Журналісти й медіаюристи вирішили запобігти посиленню державного втручання в медіа. Для цього вони підготують пакет пропозицій, які передадуть 12 грудня народним депутатам нового парламенту. Такої домовленості досягли учасники конференції «Виклики для саморегуляції. Цензура та самоцензура в Україні: етичні та юридичні аспекти», що відбулася 3 грудня за підтримки спільного проекту Ради Європи та Євросоюзу «Сприяння європейським стандартам в українському медіасередовищі».

Зміцнення Комісії з журналістської етики

В умовах усе більшого втручання держави в медіасферу, про що свідчать останні законодавчі ініціативи і випадки цензури й самоцензури в ЗМІ, актуалізувалося питання саморегулювання галузі.

«Ми стикнулися з трьома важливими аспектами: яким чином дати відповідь політикам щодо непотрібності посилення державного регулювання; яким чином убезпечити від приватної цензури в ЗМІ, тобто такої редакційної політики, яка фактично спотворює інформаційний продукт; яким чином давати адекватну відповідь державним службовцям і політикам, коли вони перешкоджають журналістам у здійсненні їхніх професійних повноважень», - описує поточну ситуацію президент Асоціації медіаюристів Тетяна Котюжинська.

 Тетяна Котюжинська

За її словами, парламентська більшість хоче приймати такі законодавчі акти, які б посилювали державне регулювання у сфері медіа. Тому журналістська спільнота має зробити все можливе, щоб запобігти таким законопроектам, як щодо запровадження кримінальної відповідальності за наклеп. Для цього потрібно зробити дієвою та авторитетною Комісію з журналістської етики (КЖЕ).

КЖЕ працює в Україні з 2001 року. «11 років роботи комісії переконливо довели, що без надійних джерел фінансування, хоча б для забезпечення свого інституціонального існування, КЖЕ малоефективна», - каже голова комісії Володимир Мостовий.

 Володимир Мостовий

Він наводить приклад подібних комісій у Великобританії та Німеччині, де лише технічних працівників, які виїжджають на місця, готують справи тощо, - 13 осіб. А порушень там набагато менше, ніж в Україні. «У нас немає членських внесків. То за рахунок чого можна здійснювати свою роботу?» - нарікає пан Мостовий.

Голова КЖЕ поділився досвідом Мережі організацій саморегулювання, до якої входять Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Росія та Україна. У кількох із них комісії фінансуються державою. Проте учасники конференції виступили за незалежність українського саморегулюючого органу від держави.

Наприклад, Національна спілка журналістів України (НСЖУ) готова безкоштовно надати КЖЕ приміщення та частково профінансувати відрядження її членів, повідомив голова НСЖУ Олег Наливайко, закликавши колег фінансово підтримати роботу комісії.

У проекті документу про створення і запровадження єдиної прес-карти, який розробили НСЖУ і Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ), пропонується частину коштів, отриманих на виготовлення єдиних прес-карт, скеровувати на фінансування КЖЕ. Цей проект іще проходитиме широке публічне обговорення.

КЖЕ має розглядати скарги на ЗМІ чи журналістів, нагадує пан Мостовий. Це досить тривалий і дорогий процес, мета якого - знайти досудове порозуміння між скаржником і видавцем. «У Британії можна йти довгим судовим шляхом або швидко врегулювати це питання через комісію журналістської етики. Створення такого механізму передбачає залучення професійних асоціацій», - зауважує він.

Тому пан Мостовий пропонує, щоб половина складу КЖЕ делегувалася від професійних організацій, а половина - обиралася з'їздом (нині весь склад комісії обирається з'їздом журналістів - підписантів Етичного кодексу українського журналіста).

Цю ідею підтримав Олег Наливайко: «КЖЕ має бути єдина, сильна, сформована всіма громадськими організаціями». Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП) та Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ) теж не проти мати своїх представників у КЖЕ.

Олег Наливайко

«Цей механізм є альтернативою судовим спорам. Саморегулювання може нас убезпечити від таких державних структур, як комісія з моралі, - зауважує виконавчий директор НАМ Катерина М'ясникова. - НАМ буде підтримувати різноманітні ініціативи із саморегулювання, тому що ми впевнені: це ефективна альтернатива державному регулюванню. Наявність потужної й незалежної КЖЕ, яка підтримана економічно за рахунок прес-карт, у якої є можливість впливу на журналістів за рахунок видачі або позбавлення прес-карт, є можливість проведення етичної експертизи, може бути розумною альтернативою, до якої ми зможемо апелювати».

Катерина М'ясникова

НАМ готова брати участь у розробці єдиної прес-карти, яка має бути поєднана з етичною експертизою. А також організаційно і, можливо, на етапі становлення фінансово підтримувати цей процес.

