Минулий - 2011-й - медіа-рік у світовій пресі був узагальнений образом протестувальника, а «День» у свою чергу відзначив зусилля медійників з нарощення якісної альтернативи - явищем року ми проголосили канал ТВі. Чи просунулися світова та українська медіа-спільноти року 2012-го?

Напевно, чимало журналістів по всьому світу самовіддано виконували свою роботу, зокрема, тому у році, що минає, загинула найбільша кількість наших колег за останнє 15-річчя. Також 2012-й ознаменувався закриттям чималої кількості медійних проектів - через фінансові причини припинили своє існування популярна французька газета France Soir, Financial Times Deutchland, перша ipad-газета The Daily, а з політичних причин було закрито грузинський телеканал ПІК, чеченську газету «Путь Кадырова», а також низку опозиційних ЗМІ у Казахстані, зокрема газету «Голос республіки» та пов'язані з нею друковані й інтернет-проекти.

Утім, не можна сказати, що разом із закриттям медійних проектів знижується запит на якісну інформацію. До прикладу Financial Times Deutchland довелося додруковувати тираж свого останнього випуску, в якому газета опублікувала найкращі матеріали, що виходили на її сторінках. Швидше навпаки - суспільство (і українське у цьому сенсі не виняток) потребує діяльнісної журналістики. В Україні ефективність своєї роботи журналісти, зокрема, продемонстрували, стежачи за процесом голосування на парламентських виборах 2012 року та відстоюючи їх результати. Але це - разова акція. Натомість суспільство потребує якісного контенту, доступу до важливої інформації щодня. І в цьому сенсі - особливо за умов закритості владних структур - значну роль відіграють журналістські розслідування. На сьогодні в Україні їх небагато, ще менше - всеукраїнського масштабу. Але вони є. Звичайно, не завжди за публічним оприлюдненням корупційних схем, фактів зловживання чиновників службовим становищем настає юридична відповідальність «героїв» розслідування, але не менше значення має поінформованість суспільства про те, що від нього хотіли б приховати.

Саме тому, міркуючи над тим, що 2012-го заслуговує називатися медіа-явищем року, ми звернули увагу на журналістів-розслідувальників. За кращі розслідування року «День» нагороджує символічними коронами групу журналістів каналу ТВі - Костянтина Усова, Артема Шевченка та Наталку Седлецьку.

Особливо гучно у році, що минає, прозвучало спеціальне розслідування Костянтина Усова «Лук'янівка. Тюрма №1», яке наочно показало, наскільки злагоджено працює корупційна система в країні, зокрема у сфері правоохоронних органів. Проект викликав чималий резонанс у суспільстві - від бурхливого обговорення у всесвітній мережі до доручення Президента генеральному прокурору Віктору Пшонці організувати перевірку у Київському слідчому ізоляторі фактів порушення вимог закону. Пізніше сам Усов повідомив, що після виходу фільму в ефір Кабінет Міністрів виділив заднім числом 1,5 мільйона гривень на ремонт камер Лук'янівського СІЗО: «Комісії ходять по приміщеннях камерного типу кожен день. Вони винищують цей грибок, вони інвентаризують майно, вони поки роблять вигляд, що намагаються щось робити». Дискусія навколо розслідування мала своє продовження і на шпальтах «Дня» (№72 від 24 квітня 2012 року).

Програми Наталки Седлецької та Артема Шевченка хоч і не викликали такого резонансу, як «Лук'янівка. Тюрма №1», утім, за важливістю оприлюднених фактів - не менш значущі. Нагадаємо читачам, що Наталка Седлецька - автор і ведуча програми розслідувань у сфері держзакупівель «Тендер News». У полі її зору - зловживання чиновників під час процесу державних закупівель в Україні, популярні схеми наживи на тендерах. Один із нещодавніх проектів - розслідування про афери Міносвіти на шкільних автобусах. Як повідомляв ТВі, шкільні автобуси, які Міністерство освіти закупило для школярів у херсонського заводу «Анторус», по суті, не перебували у власності заводу. Держава придбала автобуси, котрі належали банку, як заставне майно під кредит, заплативши за них 33 мільйони гривень. Мало того, що частина коштів осіла на підставних фірмах, продавці ще й зекономили на якості автобусів: один із них загорівся з дітьми в салоні.

Артем Шевченко - ведучий програми «Знак оклику» на ТВі. Інтерв'ю з ним, зокрема і про роль та рівень журналістських розслідувань в країні, виходило на шпальтах «Прес-клубу «Дня» 23 листопада цього року («Незаконна спецоперація в інтересах іншої держави - свідчення величезної прірви, в яку падає система національної безпеки»). Власне, наприкінці листопада після прийняття Верховною Радою України нового Кримінально-процесуального кодексу Артем Шевченко одним із перших заявив про ті приховані загрози (зокрема незалежності адвокатського середовища), які містить новий КПК.

Такий жанр як журналістське розслідування має в українському інформаційному просторі особливе значення ще й тому, що у свій спосіб дозволяє вийти за межі спотворених або нав'язаних смислів. Як говорить Артем Шевченко, «це все ж таки спроба відшукати правду, поборотися зі злом у його філософському розумінні». Ну а корони від «Дня» - це зажди стимул до росту як у професійному, так і особистому сенсі.