…Він загадковий, чарівний, поетичний, але це не перешкоджає йому виживати в жорстокому світі комерції. Працює із зірками першої величини, і сам схожий на голлівудську зірку зі сторінок глянсових журналів. Відомий як Семен Горов, а в миру — Сергій Єгоров, генеральний директор і за сумісництвом, як він любить жартувати, — режисер компанії «Горов студіо».

Саме він стоїть «за лаштунками», коли ми розсідаємося навколо новорічного столу, щоб краєм ока стежити за карколомними трюками героїв його новорічних музичних телефільмів. А потім неодноразово повертаємося до побаченого, тому що це — надзвичайне, яскраве, неординарне явище культурного життя. При цьому навряд чи замислюємося, що кожен такий проект — комерційний ризик, кропітка праця і суворі будні…

- Шоу-бізнес давно став звичним явищем нашого життя. Але з приходом на ТБ ваших новорічних музичних фільмів виділився новий напрям. Семене, як і коли спало на думку займатися цим?

— Спало на думку так давно, що й не пам’ятаю, приблизно сім років тому. Ідея плавно перетекла з «вогників» і капусників, де ми пробували змішувати різні жанри: музичний, розмовний, танцювальні номери...Поступово прийшло розуміння, що без хорошої драматургії нічого, крім «збірної солянки», не може вийти. І ми вирішили зняти «щось». Вибрали «Вечори на хуторі біля Диканьки», на основі яких зняли музичний фільм. Напевно ж до нас це робила тисяча людей у різних країнах світу, просто українське телебачення має не дуже довгу власну історію. Для мене взірцями, гідними наслідування, були старі радянські музичні комедії та французькі фільми. Наші новорічні телефільми не можна, строго кажучи, назвати «мюзиклами», оскільки це певний жанр, закони якого в моїх фільмах не завжди дотримуються. Оскільки ж саме режисер визначає жанр, я назвав це «музичними телевізійними фільмами».

— Чи легко сьогодні займатися шоу-бізнесом?

— По-перше, сьогодні треба мати певні знання — уже не ті часи, коли це могла робити будь-яка людина. Раніше все це створювалося практично на порожньому місці. Нині ринок більш-менш усталився, і потрібні професіоналізм та стартовий капітал. Незаповнених ніш стає менше, їх займають буквально щодня. Український ринок дуже цікавий, тому що перебуває на стадії становлення. У шоу-бізнесі з’явилася конкуренція, «пробитися» стає нелегко, але, якщо дуже хотіти, — ще можна…

— Що приносить більшу славу й дивіденди — показ продукції на ТБ чи більш «земні» речі, наприклад, продаж дисків і касет?

— Телебачення — це дуже велика глядацька аудиторія, яку ні з чим не порівняти. Про прибутковість мені важко судити, оскільки я режисер, а не продюсер, ми знімаємо фільми на замовлення телеканалів. Можу сказати одне: якщо такі фільми затребувані, знімаються — отже, вони прибуткові. Мій принцип такий — якщо є цікаві пропозиції, я працюю. Темперамент не дозволяє мені сидіти склавши руки, чекати, вибирати… Мені просто необхідно постійно щось робити, це головна рушійна сила в будь-якому виді діяльності, зокрема і в бізнесі. Хоча я шаную позицію режисерів, які знімають нечасто, але на високому рівні.

— Наскільки залежать прибутки від рейтингу? Як його визначають?

— На ТБ рейтинг — найголовніше. Кожен канал прагне показати більш рейтингову програму, порівняно зі своїми конкурентами. Врешті-решт, від ТБ-рейтингу залежать і продажі дисків. Існують технічні способи визначення рейтингу, це датчики, встановлені вдома у певної кількості людей, що фіксують, яку програму дивиться людина.

— Хто ви за освітою: режисер чи музикант?

