У коментарі «Дню» одразу після свого обрання головою Національної спілки журналістів Олег Наливайко сказав, що за його головування спілка об'єднає українських медійників навколо захисту своєї професії. У вівторок, 22 травня, відбувся пленум НСЖУ, де Олег Ігорович публічно оголосив свої ініціативи. Як сказав він у приватній розмові журналісту «Дня», пленум виявився складним, бо якщо раніше подібні заходи відбувались у форматі розмови про все, то цього разу було багато конкретики. А конкретні ініціативи передбачають особисту відповідальність. Про те, як він бачить роботу спілки у найближчому майбутньому, Олег Наливайко розповів в інтерв'ю «Дню» на наступний день після пленуму. А розпочалася розмова з гарячої теми - ситуації в інформаційному агентстві УНІАН, на посаді президента якого де-юре ще перебуває наш співрозмовник.

«Олександра Харченка призначать президентом УНІАНу»

- Після того як 7 травня я перейшов на роботу у спілку журналістів, з'явилась вакансія президента УНІАНу. Лише цього тижня (розмова відбувалася у середу, 23 травня. - Ред.) мають відбутися збори засновників агентства. Але до них генеральним директором УНІАНу (Вадим Осадчий. - Ред.) було прийняте рішення про те, що вводиться посада шеф-редактора, що викликало протести у колективі. Адже є чинний головний редактор Олександр Харченко, який більше 15 років працює на цій посаді, приймав важливі рішення у різних складних політичних ситуаціях, йому довіряє журналістський корпус. Відповідно колектив повстав проти рішення, що Харченко переводиться на сайт, а вводиться посада шеф-редактора. У результаті конфлікт набув усіх зовнішніх ознак. Враховуючи, що де-юре я ще не звільнений з посади президента УНІАНу, своїм рішенням я зупинив рішення генерального директора. Після цього відбулися зустрічі з колективом і з менеджментом. Разом ми знайшли компромісний варіант: на зборах, що відбудуться цього тижня, Олександра Харченка буде призначено президентом агентства. Адже саме президент є гарантом того, що не буде цензури і сповзання у світсько-жовтий ресурс. Наразі генеральний директор повинен внести концепцію. Тому на зборах розглядатимуть три ключові питання - концепція, президентство і створення редакційної ради, якої раніше в УНІАНі не було. Що стосується таблоїдизації, то справді сьогодні це одна з найбільш болючих проблем. Це нова форма цензури, коли новинний контент замінюють світським. Як далі розвиватиметься ситуація, час покаже, коли вже всі рішення будуть прийняті. Але для УНІАНу таблоїдизація подібна смерті. Він втратить передплату, провідний рейтинг і авторитет.

- Ви кажете про таблоїдизацію як новий вид цензури. Що це за явище?

- Я думаю, що це реакція власників видань на проблеми, які у них виникають, у тому числі з владними структурами. Таким чином самі власники зайвий раз перестраховуються. Зрозуміло, що так чи інакше контент інформаційного агентства чи телевізійної служби новин відображає, що відбувається у країні. На думку власників, це може спричинити проблеми з владою, і вони перестраховуються, стимулюючи журналістів писати про те, що десь песика підстригли чи бобри паркан підрили. І наша професія також деградуватиме, тому що легше, безумовно, писати про таблоїдні моменти, аніж робити серйозний аналіз. Наступного тижня Інститут журналістики проводитиме науково-практичну конференцію «Професійні стандарти та етика у журналістському середовищі України: проблеми і перспективи». Під час дискусії ми порушуватимемо це питання (таблоїдизації. - Ред.), адже це, в першу чергу, питання журналістських стандартів. А надалі через круглі столи, інтерв'ю, виступи ми будемо про це говорити, протестувати, звертати увагу влади, громадськості. Це знову ж таки цензура, просто завуальована.

- Учора відбувся пленум, де ви озвучили свою власну програму. Ви казали, що він був складним. Чому? У коментарі «Дню» після обрання ви озвучили чотири основні пункти, чи змінилося щось після пленуму?

- Вчора було прийнято абсолютно конкретний план дій на три-чотири місяці. По кожному напрямку розписано заходи, які повинні бути реалізовані.

Є пріоритет організаційно-спілчанський - тут в основному йдеться про те, чи можуть бути членами спілки ті, хто не працює у виданнях, чи мають право вступати до спілки блогери. Ми вважаємо, що на цю тему повинна відбутися загально-спілчанська дискусія.

Ми прийняли рішення, що нам потрібно активно брати участь у законодавчо-правовій сфері, яка стосується медійних проблем. Ми хочемо здійснити інвентаризацію законопроектів, які знаходяться на розгляді чи в роботі у парламентському комітеті, Держкомтелерадіо, Адміністрації президента з тим, щоб мати можливість висловити щодо них власну позицію й зрозуміти, які пропозиції варто наразі внести спілці.

Ми готуємося до зустрічі у п'ятницю з керівництвом Укрпошти, тому що наразі існує можливість підняття тарифів за доставку. Собівартість доставки має право на невелике зростання, але у відповідь ми хочемо отримати відповідну якість. Газети, особливо щоденні, у села доходять один раз на тиждень. Це найголовніша проблема: ми не отримуємо того сервісу, за який платимо.

Триває робота по створенню сучасного сайта спілки, який надаватиме можливості правових консультацій і діятиме як загальнонаціональна журналістська платформа.

При спілці ми створюємо рекламне агентство, яке з Києва буде продавати рекламу для районних та обласних газет. На мою думку, комунальна преса - це дуже серйозний актив, але на сьогодні він не представлений, тому посередництвом цього рекламного агентства ми хочемо показати, скільки людей читають саме комунальну пресу.

