Кореспондент одного з херсонських інтернет-сайтів Олексій Сімончук нещодавно написав статтю, у якій намагався дати відповідь на запитання: «Кого захищає херсонська міліція: народ чи себе?». Уже в епіграфі до свого тексту автор подає претензійну «народну мудрість» про те, що «99% милиционеров - «оборотни в погонах», но они бросают тень на все МВД». Далі за текстом журналіст веде мову про обурення херсонської громади одним нібито несправедливим судовим рішенням, до якого може бути причетний начальник Херсонського обласного УМВС Валерій Літвін. А ще - про випадки міліцейського свавілля у кількох районах області. Зокрема, автор говорить, що йому повідомили про факти торгівлі наркотиками працівниками Новотроїцького РУВС, а також факти бездіяльності міліціонерів в Іванівському районі. «Копати» глибше щодо цих справ журналіст не став, як і не надав читачам докази своїх звинувачень. Натомість - вкотре повторив не нову думку, мовляв, до міліції йдуть служити хлопці, які погано вчилися в школі, не вступили до вишів; і лише з однією метою - особистої наживи.

Очевидно, що такий матеріал не міг не викликати жорсткої реакції керівництва обласного управління МВС. Під час розширеної колегії свого відомства головний міліціонер Херсонщини Валерій Літвін звернувся до присутніх журналістів з проханням фахово виконувати свою роботу й не дезінформувати суспільство. А якщо у когось із представників ЗМІ є відомості про злочинні дії співробітників міліції - повідомляти про них у відповідні структури, а не робити поспішних висновків, звинувачуючи його колег. Крім цього, на авторів безпідставних звинувачень Літвін пообіцяв позиватися до суду. Незабаром Олексій Сімончук на своїй сторінці у Facebook повідомив, що його викликали до міліції «в якості свідка, у якого, за версією слідства, є важлива інформація» щодо згаданих у його матеріалі фактів. А після цього... на місцевому сайті, де працює журналіст, з'явилося спростування деяких даних, описаних у тексті Сімончука.

Історія з молодим херсонським журналістом мала б стати для його колег певним уроком, висновки якого: викривати правопорушення зі сторони міліції, прокуратури, судів, звісно, потрібно, але не за допомогою безпідставних звинувачень та пропагування чуток. Утім, в гонитві за «сенсаціями», навіть журналісти національних медіа на це часто не зважають. Наприклад, інформаційний простір Херсонщини та країни сколихнули емоційні слова Валерія Літвіна, адресовані журналістам під час конфлікту. Говорячи про необхідність перевіряти факти, він заявив, що радитиме оперативно-слідчим групам брати журналістів з собою на виїзди: «Хай їх викликають і возять за собою, хай покажуть усі справи, всю кров і мізки на стінах». Як результат, в ЗМІ з'явилися десятки матеріалів із заголовками-страшилками типу «Керівник херсонської міліції покаже журналістам кров та мізки». На жаль, контексту, у якому були сказані ці слова, автори публікацій не передали.

До речі, кілька місяців тому на редактора інтернет-видання «Херсонська правда» Тараса Бузака начальник одного з херсонських РУВС подавав до суду за наклеп. За словами Тараса, його історія так і не навчила місцевих журналістів цивілізованим нормам співпраці з міліцією.

- Для себе я усвідомив кілька речей. По-перше, будь яку інформацію перед поширенням на сайті треба ретельно перевіряти, а особливо ту, яка стосується посадових осіб, керівників міста й області. Критикувати когось без доказової бази - безглуздо. По-друге, якщо виник подібний конфлікт з правоохоронцями, то в нашій країні його краще залагодити мирним шляхом. Адже захиститися правовим шляхом у нас дуже складно, - коментує «Дню» редактор «Херсонської правди» Тарас БУЗАК. - Важливу роль тут грає поняття журналістської солідарності, яку, на жаль, слабко відчутно в нашому інформаційному просторі. Регіональні журналісти часто відірвані від всеукраїнського медіасередовища, на місцях медійники не об'єднуються, не вступають у профспілки тощо. Втім, найбільшою проблемою, як на мене, тут є відсутність єдиних правил «гри». Відповідно, кожен пише що йому заманеться, виходячи часом за будь-які рамки: моральні, професійні, правові. От і з'являються подібні тексти, які збурюють чиновників. Інтернет дає можливості висловлюватися кожному. Але людям, які називають себе журналістами, варто навчитися відрізняти емоції від фактів, мислити критично і тверезо оцінювати вплив своїх текстів на суспільство.

Іван Антипенко, «День», Херсон

Фото - http://www.day.kiev.ua