— Режисер. Навчався у Київському театральному інституті ім. І.Карпенка-Карого, перших три роки за спеціальністю «режисер кіно і телебачення», а пізніше перевівся на спеціальність театрального режисера-постановника. Це було в похмурі часи початку 90-х років, коли вітчизняне кіно опинилося перед загрозою зникнення. Закінчивши інститут, ставив щось на сценах різних театрів, паралельно знімаючи кліпи, рекламу й використовуючи всі свої знання — часи були нелегкі. Доводилося «крутитися», змінити багато професій і місць роботи, щоб прийти до того, що є сьогодні. Думаю, багато успішних людей, зокрема й підприємці, йшли таким шляхом. У душі я — меломан, дуже люблю музику, але музичної освіти не отримав, так склалося життя…

— Назвіть ваші основні роботи…

— Телевізійні музичні фільми «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Попелюшка», «Весілля Фігаро», «Сорочинський ярмарок», «Пригоди Вірки Сердючки», новий фільм — «Зоряні канікули».

— Схоже, ви кожен Новий рік збираєтеся нас балувати прем’єрами?

— Доки мені це не набриднуло, роблю з задоволенням. Може, не щороку, і це зовсім не означає, що я ігноруватиму інші жанри. Просто успіх першого фільму (це був 2000 рік, «Вечори на хуторі...») став для нас цілком несподіваним.

Ми продали фільм у Росію, і там він теж досі йде з великим успіхом. На фестивалі «Кінотавр» ми отримали відразу два призи — за кращу чоловічу роль (Ф.Кіркоров) і за кращу пісню. Крім того, наша компанія знімає відеокліпи. Назву кілька: «Бриллианты» у виконанні групи «Віагра», «Без суеты» — В.Меладзе, «Один на свете» — С.Ротару, «Обычная история» — Ф. Кіркоров, «Ты далеко» — М.Басков, Т.Повалій...

— Чи доцільно, з комерційного погляду, запрошувати на ролі «зірок» першої величини рівня Ф.Кіркорова чи Вірку Сердючку?

— Запрошувати славетних артистів, попри їхні високі гонорари, все одно доцільно. По-перше, це дуже хороші артисти, по-друге, вони надзвичайно популярні — всі витрати однак окупляться, оскільки вони приносять успіх фільмові. До речі, «зірки» погоджуються не тільки заради грошей і не так через гроші. Це художники, творчі люди, їм це цікаво. Якщо їм подобається роль, вони з задоволенням працюють.

— Як ви співіснуєте з «зірками» — кажуть, вони примхливі? Розкажіть якусь історію…

—Усі артисти по-своєму примхливі, це специфіка професії: оголений нерв, напнута струна... Талант артиста полягає в тому, щоб бути чутливим і дуже різним. У артистів може часто змінюватися настрій, в акторському середовищі це називається «темперамент». Без нього артистів не буває, з цим потрібно змиритися раз і назавжди й спокійно працювати. Від рівня слави примхливість не залежить — немає такої чіткої залежності. Частіше буває навпаки — артисти високого рівня дуже вимогливі до себе. Цікаво працювати з Ф.Кіркоровим, у нього чудове почуття гумору. Приємно було співпрацювати з Л.Федосєєвою-Шукшиною. Вона грала імператрицю Катерину в наших «Вечорах на хуторі біля Диканьки».

Історію? Щось скандальне розповідати не люблю. Була одна зворушлива історія, яка відбулася на зйомках нового фільму. Ми знімали в декорації сцену, де герої фільму — сім’я землян та інопланетяни — сидять за новорічним столом, а глава сім’ї, Стас Боклан, має виголосити важливий тост. Того дня в нашого оператора Олексія Степанова був день народження. І ось після команди «мотор-камера-почали» Стас Боклан узяв келих із шампанським і промовив: «Я хочу сказати тост: за Льошу Степанова!» Всі почали аплодувати, Тіна Кароль подарувала Олексієві квіти. Він не відразу зрозумів, що знімає вже не фільм, а матеріал для свого домашнього архіву. Я думаю, це чудовий подарунок — знята на плівку сцена, де тебе вітає знімальна група й актори…

