На каналі ТВі — новий виток подій. Відразу 43 журналісти, прагнучи захистити свої права та зберегти робочі місця, в екстреному порядку створили комітет професійної спілки «Журналістів телеканалу ТВі». Очолив організацію ведучий Мустафа Наєм, який у середу ввечері озвучив у ефірі каналу загальні вимоги колективу, зокрема, розірвати трудовий договір з керівником ТОВ Телерадіокомпанія «Телерадіосвіт» Артемом Шевченком та керівником ТОВ «Інтерпрофіт» Олегом Радченком, оприлюднити прозору структуру власності каналу та назвати його кінцевих власників, збільшити повноваження редакційної ради. Побажання, м’яко кажучи, ідеалістичні.

На колективну думку журналістів, ці люди «допустили порушення законодавства про працю та порушення професійних прав журналістів».

Ситуація на ТВі вийшла за рамки конфлікту в одному колективі. І не випадково, адже вона ще раз показала реальність наслідків антиправил, за якими грають в українському медіа-середовищі. Адже, судячи з подій, повної відкритості немає як у позиціях старого, так і нового менеджменту каналу. «Шкода, що немає у цій ситуації чесності. Особливо, коли цю чесність було задекларовано. А зараз витрушуються деякі сумки, голови, валізи, душі — а чесності нема, — написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» телеведуча Лариса ДЕНИСЕНКО. — Власники змінюються та й люди, в принципі, міняються, але якщо ти задекларував чесність — треба діяти чесно. І до біса — нюанси, моменти, підводні камені та течії, всі й так знають, що воно є. І не замилюйте очі власному колективу, в такий спосіб ви замилюєте очі глядачам. А ваші глядачі звикли умиватися чистою водою».

Натомість у ситуації з ТВі — досі чимало запитань як до однієї сторони конфлікту, так і до іншої. Якщо була загроза продажу каналу, то чому про це не заявили відверто, а передали іншому інвестору тишком-нишком? Чому досі не оприлюднено документів, за якими увели нового інвестора?

«Поважні люди такими методами не діють, — відзначив в інтерв’ю «Детектор медіа» власник ТВі Костянтин Кагаловський. — Наразі канал окупований іншими людьми. Я задаюсь питанням: чого вони хочуть?.. Фінансую його я, за свої особисті кошти. У мене є власні причини, чому це роблю. Для мене це в певному розумінні благодійність. Я не бачу в Україні нікого, хто в існуючих політичних реаліях буде фінансувати незалежний канал. Ці люди побіжать до тих, хто зацікавлений в силу своїх політичних інтересів, щоб незалежного каналу в Україні не було».

Ситуація із ТВі показала, що чесними один до одного повинні бути не лише журналісти, а й глядачі каналу. Якось надто швидко конфлікт розділив їх (а серед них — поважні люди, що приймають рішення, зокрема, бізнесмени, народні депутати, громадські активісти, відомі журналісти) на тих, що засуджують «переворот» на мовнику, і тих, що вже встигли публічно привітати нового директора Артема Шевченка та побажати успіхів інвестору Альтману. І практично ніхто з них не поставив публічно питання руба: як це трапилося і чому? Невже нормально, що упродовж однієї ночі потайки змінилося керівництво на одному з незалежних каналів? Продавати канал, як і будь-яку приватну власність, міняти керівництво, звичайно, можна, питання — у який спосіб.

«Вчора у Портнікова в «Фейсбук» прочитав коментар: «Віталій, не знаємо що там коїться на ТВі, але скажіть, за кого ви, ми будемо за ту ж сторону». Думаю, що ця історія з телеканалом ТВі, і, зокрема, поведінка в ній таких публічних людей, як Микола Княжицький, Артем Шевченко, Віталій Портніков і т.д. повинна стати черговим щепленням суспільству від надмірного захоплення окремими персонами, — слушно зауважив на власній сторінці у «Фейсбук» Дмитро ПАВЛЮК. — Щоб не було таких от розчарувань, не потрібно занадто очаровуватись. Попередні заслуги людини — це добре, але цінності, ідеї і їх дотримання, все ж, важливіші. І боротись потрібно саме за цінності і ідеї, а не чергового «просто класного пацана». Це повідомлення викликало дискусію на сторінці користувача, у якій взяла участь і головний редактор «Дня» Лариса Івшина, яка зауважила: «Це — суть! Вона дається тяжко, як і перехід від «тусовки» — до спільноти, об’єднаної поглядами і цінностями! Підтримую точку зору Дмитра Павлюка!».

Утім, звісно, випадок з ТВі — це, передусім, стимул для самих журналістів поговорити про, як каже Лариса Івшина, «викривлену систему координат», до створення якої багато хто з відомих медіа-персон і доклався й у якій вони, зрештою, працюють. Зокрема. Поштовх проаналізувати відразу кілька ключових питань:

• Чому досі закрита система власності?

• Для якої країни у нас готують журналістів?

• Як подолати дефіцит «розумного простору»?

Кожне із них потребує окремої серйозної розмови.

Непрозорість медіа-власності, звичайно, серйозна проблема. Але, назвавши всіх реальних власників українських ЗМІ, ми її не вирішимо відразу. Це — не панацея з такими журналістами, які нині працюють в Україні. Журналістами без світоглядних орієнтирів, розуміння історичних процесів, як відбувалися в нашій країні, громадянської позиції, та певної відданості медіа, у якому ти працюєш і у справу якого ти віриш. Якось головний редактор «Дня» Лариса Івшина запитала у викладачів, студентів Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка: для якої країни в нас готують журналістів? Якщо незалежної та з європейськими цінностями, то чи є в основі освіти, яку вони здобувають, правильне розуміння української історії, наших цінностей...

