Телебачення стрімко псує людей! Декому достатньо посидіти на якомусь ток-шоу, знятися у якихось фільмах - все. Дах знесло. Вітайте, ось я прийшло - телезвязда! Віднині все повинно бути так, як треба мені для епохальної телевізійної творчості, від якої мліють мільйони піплів по той бік голубого екрану. Якщо ж виникають якісь перешкоди, з глибоких штанин дублікатом дістаються якісь ксиви, пишуться якісь доноси...

Тут днями на сайті Детектор медіа виник просто крик душі. Цей шедевр, поки сам автор його не зняв, заслуговує на цитування!

«Музей Ханенків у Києві приватизували?

Сумно, але ми дещо звикли дізнаватися про брутальне ставлення політиків до мас-медіа. Але нещодавній випадок у музейній сфері перевищив усі наші найгірші «стандарти» по відношенню до таких конституційних прав як свобода слова і свобода думки.

З грудня минулого року на телеканалі «ТОНІС» стартувала авторська програма Валерія Бебика «Цивілізація INCOGNITA». Творча група програми одразу професійно поставилася до справи, залучаючи до коментарів відомих істориків, археологів, культурологів і філософів.

Не всі вони підтримують авторську концепцію В.Бебика, але кожен з них має свою частку ефіру, щоб донести власну думку до масового читача. Власне, команда цієї неординарної і яскравої програми на те і розраховує.

«Головне, - заявляє В.Бебик, - щоб люди після перегляду програми замислились над тим, хто ми і куди йдемо? Замислились, і пішли до бібліотеки, музею, занурилися в Інтернет».

Дійсно, зйомочним майданчиком «Інкогніти» (як грайливо її величають на телеканалі) були Київський і Одеський археологічні музеї, Інститут всесвітньої історії, Національний музей І.Гончара, київський храм Миколи Притиска, мечеть і тощо.

Все було добре, поки телеканал «ТОНІС» не звернувся до Національного музею мистецтва імені Богдана і Варвари Ханенків. Як і в попередніх випадках, вчасно був написаний лист з гарантією оплати, повідомлений час і т. ін.

Проте, далі почалося щось незрозуміло. Як свідчить редактор програми Марина Мороховець, заступник директора музею Ганна Рудик, почала незрозумілу гру: то напишіть їй, яке буде у вас світло, то розкажіть, який буде звук... І так дотягнула аж до дня зйомок, не давши ніякої письмової відповіді.

Треба таки знати специфіку телевізійної праці, в якій задіяні камера, режисер, звукорежисер, освітлювач, редактор, експерти програми. Все це було замовлено і сплановано, але... В телефонній розмові Г.Б.Рудик заявила, що їй програма не подобається і тому ніяких зйомок не буде!

У відповідь на слова, що існує Закон України про пресу, що державний музей не є приватною лавкою, і що глядачі повинні мати право самі розібратися з концепцією програми, вона зухвало відповіла: «Можете жалуватися на мене Кулиняку чи самому Януковичу! Зйомки не буде!»

Така ось «свобода слова» і «свобода думки». Може, й, дійсно, пожалуватися міністру культури п. М.Кулиняку, чи потрібні нам такі заступники директора музею з «науки»?!

Валерій Бебик, Доктор політичних наук, професор. Головний редактор українського наукового журналу „Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації". Автор і ведучий освітньо-наукової програми «Цивілізація INCOGNITA» телеканалу «ТОНІС».

Детектор медіа http://blogs.detector.media/?id=2823&

Ми не дуже зрозуміли, хто є автором цього видатного тексту? Підозрюємо, що сам В.Бебик. Правда, він періодично виходить з себе, роздвоюючись, із замилуванням оглядаючи себе зі сторони. Трохи підхвалює, підкритиковує - «професійно працюємо, робимо яскраву програму, неординарні ми такі, не всі розуміють наших висот, постійно страждаємо - хто ми? Куди йдемо? Занурюємося в інтернет»...

Нарешті геніальний проект отримав потужного ворога. «Все було добре, поки телеканал «ТОНІС» не звернувся до Національного музею мистецтва імені Богдана і Варвари Ханенків. Як і в попередніх випадках, вчасно був написаний лист з гарантією оплати, повідомлений час і т. ін.

Проте, далі почалося щось незрозуміло. Як свідчить редактор програми Марина Мороховець, заступник директора музею Ганна Рудик, почала незрозумілу гру: то напишіть їй, яке буде у вас світло, то розкажіть, який буде звук... І так дотягнула аж до дня зйомок, не давши ніякої письмової відповіді». Ось так агресивно-безжальна Г.Рудик знівечила космічні плани В.Бебіка. Мільйони телеглядачів залишилися без Істини! «Така ось «свобода слова» і «свобода думки». Може, й, дійсно, пожалуватися міністру культури п. М.Кулиняку, чи потрібні нам такі заступники директора музею з «науки»?!» - розмірковує доктор політичних наук, професор, автор та ведучий В.Бебик.

Ми зателефонували Ганні Борисівні Рудик. Оперативно отримали листа.

«Щодо нашого неоперативного опрацювання запиту. Перший телефонний дзвінок надійшов 30 березня, у п»ятницю ввечері, говорила музейний секретар, передала від мого імені прохання надіслати офіційний лист з усіма параметрами зйомки включаючи сценарій. Лист надійшов в понеділок по 6 вечора, я побачила його в вівторок зранку. Сценарію в листі не було, тільки тема «Давній Єгипет» і тривалість зйомки 3-4 години (чимало, погодьтеся). На дзвінок редактора я сказала, що на жаль це неможливо з багатьох причин і повідомила, що ми готуємо офіційну відповідь.