— Ви — директор дуже успішної компанії, а в бізнесі величезну роль відіграє команда…

—Команда означає майже все, без таких соратників, як у мене, було б просто неможливо знімати. І хоча розбіжності в нас бувають, до... бійок не доходить (жартую). З оператором-постановником Олексієм Степановим ми познайомилися на першому курсі інституту й відразу подружили. Перші навчальні фільми знімали разом. Минуло багато років, і хоча я інколи працюю з іншими операторами, найчастіше — з Олексієм, він зняв майже всі наші кліпи. Дуже давно співпрацюю з художником із костюмів Анжелою Лисицею, яка створює образи, імідж, костюми в наших фільмах та кліпах. Це дуже цікава творча людина.

— А як же статус самостійної творчої особистості?

— Я і є самостійна творча особистість, котра працює в колективі. У нашій справі чим більше буде вільних творчих особистостей, тим кращий результат. Це — колективна творчість, колективна праця — сценариста, режисера, оператора, художника, артистів. А всі разом ми — команда.

— Чи пов’язані ви, як усі підприємці, обтяжливими сторонами свого бізнесу: звітами, паперами, різними фіскальними службами?

— Ми — клієнти аудиторської компанії, яка провадить усі наші справи, тому особливих турбот не відчуваємо…

— А в океані шоу-бізнесу плаваєте самостійно?

— Не можу розкривати комерційних таємниць, але в нас є ділові партнери…

— У чому секрет успіху ваших новорічних музичних фільмів?

— Дехто вважає, що сюжет виконує в них допоміжну функцію, але це не так. Просто це ТБ-жанр, та ще специфічний: свято, глядачі сидять за столом, вони не можуть довго вникати в переживання героїв, слухати розлогі монологи. Інакше — перемкнуть телевізор туди, де музика, де все зрозуміло і яскраво. Такими були деякі давні радянські передачі, наприклад бенефіси Л.Гурченко. Доки інших жанрів немає, спостерігається певний «перекіс» у цей музичний бік.

— Розкажіть про свій новий проект, адже буквально через день глядачі побачать «Зоряні канікули».

— Це оригінальний сценарій, що його написав Антон Фрідлянд, а точніше — ми його разом придумали. До речі, Антон — автор сценарію і «Вечорів на хуторі...» Сюжет простий: звичайна земна сім’я їде відзначати Новий рік на дачу. Але дачний телевізор, по якому батьки збиралися подивитися «Вогник», несподівано виходить із ладу. Юний геній (сина Ольги Сумської і Стаса Боклана грає Василь Бендес) настроює антену таким чином, що телевізор ловить сигнали інопланетного корабля. Дочка (Тіна Кароль) запалюється ідеєю брати участь у міжгалактичному пісенному конкурсі, для чого потрібно просто зателефонувати на певний номер. По неї прилітають інопланетяни й забирають на конкурс разом із усією сім’єю, де й відбуваються неймовірні пригоди. А перемогти землянам у конкурсі заважає негідник, якого грає Філіп Кіркоров…

— Новорічне інтерв’ю не було б цікавим без традиційного запитання про хобі та про сім’ю…

— Я захоплююся спортом — боксом та плаванням, часто відвідую ринг і басейн. Якщо трапляється вільний час, люблю подорожувати, намагаюся відвідати нові цікаві країни. У мене дві дочки, Анастасія й Олександра, обидві часто знімаються у моїх фільмах та кліпах.

— Що б ви хотіли б побажати нашим читачам напередодні Нового року?

— Хорошої музики й хорошого кіно. Ми живемо у вік ілюзій. У певному сенсі, ілюзії правлять світом. Люди так влаштовані — в голові спочатку виникає образ предмета, і тільки потім ми бачимо сам предмет. Я бажаю всім якнайбільше гарних і добрих образів, тоді й реальне життя стане гарнішим та добрішим...

Дзеркало тижня