Робота з молоддю також є пріоритетом. Існує юнкорівський рух, яким опікується спілка. Кожного року ми проводимо національний конкурс шкільних газет. Цього року в ньому брало участь три тисячі видань. Ми прагнемо цей напрямок розвивати та підтримувати. Адже якщо говорити про виховання молодих журналістів, то саме супроводжуючи юнкорівський рух, допомагаючи його учасникам при вступі на факультети журналістики, працюючи з ними як зі студентами, ми готуватимемо нове покоління якісної журналістики. Наразі ми створюємо кадрове агентство, яке допомагатиме студентам і юнкорам потрапити на нормальну практику, бо на сьогодні з регіональних факультетів журналістики до київських видань потрапити складно. І також ми хочемо створити базу вакансій, яка діятиме по всій Україні, що допомагало б молодим спеціалістам працевлаштовуватися.

«Тільки тоді, коли влада буде залежною від громадського резонансу, вона відповідатиме своїм основним функціям»

- Головний редактор «Дня» свого часу озвучила думку, що спілка має бути об'єднана ідеєю національного прес-клубу, тобто стати платформою для журналістської дискусії на важливі для суспільства теми. Як ви це бачите?

- Ми зустрічалися з Ларисою Олексіївною, яка є давнім симпатиком спілки, і вона проговорювала цю ідею під час нашої зустрічі. На вчорашньому пленумі було прийнято рішення, що ми маємо або відновити роботу вже існуючої гільдії головних редакторів у режимі прес-клубу, або створити національний прес-клуб. Упродовж літа ми це зробимо. Я думаю, що це буде майданчик для обміну думками, який із задоволенням відвідуватимуть різні цікаві люди. Ми йдемо цим шляхом і вдячні за підказку Ларисі Олексіївні.

- У своїй програмі ви говорите про потребу об'єднання журналістів навколо захисту своїх прав, але, як нам здається, у нас також є проблема із консолідацією журналістів навколо підтримки важливих ініціатив. Як зробити українську журналістику більш чутливою до україноцентричних тем?

- Мені здається, що об'єднання має у першу чергу відбуватися навколо захисту журналістської професії. Ми провели зустрічі з незалежними профспілками і зараз виходимо на спільні точки взаємодії. Я думаю, що надалі ми сформуємо спільну платформу з усіма іншими громадськими організаціями. Але на сьогодні більшість з них зациклені на політичних темах. Теми соціального захисту, професійних стандартів дійсно перебувають десь на другому плані. Тому ми хочемо розпочати процес консолідації з такого питання, яке нас всіх має об'єднати, - це захист від цензури, а далі вже розширювати діапазон.

- Але цей, як ви сказали, захист професії дуже часто сприймається спрощено. Більше того, проблема, так би мовити, цензури значною мірою полягає в тому, що резонансні публікації не викликають відповідних реальних кроків. Як перейти від захисту права говорити про все до свободи дії?

- Практика до 1990-х років, коли кожен партійний орган був зобов'язаний реагувати на ту чи іншу публікацію, на сьогодні не можлива. Кожен виконує свою функцію. Ми можемо інформувати. Право влади на це реагувати або не реагувати. Але тільки тоді, коли влада буде залежна від громадського резонансу, вона відповідатиме своїм основним функціям. Якихось адміністративних, вольових моментів журналістський корпус і громадські організації не мають. Це можливо лише через тиск громадськості на владні структури.

- Якщо вже говорити про захист професії - то досі не завершено справу Гонгадзе. Якою є ваша позиція як нового керівника спілки щодо цього питання?

- Ми повинні не дозволити, щоб цю справу забули. Інколи кажуть: скільки можна про це говорити? Про це потрібно писати доти, доки не буде визначено всіх, хто це зробив.

- Як би ви оцінили останні процеси?

- Є якісь кроки. Мені важко сказати, чи є це імітацією якоїсь активності. Але сьогодні будь-які кроки потрібно підтримувати.

- Ваш попередник Ігор Лубченко багато зробив для регіональної журналістики. Утім, рівень більшості регіональних ЗМІ досі низький. Це явище системне, і цю систему досить часто підтримують самі регіональні журналісти. Останнім часом багато говорять про потребу роздержавлення ЗМІ, але, з іншого боку, звучать і застереження. Як можна «розкріпостити» місцеву пресу? Чи будете ви продовжувати роботу, розпочату Ігорем Федоровичем?

- Однозначно. Тут ми однодумці з Ігорем Федоровичем. Я вважаю, що майбутнє друкованих видань за регіональною пресою. Є досвід і США, і Німеччини. Як би не тиснув Інтернет на друковані видання, у тому ж США все одно популярні місцеві видання, які пишуть про проблеми, що є в тому чи іншому регіоні. Загальнонаціональних видань там залишилося кілька, які працюють на весь світ. На мою думку, український медіаринок розвиватиметься за такою ж схемою. Тому ми і створюємо рекламне агентство, щоб спробувати витягти економічно місцеву пресу. Там зараз дійсно проблеми: нема грошей і є подачки від влади. Але більшість комунальних газет готова до процесу роздержавлення, зокрема психологічно. Тому я б сказав, що сьогодні ми маємо унікальний шанс. Але роздержавлення можна провести лише після виборів 2012 року і до виборів 2015 року. Якщо наступного року цей перелом не відбудеться і ми не роздержавимо більшість видань, про цю ініціативу можна буде надовго забути. В результаті ми отримаємо не газети, а бюлетені місцевої влади.

Вікторія Скуба, «День»

Фото - «День»