» й далі стежитиме за ефіром.   

P.S.  - «Детектор медіа» передає палкий привіт 5 каналу, який о 13.13 3 квітня дав у новинах синхрон народного депутата України Олега Калашникова. Найкращий друг усіх журналістів давав коментар з приводу намірів «біло-блакитних» протестувальників на Майдані Незалежності. Так тримати, колеги! Що таке професійна солідарність у порівнянні з гонитвою за синхронами?