Підняття рівня журналістики і захист прав

Учасники конференції закликають медійні громадські організації об'єднуватися, щоби протистояти намаганням політиків і держави зайняти нішу саморегуляції. «Ми повинні самі цим займатися і вийти на якийсь конструктив. НСЖУ і НМПУ солідаризувалися, ми робимо спільні заяви, разом беремо участь у різних конференціях», - каже Олег Наливайко.

Показовою в плані об'єднання стала боротьба із законопроектом про наклеп, також журналістів солідаризували вибори.

Згуртувати, а не роз'єднати медійників має і єдина прес-карта. На думку пана Мостового, доцільно більше пояснювати в ЗМІ, як діють єдині прес-карти за кордоном і що це не є намаганням влади тиснути на журналістів. «Якщо буде прес-карта, то не буде таких прикладів, як із газетою "Дзержинець", яка на минулих виборах видала 600 посвідчень», - нагадав він.

На думку члена комітету Київської незалежної медіа-профспілки Ольги Падірякової, всі члени профспілки автоматично повинні дотримуватися Етичного кодексу українського журналіста. «Журналісти вже саморегулюються, як приклад - спільнота, яка входить до руху "Стоп цензурі!". І рух, і НМПУ відмовляються захищати журналістів, які не дотримуються етичних стандартів і журналістських принципів. Той, хто буде діяти так, мусить знати, що його ніхто не захистить», - сказала вона.

Володимир Мостовий узагалі ж пропонує запровадити державний іспит із журналістської етики.

Говорити про етику неможливо, не думаючи про бізнес та економіку галузі, наголошує гендиректор УАВПП Олексій Погорєлов. «Коли ми захистимо доходи, тоді зможемо забезпечити кращі умові праці й зарплати і зможемо вимагати більшої професійності», - вважає він.

Олексій Погорєлов

Чи не найкращим засобом захисту журналіста є публічність, вважає представник в Україні «Репортерів без кордонів» Оксана Романюк. «Така публічність досягається за підтримки колег. Якщо журналістська спільнота відмовляється підтримувати якусь певну людину, тому що має сумніви в тому, що вона дійсно є журналістом або дійсно постраждала через професійну діяльність, то це вже є наявний дієвий механізм саморегуляції, оскільки ця людина не отримає підтримки», - зазначила вона.

 Оксана Романюк

Оксана Романюк вважає, що журналісти можуть отримати ще й юридичний захист. «Можливо, створення редакційних рад зможе захистити журналістів», - припустила вона. Також гарантувати права можуть і редакційні статути. На думку учасників конференції, у редакційному статуті має бути виписано всі аспекти журналістської діяльності. Цей документ разом із редакційною угодою має бути в кожній редакції, і кожен журналіст повинен бути з ними ознайомлений.

Ольга Падірякова, яка очолює профспілковий осередок в УНІАН, нагадала, що задля вирішення конфлікту з керівництвом агентства і з метою захисту редакторів, які заявили про цензуру, профспілка запропонувала створити редакційну раду й ухвалити редакційний статут УНІАН. Але відповіді на свої ініціативи поки що не отримала.

Представник ГО «Детектор медіа» (автор цього репортажу) пропонує вимагати в нового складу Верховної Ради розгляду тем, до яких не дійшли руки в парламенту VI скликання, а саме: суспільне мовлення, реформування державної й комунальної преси, прозорість медіавласності, вдосконалення статті 171 Кримінального кодексу України тощо.

Світлана Остапа, «Детектор медіа»

Під час дискусії деякі учасники конференції зауважили, що громадські організації, зокрема НСЖУ, мають більше допомагати регіональним медіа і журналістам, які потерпають від тиску влади.

Ситуація в регіонах особлива. Адже очільники регіональних журналістських організацій переважно обіймають посади головних редакторів комунальних видань або директорів обласних державних ТРК, тому не можуть адекватно захищати журналістів від тиску і цензури. «Ці редактори тільки й думають, як їм втриматись на посадах», - каже голова Хмельницької міської спілки журналістів, власкор «Дзеркала тижня» Світлана Кабачинська.

Окрім того, журналістам на місцях важко захищати професійні стандарти, коли є псевдожурналісти, які не входять до жодної медіаорганізації, не дотримуються етичного кодексу і яким не потрібна прес-карта, а лише гроші, додає головний редактор «Коломийського вісника» Василь Дем'янів.

Зрештою, всі дійшли згоди, що вселити оптимізм у медійну спільноту зможуть позитивні приклади, коли КЖЕ чи інші організації захистили журналіста. Приміром, такі, як судова справа про поновлення на роботі Османа Пашаєва, яка закінчилася на його користь.

Фото Павла Довганя