Дійсно, українські журналісти й досі не можуть розібратися з тим, чи потрібна їм громадянська позиція. Чи вірять вони в те, що пишуть? Чи дійсно сповідують принципи та політику, яку декларує видання, де вони працюють. Про це повинна сьогодні йти розмова. І нещодавній приклад з газетою «Сегодня» свідчить: багатьом не важливо, де саме та на кого вони працюють.

Звичайно, є журналісти, для яких їхня редакція — не лише робоче місце, а стиль життя, можливість спільного пропагування цінностей, у які вони вірять, у які вірить їхнє керівництво. Чимало таких журналістів працює на ТВі. Проблема якраз у тому, що вони підняли до певного рівня планку журналістики, зокрема, поклавши в основу чесність. Як після цього конфлікту їм продовжувати роботу? По суті, всі, хто працює на ТВі та не зайняв чіткої позиції у конфліктній ситуації, — зазнали репутаційних втрат.

На початку 1990-х все було прозоро. Всі знали, хто де і з ким. Варто пригадати, коли інвестори почали боятися зізнаватися, що вони підтримують певні медіа? За президентства Леоніда Кучми. Бо це було небезпечно. Чому про це зараз ніхто із зіркових журналістів, в тому числі з ТВі, не говорить? З останніх відкритих медіа-дискусій лише один раз журналіст Сергій Висоцький, коли вів програму «Політклуб» замість Віталія Портнікова, поставив правильне питання: чи закінчилася епоха Кучми? Так, закритість структури власності — це системна проблема. Але давайте будемо відверто говорити, чому вона не прозора? Де причина, у тому числі економічна?

— Ситуація з ТВі відкрила глибокий нарив української журналістики. Смикнула його за саму верхівку. В основі цієї піраміди викривлена система координат, яка базується на укоріненості поганих звичок. Залакована і припудрена серйозна хвороба української журналістики дала про себе знати, — сказала головний редактор «Дня» Лариса Івшина, коли ми в колективі редакції обговорювали цю ситуацію. — Це — прикро, але треба зробити висновки. Як не дивно, але випадок з ТВі може стати початком глибокого самоаналізу. Якщо ми з цього виберемось, то матимемо шанс. Інакше вислів «найтемніше місце під ліхтарем» ще довго залишатиметься актуальним для медіа. Назріла серйозна розмова.

Певно, нам усім потрібно навчитися культурному діалогу, у якому можна інколи похвалити одне одного, інколи — покритикувати, але працювати в одному полі й задля однієї мети. Ми не раз публічно говорили, що колеги з ТВі підняли планку. Якось, до речі, Лариса Івшина назвала цей канал відео-версією «Дня». Але, піднявши планку, отримавши довіру людей, вони її не втримали. Минулого року Княжицький збирав мітинг на Софіївській площі, звертаючись до глядачів з проханням підтримати канал, зокрема фінансово, коли на нього тиснула податкова інспекція. Всі журналісти, котрі зараз відмовчуються, виходили на сцену, бралися за руки й закликали врятувати «єдиний ЧЕСНИЙ канал» Люди вийшли, підтримали, в тому числі фінансово. Тоді ТВі зібрав унікальну аудиторію. Чи відчувають журналісти за це особливу відповідальність?

Упродовж останніх кількох днів з’явилися десятки інтерв’ю та коментарів колишнього генерального директора ТВі, народного депутата Миколи Княжицького, у яких він звинувачує Костянтина Кагаловського у тому, що той не чесний, бо збирався продати канал.

«Чи були Кагаловському пропозиції продати канал? Були. Чи було в нього колись таке бажання? Ніколи не було. Тому питання не в ціні. Для нього це не є фінансовий інтерес. Принаймні, не короткий фінансовий інтерес, це точно. Він не хоче продавати канал і ніколи не збирався його продавати, хоча отримував такі пропозиції. Була пропозиція продати. І ще була пропозиція подарувати 25% каналу ТВі за певну політичну лояльність і обіцянки спокійного розвитку в майбутньому», — сказав Микола Княжицький в інтерв’ю Сергію Лещенку для «Української правди» у листопаді 2012. В інших інтерв’ю Княжицький не раз говорив про важливість принципової позиції журналістів у відстоюванні своїх прав. А ось частина зі свіжішого інтерв’ю депутата («Експрес», 24 квітня 2013 року): «Один з доказів те, що пан Кагаловський просив Артема Шевченка, теперішнього гендиректора, підготувати декілька програм про Хорошковського, але не випускати їх в ефір. Жодного сенсу в цьому немає, крім того, щоб тиснути на Хорошковського, аби він дав ціну за канал більшу чи скоріше заплатив гроші за канал, про які було домовлено, — цими словами Княжицький відповів на запитання журналіста: «Чи відповідає, на вашу думку, дійсності інформація, що канал мав бути проданий Медведчуку, чи Хорошковському чи Арбузову? Які докази?» В цьому з інтерв’ю Княжицький заявив і таке: «Бізнесмен Кагаловський не є власником телеканалу ТВі, він співпрацює з Банковою». Якщо інвестор «співпрацює з Банковою», то, виходить, є підстави вважати, що «опозиційний канал» фінансувала влада? Як бачимо, раніше Княжицький хвалив інвестора Кагаловського, називаючи його надійною, а головне — незалежною від влади людиною. Заплуталися.

Словом, українцям, частина з яких глядачі ТВі, давно час зрозуміти: авторитетів, яким варто Сліпо довіряти лише за минулі заслуги, бути не може. Ні в політиці, ні в журналістиці.

...Розмова про ТВі та системні проблеми, які він наочно демонструє, вочевидь, не завершена.