Уперше за роки незалежності України у столичному кінотеатрі «Київ» із 26 квітня по 2 травня відбулися ретроспективні покази фільмів одного з засновників вітчизняного кінематографу Івана КАВАЛЕРІДЗЕ, присвячені 125-річчю митця. До програми увійшло шість стрічок: «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1931), «Прометей» (1936), «Наталка Полтавка» (1936), «Григорій Сковорода» (1959) та «Повія» (1961).

Повернення на великий екран фільмів талановитого режисера розпочалося показом у залі «Сінематика» відреставрованої цього року стрічки «Повія» - останнього фільму майстра, знятого за однойменним романом Панаса Мирного. У цій картині одну з перших головних ролей у своєму житті виконала молода актриса Людмила ГУРЧЕНКО.

Користуючись нагодою, «День» поспілкувався під час заходу з головою Національної спілки кінематографістів України, кінокритиком Сергієм ТРИМБАЧЕМ про збереження національної кінематографічної спадщини та внесок І. Кавалерідзе у кіномистецтво України.

- Іван КАВАЛЕРІДЗЕ - скульптор, режисер, драматург, у чому найяскравіше проявився його талант?

- Я б не став так ділити. Він дійсно видатний скульптор, але одночасно й величний кінематографіст. І. Кавалерідзе належить до покоління людей, які не просто «народили» українське кіно, а зробили з нього справжнє мистецтво. Технологічно кіно в Україні існувало з кінця ХІХ століття, але піднести його на рівень мистецтва вдалося лише з середини ХХ ст. Говорячи про засновників вітчизняного кінематографу, І. Кавалерідзе, безумовно, ставимо в один ряд із О. Довженком. Тільки от фільми Довженка побачила Європа, тому його ім'я було і залишається відомим інтелектуалам усього світу. І. Кавалерідзе так не пощастило, адже його фільми кінця 1920-х - початку 1930-х рр., які є справжнім явищем в історії кіномистецтва, на жаль, залишаються невідомими не тільки світовій спільноті, але й українцям. І це прикро, адже він був митцем європейського мислення та масштабу.

Невідомим Іван Кавалерідзе залишався через свою надзвичайно трагічну долю. Практично все, що він зробив у кіно, цензорувалося або просто знищувалося. Фільм «Коліївщина» кілька разів переробляли, змінювали, а «Зливу» і «Прометей» взагалі заборонили.

Як на мене, провина українців у тому, що ми вже 20 років не можемо професійно зайнятися збереженням національної кінематографічної спадщини. Приклад - І. Кавалерідзе. Нині ми мало дивимось, майже не аналізуємо його стрічок. Сьогодні вважається, що художні фільми І. Кавалерідзе - це не рейтингове, нецікаве видовище. Відповідно ці картини навіть не показують на Першому Національному, не кажучи вже про комерційні телеканали.

Кавалерідзе мусить бути повністю переосмислений. Ми повинні реставрувати всі його фільми. Початок цьому вже покладено. На часі кінокритикам, культурологам, філософам ще раз переглянути і переосмислити твори цього митця. У кіномистецьких колах уже визріла необхідність організації міжнародного симпозіуму, присвяченого цій людині. Необхідно повернути спадок Кавалерідзе у контекст українського мистецтва.

- Чи актуальні сьогодні картини Івана Кавалерідзе для українців?

- У буквальному розумінні, звичайно, ні. Як культурне явище - безперечно. Якщо глибоко осмислювати його кінематографічний спадок, там можна знайти універсальні речі, які нині болять українцям.

- У чому особливість творчого мислення режисера? Деякі кінокритики відзначають надмірну присутність руху, який підсилює динаміку в кадрі.

- У ранніх картинах І. Кавалерідзе навпаки замало руху. Він у кіномистецтво прийшов зі скульптури, відповідно, спочатку був режисером статики. Інколи надміру багато давав статики. Це було добре видно, адже у той час у кіно переважали короткі кадри. А потім, у більш пізніх фільмах, Кавалерідзе віддавав данину тодішній моді - руху і так званому кліповому монтажу.

У 1930-ті роки відчувався поворот до відновлення цінностей імперії. А в картинах Кавалерідзе була зримо відчутна антиімперська культурна орієнтованість. Тому його роботи широко не показували, а після відомого виступу М. Хрущова радянська система на кінематографісту Кавалерідзе взагалі поставила хрест. Особисто мені більше подобаються його перші картини «Перекоп», «Штурмові ночі». Раджу всім любителям кіномистецтва переглянути в першу чергу саме ці фільми.

Вадим Лубчак,  «День»

Фото - «День»