На моєму окрузі вибори зайшли в особливо жорстку фазу. Я випередила по рейтингах «пральну машину» Януковича-Колеснікова на залізниці - самовисуванця Ярослава Дубневича.

Тому він вирішив понижувати мій рейтинг з допомогою брудних технологій. Його команда і раніше працювала ганебно: їх газета «Наша Батьківщина» в кожному номері обливала мене брудом (то друкувала фальшиву довідку, що я психічнохвора, то цілий серіал, що я сама себе облила фарбою, писала, що я людина... Портнова та Коломойського (уявіть собі!). Але все це не спрацювало, бо не до кожної людини липне бруд. Тому вони вирішили піти іншим шляхом -«чорного піару» від мого імені. В селищах і містечках зараз розклеюються об'яви, що я запрошую виборців на обід-зустріч то в ресторан, то банальну «наливайку».

А сьогодні взялися розкидати по округу 100 тисяч листівок від мого імені, з моїм портретом і написом: що «я так хочу в депутати», що вимагаю від виборців гроші на виборчу компанію, «не менше ніж по 500 грн.» з носа. На листівці - виборчий рахунок. Не мій.

Те, що листівка має шалений наклад я дізналася від власника друкарні, де випускаю свою продукцію. Йому вчора запропонували досить пристойну суму за випуск таких листівок. Але треба віддати йому належне - він відмовився.

Тому, коли наступного дня мені подзвонили мої агітатори та розповіли, що в селі Мшана такі листівки вже розповсюджуються, я не здивувалася.

В Мшані працювало три авто з повним екіпажем чорних агітаторів. Мої підійшли до тих хлопів пояснити, що вони роздають фальсифікат, їм почали погрожувати фізичною розправою.

Я дала завдання хлопцям (їх було двоє) не нариватися, а сама з Петром Ярошем, керівником мого штабу вирушила в Мшану. По дорозі ми викликали міліцію, адже мали справу з грубим порушенням виборчого закону.

Повертаючи з траси на Мшану, ми побачили три авто зловмисників, які рухались нам на зустріч.

Я розуміла, що зловмисників треба затримати до приїзду міліції та здати їх в руки правоохоронцям, адже, як інакше довести 165 тисячам виборців мого округу, що листівки це фальсифікат?

Тим паче, я до сих пір жалкую, що не змогла затримати хлопця, що облив мене фарбою. Тоді ніхто би не став дурити людям голову, що я сама себе облила. А так на окрузі, щотижня виходить «Наша Батьківщина», яка в кожному номері з цього приводу друкує продовження брудного телесеріалу: «Фабована лисиця-1», «Фарбована лисиця-2»...І багато таких, що в це вірять! Це як в анекдоті: «Мойша я ж не маю доньки...».

В даному випадку ситуація була аналогічна, лише ще гірша для моєї репутації. Тому командую Петру: «Перекривай їм дорогу». Але моєї куцої «Шевроле Авео» не вистачило на всю ширину.

Один автомобіль нас оминув і пішов на відрив, перед двома іншими, які пригальмували я вискочила на дорогу.

Повернулася до них спиною, щоб зняти авто, що тікає. Зробила один кадр. Розвертаюся бачу, що з авто починають вивалювати молодики в їх кишенях стирчать пачки з фальшивими листівками. Авто, що відірвалося вперед в цей час повертається до нас і блокує нашу машину спереду. Бандючки кидаються відбирати в мене фотоапарат і телефон. (Пізніше їх викинули в канаву біля дороги).

Під час першого зіткнення я розумію, що на дорозі мені не утриматися, треба спробувати скочити в їх авто і таким чином затримати бригаду до приїзду підмоги та міліції.

Зловмисники не розуміють мого маневру і мені вдається опинитися в середині одного з автомобілів. Бандючкам, як кажу: «У вас в машині повно «моїх» листівок, то потерпіть і мене -самого кандидата». Але чорні піарники не розуміють гумору і намагаються мене викинути з авто. Я тримаюся кілька хвилин, мені допомагає Петро, який перетягує на себе «увагу» частини бандючків. Але сили не рівні мене викидають з авто просто в кювет.

Бандючки застрибують в свої автомобілі та збираються рушати. Петро стає в них на дорозі, але передній автомобіль його збиває, Петро падає на капот. Авто продовжує їхати на невеликій швидкості з Петром на капоті. В цей момент автомобіль доганяю і я, на ходу відкриваю передні дверцята і заскакую на підніжку. Авто набирає швидкість, мене випихають, але тримаюся з усіх сил, і мені таки вдається прорватися в салон.

Там ззаду глухі дверцята, мене вже не так легко викинути. Тому починають бити та душити, але на моє щастя в тісному просторі вдарити сильно неможливо.

Щоправда сили не рівні, мене хвилин через п'ять таки викидають. В цей час відривають від капоту Петра, б'ють його головою об машину, по білій фарбі вже тече кров, я кидаюся йому на допомогу, чіпляюся на капот поряд. Машина рушає з двома нами. Але потім знову зупиняється.

Нас таки відривають, мене відтягують в сторону просто за волосся і автомобілі чорних агітаторів зникають з місця події. Нажаль нам не вистачило лише кілька хвилин, адже міліція приїхала невдовзі так само, як і наша підмога.

Далі ще цікавіше. Поки ми спілкувалися з міліцією повз нас проїхало авто, в салоні якого ми побачили фальшиву агітацію. Міліція затримала той автомобіль. Щоправда ми не впізнали екіпаж, лише один чоловік здався нам схожим. Але на його одежі не було нашої крові. Може це була інша бригада. Хлопці розповіли, що їм заплатили за розповсюдження фальшивих листівок по... 50 грн.

Далі повз нас проїхало авто у якому ми впізнали такого собі пана Сагана (що працює в штабі Дубневича), він знімав нас на камеру.

Але здається перемога таки за нами! Навряд чи після цього інциденту Дубневич і надалі буде використовувати технологію підробок під моїм іменем.

Але який буде наступний етап проти мене? Якщо ми вже пройшли стадію погроз і чорного піару, що далі? «Камаз» на дорозі?

Тетяна Чорновіл, для блога на «Українській правді»

Фото - http://blogs.pravda.com.ua