Коли прийшла біло-голуба команда до влади, у телеканалу ТВі забрали частоти. Відтоді канал транслює передачі тільки по кабелю. Проте це аж ніяк не заважало ТВі робити гострі матеріали, які дуже не подобалися можновладцям. Мабуть, «останньою краплею» для влади став документальний фільм про жахливе утримання людей у Лук`янівському СІЗО під назвою «Лук`янівка. Тюрма №1». Саме після виходу цього журналістського розслідування на телеканалі почалися дві перевірки податкової, причому паралельні. У самій ДПА УНІАН повідомили, що позапланова податкова перевірка на ТВі проводиться на вимогу постанови слідчого у зв`язку з кримінальною справою.

На наші запитання відповів керівник телеканалу Микола Княжицький.

Перевірки на каналі - це до певної міри зловживання владою

Пане Миколо, чи вже закінчилася перевірка на ТВі?

Ні, одна з перевірок триває і зараз. Друга перевірка прийшла до нас у якійсь кримінальній справі. Ми написали листа, де попросили повідомити, що це за кримінальна справа і яким чином вона нас стосується. І чому в цій кримінальній справі потрібно перевіряти всю нашу діяльність за три-чотири роки. Відповіді поки що немає.

Ми готові співпрацювати з міліцією та з усіма іншими, але спершу хочемо зрозуміти, яким чином це нас стосується і чому йдеться про чотири роки нашої діяльності. Поки що ми не отримали відповіді.

Може, у вас є якісь підозри, що це за кримінальна справа?

Ну, звідки ми можемо підозрювати чи знати? Ми можемо лише сказати, що оскільки нас перед тим за ці періоди вже перевіряли, то це дивно. Бо навіть якщо є якась кримінальна справа, то можна взяти результати минулої перевірки. Якщо цікавлять специфічні факти, то можна просто про них запитати. Тож для чого перевіряти весь період - нам просто не зрозуміло.

Ми вважаємо, що ця перевірка - до певної міри зловживання владою.

У ЗМІ з`явилося повідомлення про те, що на ТВі шукають валізи з закордонними грошима...

Ну, по-перше, якби шукали «валізи грошей», то це мала б робити міліція. По-друге - тоді навіщо податковій були потрібні наші документи за кілька останніх років? Вони хотіли взагалі за чотири, але офіційно документи зберігаються три, тому ми надали за три.

І взагалі ми вважаємо, що таку дезінформацію запустили для того, щоб дискредитувати ТВі.

У вас не виникає підозри, що ця перевірка якось дивно збіглася в часі з виходом документального фільму про Лук`янівське СІЗО?

Так, і щодо цього фільму в нас виникають підозри, і щодо інших наших передач. Просто цей фільм є досить резонансним і важливим. Зрештою, не в мене одного такі припущення. Скажімо, Юрій Стець - голова комітету з питань ЗМІ - якраз казав про те, що його здивувала перевірка і що він її пов`язує саме з фільмом про СІЗО.

Проте я особисто не хотів би керуватися здогадками, а хочу почути реальні причини, бо не бачу сенсу в черговій перевірці, адже недавно в нас була перевірка. А якщо я не бачу сенсу, то в мене виникають підозри, що це політично вмотивовано.

В Україні існує жорстка цензура

На вашу думку, чи є в Україні зараз цензура? Бо якщо запитати будь-якого «регіонала», то він битиме себе в груди й казатиме, що це не так, адже в нас жодного ЗМІ не закрили...

Ну, звісно, закрили. Наприклад, у нас забрали всі частоти, які в нас були. Якби ми не шукали кошти, не зверталися до глядачів, до інвестора, то з економічної точки зору ми б уже давно померли.

Цензура в Україні існує...

У нас більш як п`ятдесят відсотків населення отримує інформацію з електронних ЗМІ, з телебачення перш за все. Але в нас немає прозорої власності на телебаченні. Буквально вчора апеляційний суд відмовив нашим вимогам у цифровому конкурсі, нам не дозволили отримати цифрові частоти. А цифрові частоти прийдуть на зміну аналоговим (за міжнародною конвенцією, яку підписала Україна, до 2015 року), і в ефірі залишаться лише ті канали, які мають цифрові частоти. Зрозуміло, якщо всі цифрові канали зайдуть у кабель, а влада ставитиме цю вимогу, то нам і в кабелі місця не залишиться. Та не тільки нам, а й усім незалежним мовникам. Ми знаємо, що більшість цих каналів належить або групі Хорошковського, або взагалі незрозуміло кому, тому що цих каналів не існувало раніше. І за інформацією, ці канали тепер належать сину президента. І от вони удвох - найбільші монополісти на медіа-ринку.

