Лідер артхаусного й авторського кіно в Україні (як про нього повідомляють довідники), режисер Олександр Шапіро на порозі нових проектів. Він вирішив продовжити свій кіносеріал «Апартаменти». Він же продовжує шукати гроші на 12-серійний кінопроект про хасидів в Україні. 

Нагадаю, широку популярність в елітарних кіноколах панові Шапіро принесли стрічки «Цикута», «Хепі піпл», «Бес Пор No». 

У новому кіноциклі «Апартаменти» Шапіро знімає своїх улюблених акторів - Віталія Линецького, Антона Комяхова, Андрія Кравчука. Але каже, що в цьому проекті головне - не люди, а місце їх перебування. 

В ексклюзивному інтерв'ю DT.UA режисер також розповів, чому відмовляється брати участь у пікчингах Держкіно, чому «відійшов від наркотиків», чому шлях його особистого розвитку - хасидизм.

- Ви самостійно організували прокат свого нового фільму «Апартаменти». Які результати?

 - Результат хоча б той, що фільм був у прокаті. У Києві є кілька залів, котрі готові брати такі артхаусні фільми. На жаль, «Апартаменти» показували тільки на чотирьох екранах. 

Незалежне кіно в Україні так бідує, що складається враження, наче воно взагалі тут нікому не потрібне. Організовуючи прокат свого фільму, я ставив перед собою завдання зберегти право артхаусу в Україні бодай на якесь життя. Зберегти мікронішу для прокату інтелектуального кіно.

- Ви готуєте цикл фільмів «Апартаменти»...

 - Так, плануємо раз на чотири місяці випускати по одній картині цього серіалу. Друга частина практично готова. Це чорно-білий фільм-нуар. А третій мій новий фільм буде знято у стилі порно-реаліті-шоу. Над ним я тепер і працюю. 

- Даруйте, в чому ж тоді полягає концепція цього кіносеріалу?

 - Головний герой кожної з цих стрічок - самі «апартаменти». У них і відбуваються різноманітні події. Ідея перегукується з «паноптизмом». Колись архітектор Бентам спроектував в'язницю-паноптикум, у якій ув'язнених було видно, хоч би де вони перебували. Це дуже точно відбиває стан нинішнього суспільства. Ми поводимося в той або інший спосіб - так чи інакше - лише тому, що розуміємо: за нами постійно хтось стежить. Усі три фільми в циклі «Апартаменти» знято ніби прихованою камерою.

- Неначе відчувається певне перегукування із фільмом Міхаеля Ханеке «Приховане»...

 - Це одна з моїх улюблених стрічок.

- В історії кіно кінофільми демонструвалися саме так - люди регулярно ходили в кінотеатр від серії до серії. Ви не ставили перед собою завдання відродити цю традицію? 

 - Наразі, мені здається, не найкращий час для відродження традицій старого кіно. Хоча локальне завдання цього кінотеатрального серіалу саме й полягає в тому, аби регулярно збирати аматорів авторського кіно за кінематографічним роздумом. Я хотів створити концептуальний проект, який би організовував навколо себе певний інтелектуальний простір.

- У такому разі, як ви собі уявляєте «свого» глядача? Які люди заповнюють ваш інтелектуальний простір? 

 - Це насамперед культурні люди, котрі ніколи не наважаться на категоричне судження й не роблять жодних однозначних висновків. Яких, утім, і немає в природі. Це глядач, який розуміє завдання цього проекту, а не автоматично порівнює його з тим, що зазвичай іде в кінотеатрах. Не можна ж ставити в один ряд фільми, зняті, умовно кажучи, за 20 тис. дол. і за 20 млн.

- Ви часто запрошуєте у свої фільми людей з київської богеми? Художник Олександр Ройтбурд з'являється в «Путівнику» (2004), музикант Мирослав Кувалдін - у «Бес Пор No» (2010). А група 2Sunny - в «Апартаментах». 

 - Добираючи акторів, відштовхуюся від типажів, якщо вони мене дивують. Намагаюся передати на екрані свої враження від тієї чи іншої людини. Не намагаюся досягти гротеску, який був у фільмах Фелліні, а просто хочу показати викривлення кожної особистості, при цьому не підкоряючи її якимсь акторським завданням.

- Сюжет «Апартаментів» в основному розвивається в психоделічних просторах: головний герой бачить реальність, перебуваючи під наркозом. Вибачте, звісно, за запитання, але... створюючи цю стрічку, ви самі використовували наркотичні засоби?

- Я вже давно не вживаю наркотики під час зйомок. Навпаки, тепер мені цікаво максимально очистити свою свідомість від будь-якої додаткової «поверхні». Тепер намагаюся відкривати необхідний для творчості ірраціональний аспект свідомості з допомогою якихось інших вправ. 

Я вже не вірю в психоделічний синтез. Хоча колись вважав, що це можлива перспектива холотропного світу...

- Недавно ви почали працювати над 12-серійним проектом про хасидів в Україні. Як ідуть справи з цим фільмом?

 - На території України хасидизм був цілим материком почуттів і самосвідомості. Тому й відчуваю необхідність відновити його традиції. З певного часу для мене цей проект став по-своєму визначальним. Не бачу жодного іншого шляху особистого розвитку, крім як вникнути в деталі цієї віри.

Я зняв уже короткометражку «Нахман». Це стало своєрідною замальовкою ідей, які й буде розвинуто у 12-серійному фільмі. Але на те, щоб продовжувати зйомки, в мене поки що немає ресурсів.

- Ви знімаєте свої фільми тільки за кошти приватних інвесторів. Чому не берете участі в пітчингах, які організовує Держкіно? 

 - Це понад мої сили (усміхається). Краще спрямую зусилля на менш передбачувані варіанти пошуку грошей для нового фільму, ніж на якісь пітчинги. Мені подобається, коли є якась інтрига. До того ж для мене більш зрозуміла схема, коли кілька людей простою мовою обговорюють фільм, у результаті чого з'являються кошти на його фінансування.

Мені не потрібні великі бюджети для свого кіно - тяжію до праведності й простоти. 

Мене більше нічого не цікавить.

- Чи може зараз в Україні кінорежисер жити тільки за рахунок доходу від знятих ним фільмів?

 - Думаю, так. Я так живу. Мене більше ніщо не годує.

- Як можете охарактеризувати нинішній стан речей в українському кінематографі взагалі?

 - Не можу нічого сказати. Стою відсторонено.

- Ви зняли понад десяток фільмів. При цьому у вас немає спеціальної кінематографічної освіти. Наскільки особисто для вас важливо мати за плечима кіношколу?

- Режисура - виключно практична галузь. Адже один день, проведений на знімальному майданчику, дає набагато більше, ніж один день в інституті. Бажання розібратися в усьому самостійно набагато важливіше за традиційну освіту.

- Цікаво, ви стежите за зовнішнім світом? За політикою? За тим, що відбувається в суспільстві?

 - Мій підхід до всього цього абсолютно філософський. Я сприймаю все навколишнє як калейдоскоп ілюзій. Не можу сказати, що мені це не цікаво. Це просто не моє.

- А що вас вразило з поточного кінорепертуару, переглянутого за останній час?

 - Нічого крутішого за «Фауста» Олександра Сокурова я не бачив!

Антон Філатов, «Дзеркало тижня. Україна»

Фото - http://dt.ua