У коментарях для DT.UA Кіра Георгіївна спробувала пояснити, чому у своїй картині вона влаштувала «кінопроби» таким суперзіркам, як Олег Табаков, Алла Демидова, Сергій Маковецький та Рената Литвинова. У стрічці також знімалися вітчизняні артисти Віталій Линецький, Георгій Делієв, Наталя Бузько, Юрій Невгамонний. 

Муратова працювала над цією картиною повільно, але впевнено. Знімальний період був практично завершений наприкінці минулого року. А монтажно-тонувальні роботи підігнали ближче до літа. Нова стрічка Кіри Георгіївни, як і старі стрічки Кіри Георгіївни, це «річ у собі», «весь світ в очах моїх». Тобто історія - точніше, історії, - які безглуздо обчислювати на логічному «калькуляторі». Це винятковий рух її авторської душі і її ж неспокійного серця. 

Ось і цього разу в Муратової зустрілися дві самотності - Він і Вона. Не бачилися багато літ. А колись, у «минулому житті», були однокурсниками. Він приїздить у її містечко, щоб відвідати подругу і знайти відповідь на дивне запитання: що ж робити, якщо двох жінок кохаєш і не знаєш, котру вибрати? 

Кадр з фільму «Вічне повернення. Кастинг»

Мабуть, тільки Кіра Георгіївна й знає істину... Якщо закликала «до відповіді» - на знімальний майданчик - кілька медійних артистичних пар. І кожна з них по-своєму розіграє історію «ностальгійної зустрічі» та «вічного повернення». Олег Табаков і Алла Демидова. Рената Литвинова і Сергій Маковецький. Віталій Линецький і Наталя Бузько... 

Форма «кінопроб» для кіногероїв Муратової - спроба заново пережити минуле, бажання по-новому прокрутити плівку долі, прагнення ще раз спробувати здійснити «те», що вже, на жаль, нездійсненне. 

Кадр з фільму «Вічне повернення. Кастинг»

 - Запропонований акторам ніби короткометражний сценарний текст знімається кілька разів, і різні виконавці все це заново «переживають», - розповідає DT.UA Кіра Муратова. - Таким чином «короткометражка» і стає «повнометражкою». Я не беруся аналізувати, чому саме така ідея виникла в мене... Просто цікаво подивитися, як поводитимуться різні люди в однакових пропонованих обставинах. Така форма «кінопроб» - теж життєва історія. Є ж непояснима привабливість у різного роду навчальних вправах, коли одна й та сама повторюється по кілька разів? Музичні гами. Танцювальні екзерсиси. Штудії художників. Чарівні ритмічні повторення голосу - вокалізи. А «безглузда», здавалося б, краса ритмічної віршованої рими як такої? А балет? А спів узагалі? Що може бути дивніше й водночас органічніше за саме цю «повторюваність», саме цю циклічність? Працюючи над новим фільмом, пробуючи різних акторів на одну й ту саму роль, все одно рано чи пізно доводиться зупинитися... Щоб зробити свій остаточний режисерський вибір тих або інших виконавців. Тобто перейти «межу», після якої так і не дізнаєшся, чи було твоє рішення єдиним можливим і правильним. 

...Наскільки «правильним» виявився вибір цих акторів і заданої кінематографічної форми - вирішать у Римі. А, як відомо, «слово Рим убиває наповал». Картина Кіри Муратової пройшла крізь жорстке сито відбору. Слід зазначити, наприклад, що конкурсну програму Римського міжнародного кінофестивалю відкриє світова прем'єра картини «Історичний центр» (Centro Historico), до якої причетний ще один кінокласик - Акі Каурісмяки. Міжнародне журі очолить Джефф Ніколс, відомий американський сценарист і режисер. Сам фестиваль рік у рік набирає обертів і обростає репутацією. І вже міцно входить до п'ятірки головних кінооглядів планети. Хоча стартував цей форум не так давно, 2006-го. На розвиток Римського фестивалю (який став таким собі конкурентом Венеціанському) місцева влада грошей не шкодує. Проект підтримують мерія Рима, торгово-промислова палата Рима, великі банки. Нинішнього року Римський МКФ очолив один із найбільших кінодіячів (колись курирував кіноогляди у Венеції, Локарно, Роттердамі), Марко Мюллер. Бюджет нинішнього огляду оцінюють в 11 млн. євро (без урахування спонсорських коштів). А це нібито значно дорожче, ніж витрати на недавній Венеціанський МКФ. 

Для нас же симптоматично й символічно те, що саме в Римі - на цьому ж фестивалі - отримав одну з найважливіших і найбажаніших для себе нагород Богдан Ступка. Це було 2008 року. Тоді журі й нагородило Богдана Сильвестровича срібною статуеткою давньоримського імператора-філософа Марка Аврелія - за найкращу чоловічу роль у картині «Серце на долоні» (режисер Кшиштоф Зануссі). 

І ще ось що... Колись журі Римського МКФ складалося з 50 спеціальних глядачів (плюс координатор, відома особистість). Згодом конкурсні картини стали оцінювати як професійні судді, так і упереджені глядачі. І, наприклад, рік тому думки профі збіглися з народними сподіваннями. Перемогла картина «Як дощ із неба» (Аргентина-Іспанія, режисер Себастьян Боренштейн). 

У титрах українського фільму «Вічне повернення. Кастинг» (окрім Кіри Муратової та її зірок) також значаться імена: Володимир Панков - оператор; Євген Голубенко - художник; продюсер Олег Кохан (співпродюсери Валерій Кулик та Ореста Компанець). Виробництво Sota Cinema Group, Wisevision. 

Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня. Україна»

Фото - http://dt.ua