А інших - таких як ми, незалежних каналів - просто не буде.

Тому цензура - це коли ти є власником усіх ЗМІ, сам же представляєш владу, а ті хто з владою жодним чином не пов`язані, - не повинні існувати. Це чистої води цензура, жорстка цензура. І вона існує в нашій країні.

Які конкретно види цензури ви б виділили в Україні?

Перш за все - відсутність прозорості у власності. Це концентрація медіа-власності в олігархів, які є близькими до влади. Друге - тиск на ті ЗМІ, які в той чи інший спосіб належать олігархам, які не мають прямого відношення до влади.

У рекламному просторі зараз існує картель між групою Хорошковського й групою Пінчука. Вони контролюють більш як 70 відсотків ринку. Зрозуміло, що всі інші групи, кому б вони не належали, знаходяться в гіршій ситуації. І коли був цифровий конкурс, то теж було все спеціально зроблено... Група Пінчука отримала певний статус-кво, тобто отримала те, що й мала в аналоговому ефірі, група Коломойського зменшила свою присутність, натомість група Хорошковського її значно збільшила, як і група, яку приписують синові президента. Це знову ж таки перерозподіл на користь двох останніх найбільших груп. Причому абсолютно непрозоро, незрозуміло.

А те, що син президента увійшов у медіа-ринок, точно доведено?

У тому й проблема, що в нас немає прозорості медіа-власності. Скажімо, хто знає, хто є справжній кінцевий власник «Тоніса»? Медіа пишуть, що син президента, люди, які там працюють, це підтверджують, хоча його прізвище ніде в документах не фігурує. І саме в цьому є найбільша проблема.

Це не означає, що медіа не можуть засновуватися офшорами, але це зовсім не означає, що офшори не мусять показувати своїх кінцевих бенефіціарів. Офшор - це лише форма оптимізації економічної діяльності. Якщо вона не суперечить закону, то нічого страшного в цьому нема. Але суспільство повинно знати, хто є власником то чи іншого ЗМІ, особливо того, яке використовує обмежений ресурс. Ефірне телебачення використовує обмежений державний ресурс - частоти, які належать усім нам. Населення має знати, хто є монопольним власником донесення до них інформації.

«Чорнуха» не повинна відвертати увагу суспільства від суспільно значимих речей

Зараз на телеканалах спостерігається вал «чорнухи» - убивства, ґвалтування тощо. Ви як гендиректор каналу, за «чорнуху» в ефірі?

У Європі телебачення поділяється на дві сфери - економіка і культура. Телебачення керується інтересами глядачів і певною соціальною відповідальністю. Тому з точки зору журналістики, ті події, які є загальнозначимі, не можуть бути не висвітлені на телебаченні.

Тому якщо вбивство Оксани Макар викликало хвилю соціального незадоволення і протесту, підняло соціальну проблему безкарності й відповідальності тих, кого називають у суспільстві мажорами, то не говорити про це було б неправильно. Але якщо натомість у новинах часто говориться про те, як якийсь дідусь зарізав бабусю, і не повідомляється про з`їзд партії чи про якесь політичне рішення, чи про книжку, яку написав президент Янукович, то, звісно, це неправомірно й це викривлює картину світу, у якому живе суспільство.

Тож «чорнуха» відрізняється від «чорнухи». Питання просто в тому, заради чого це показувати. Якщо показують «чорнуху», аби відвертати увагу суспільства від суспільно важливих речей, то це вже питання...

А таке трапляється?

Звичайно...

Але цензура в нас поки що якась вибіркова. Наприклад, я б не сказав, що в загальнонаціональних друкованих медіа існує досить велика цензура. Тому що, на жаль, ринок друкованих медіа в нас дуже слабо розвинутий. Тобто якщо ви не представляєте серйозної загрози для влади через незначний тираж, то ви можете бути вільними. Але як тільки ви стаєте популярними, користуєтеся повагою читачів, глядачів, слухачів, тут же привертаєте увагу влади, і починається вплив на той чи інший ЗМІ.

Можна впливати на власника, тиснучи на його бізнес. Насправді це пряма цензура. Наше суспільство часто критикує за це власників, а я б навпаки їх підтримав, бо вони мають бути незалежними від тиску влади, і суспільство має їх захищати, бо саме вони мають бути зацікавлені в тому, аби ЗМІ були об`єктивні.