За якийсь час подзвонив п. Бебік і в наступальному тоні, з вимогою та погрозами, сказав, що музей зобов»язаний надавати майданчик для програми. Насправді, згідно чинної Інструкції, як ми і вказали в листі, музей не лише НЕ зобов»язаний, а навпаки - зобов»язаний «не дозволяти» зйомки в експозиціях за винятком «виключних» випадків, коли немає жодної шкоди для експоната. Дотримання цих вимог в інтересах музейної публіки, нинішньої та майбутньої ми намагаємося узгоджувати зі співпрацею з телебаченням, коли це можливо, в інтересах тієї ж самої публіки».

Вже не будемо згадувати прямі погрози пана Бебика встати під час засідання Гуманітарної Ради при Президенті, і безкомпромісно розкритикувати керівників музею. Інших проблем в культурі нема... Ми підозрюємо, що автор блогу на Детектор медіа почне дискредитувати музей, домагатися звільнення заступника директора. «Зірки» ж у нас з амбіціями... Вже якщо встановлювати Істину, то варто опублікувати і офіційного листа музею:

«Редактору

Проекту Цивілізація INCOGNITA

Телеканала «ТОНІС»

п. Марині Мороховець

Шановна пані Марино!

У відповідь на Ваш лист від 23.02 2012, який надійшов до нас факсом 02.04.2012, і який містить прохання про дозвіл на зйомки в музеї програми, присвяченої темі «Давній Єгипет», повідомляємо, що з середини березня постійна експозиція мистецтва Давнього Світу, частиною якої є експозиція Давнього Єгипту, розмонтована і не функціонує. Музейні предмети рознесено про сховищах, вітрини звільнено і переміщено. Ця реконструкція експозиції музею є плановою, вона пов'язана з організацією нашим музеєм декількох великомасштабних виставкових проектів.

Також, повідомляємо Вам, що відповідно до Інструкції з обліку та збереженню музейних цінностей у державних музеях, п. 229, кіно та телезйомки в музейних експозиція дозволяються лише у виключних випадках, за умови відсутності обмежень з точки зору стану збереженості експонатів. Щодо колекції давньоєгипетських пам'яток, до якої входять унікальні твори, датовані кількома тис. до н.е., на жаль, такі обмеження існують: Реставраційна рада, що діє при музеї, не рекомендує проводити зйомку ряду предметів цієї колекції.

Щиро дякуємо за Ваш інтерес до нашого музею і сподіваємося на подальшу співпрацю.

З повагою,

Віра Виноградова

Генеральний директор»

Сайт журналу «Музеї України» передрукував «крик душі» В.Бебика, додавши свій коментар: «Проблема телевізійних зйомок у державних музеях дійсно існує. Співробітники часопису знають це з власного досвіду. Тут є значні протиріччя у специфіці роботи великого музею і вимог творчої групи телебачення. Часто вони несумісні. Ніяких проблем не виникає у маленьких провінційних музеях. Вони щиро раді будь-якій нагоді засвітитися на телебаченні, обожнюють, коли про них знімають фільми... Інша справа, відомі столичні музеї. У них сталий екскурсійний ритм. Жорсткий графік. Вони давно не потребують реклами. Більше того, телевізійники чи кіношники вимагають до себе підвищеної уваги, мають непомірні амбіції. Часто розбивають вітрини, вимагають зняти скло - відсвічує. Можуть пошкодити експонати. Та і занадто яскраве світло не йде на користь експозиціям.

А вже кінечний продукт наших телевізійних колег, часто доводить до напівінфартного стану спеціалістів-музейників якоїсь конкретної епохи. Можуть такого наговорити!!! А глядач сприймає це все мало не як офіційну позицію НАУКОВОГО колективу музею! Часто телегрупа у складі двох-трьох операторів, звукорежисерів, режисерів, асистентів, сценаристів, освітлювачів, водіїв, ведучих, буквально блокують роботу музейного закладу! Йде планова екскурсія - а говорити гучно не можна. Заходити у зали, де йде зйомка - не можна. Через специфіку одних страждають інтереси інших.

Буває, що два-три зйомочних дня, після монтажу, перетворюються на дві-три хвилини невиразних кадрів з дилетанськими коментарями. Є випадки, коли директорам музеїв після таких «фільмів» виносили догани, навіть звільняли з роботи. Телевізійників це обходить найменше. У них власні завдання. Ось і у описаному випадку, співробітник музею, який не отримав вичерпної відповіді на цілком законні питання, може опинитися винним, постраждати... Таке враження, що крім музеїв більше нійде зніматися... З повагою ставимося до автора блогу, але є і позиція музею. Специфіка телебачення є, і за переконаннями автора, вона повинна переважати. А специфіка музею?

Тут є тема для дискусії. І мабуть треба знайти якісь компроміси. Без образ...»

А конфлікт, між іншим знаковий. Він гарно висвітив зневажливе ставлення деяких науковців, державних діячів, журналістів, певної частини суспільства до музеїв і співробітників музеїв. Залишковий принцип фінансування. Мізерні зарплати. Непрестижність професії. Безправність. Тому і приходять до музеїв якісь бариги-перекупники, рейдери, бандюгани. Банально грабують. Підміняють картини. Забирають землю і приміщення. Дякуючи нинішньому керівництву Мінкульту, саме ці категорії, плюс стриптизерші, взагалі почали очолювати музеї...

Про це треба писати! Боротися! А не демонструвати надкушені амбіції. Сподіваємося, керівництво сайту «Детектор медіа» опублікує цю відповідь, надалі більш виважено поставиться до інформації власного блогу. Адже, після таких публікацій страждають реальні люди...

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»