Ще існує цензура грошей, так звана корупційна цензура - коли можна підкупити редактора чи журналіста, чи того ж власника, аби про когось говорив, а про когось - ні. Бо джинса - теж свого роду форма цензури. І в нас дуже часто, на жаль, джинса поєднується з державною позицією, і платять гроші люди, причетні до влади. Виходить певне поєднання адмінресурсу й корупції. Буває використання лише адмінресурсу, коли нас позбавили частот за допомогою суддів, які в нас теж не є незалежні.

Таких прикладів можна наводити багато. На жаль, ми досі не маємо громадського телебачення, незалежного від влади. У нас узагалі медіа, незалежних від влади, майже не існує.

Чула скарги від журналістів ТВі, що на телеканалі тепер буде менше новин. Чому?

Я не думаю, що буде менше новин... Ми зараз оптимізуємо свій бюджет. Хочемо скоротити видатки. На наше тверде переконання, медіа мають бути самоокупними, і ми відмовилися від такого способу заробляння грошей, як продаж сюжетів у інформаційних програмах, особливо у виборчий період. Ми цього не робитимемо, бо для нас довіра глядачів дуже важлива.

Так, ми досі дотаційні, хоча дві третини свого бюджету заробляємо. Але в ідеалі ми б хотіли зменшити дотування.

Ми відмовляємося від ранкової програми, де було досить багато випусків новин, але натомість робимо багато інших нових і великих програм. Запускаємо нову програму про культуру, програма «Розслідування» збільшить обсяг... Буде дуже цікава міжнародна програма - така досить неочікувана. Тобто насправді інформаційних програм буде більше, а не менше.

Будь-яке медіа має критикувати владу

Чи має право ЗМІ мати своє, скажімо, забарвлення, бути, наприклад, проросійським чи проукраїнським?

Вважаю себе лібералом і демократом. Колись у Німеччині існувало два принципи роботи ЗМІ. Так званий внутрішній і зовнішній плюралізм. ЗМІ не повинні обманювати своїх глядачів, але вони можуть мати свою цільову аудиторію і працювати для тих людей, яким це подобається. Якщо може бути канал, який розповідає про мисливство й рибалку, то чому не може бути канал про російську культуру? Інша справа, що цей канал не повинен мати монополії і не може закликати до ненависті щодо українців чи когось іншого. Якщо йде пропаганда якоїсь ідеології, пропагування чужих цінностей на гроші іншої держави, то це вже не питання бажання чи небажання цільової аудиторії, а національної безпеки.

Громадське телебачення має бути збалансоване, бо в суспільстві живуть різні люди. А платні кабельні канали можуть бути нішовими. Але навіть вони не можуть собі дозволяти казати неправду.

Чи були коли-небудь бесіди з вами щодо контенту на ТВі?

У приватних розмовах представники влади пропонували нам продати телеканал. Ми відмовилися це робити. Такі були розмови. Інших розмов не було, бо в цьому нема жодного сенсу, оскільки ми неодноразово публічно заявляли про нашу позицію.

Хоча якщо хтось незаконно чи протиправно ображатиме представників влади, то ми їх будемо захищати.

Нам не подобається, що ми опозиційний канал. Ми хочемо вважатися об`єктивним каналом. І дуже часто самі представники влади дають нам багато корисної інформації, яку вони не можуть публічно оприлюднити, але вони зацікавлені, щоб це прозвучало в нас на каналі. Тобто й серед влади трапляються нормальні люди.

Ми жодним чином не ідеалізуємо опозицію, бо й там є різні люди, у тому числі непорядні, і ми це бачитимемо, коли будуть формуватися виборчі списки. Ми теж будемо про це говорити.

Тобто вам не подобається, коли ТВі називають опозиційним?

Ні, звичайно, тому що будь-яке медіа повинне критикувати владу, що ми й робимо. Наша влада на це заслуговує більше ніж минула, хоча й минула на це сильно заслуговувала.

Ми також не претендуємо на назву «об`єктивний». У нас просто є цінності. І ми їх не приховуємо. Ми кажемо, що відстоюємо проєвропейський напрямок, цінності свободи, верховенство права, права людини. Коли дії влади з цими цінностями розходяться, а на жаль, вони розходяться дуже часто, то, звичайно, що до такої влади ми опозиційні. Але це не значить, що ми підтримуємо опозицію.

Розмовляла Оксана Климончук, УНІАН

Фото - УНІАН