Коли мороз змушує дітей прогулювати уроки, тема їхнього спілкування з телевізором особливо актуальна. Хоч би скільки батьки і вчителі доводили, що дивитися «ящик», тим паче довго, — некорисно, ввімкнути «домашнього улюбленця» прагне більшість дітей. А чим іще зайнятися у домашніх чотирьох стінах? Це у заможних сім’ях, якими, зокрема, є й чиновницько–управлінські, телевізор може бути далеко не на першому місці серед дитячих розваг. Водночас навіть у нецентральних районах Києва (у невеликих населених пунктах — і поготів) дуже багато осель досі не мають інтернету, а можливості батьків обмежені. Адже вони не можуть ні купити DVD–програвач із ліцензованими, хорошої якості, дитячими дисками, ні відвести дитину на гурток у дитячу студію чи сільський клуб — такі заклади вже не перший рік не працюють.

Але що дивитися малечі по телевізору? Обов’язковий показ каналами дитячого контенту, зафіксований у ліцензіях, давно перетворився на суцільну пародію? Візьмемо для прикладу ICTV. В ефірі цього каналу, за результатами минулорічного моніторингу Нацради з питань телебачення і радіомов­лення, замість однiєї години дитячих програм (iз мультфільмами включно) їх щодня демонстрували лише 11 хвилин. Наприкінці минулого року «чоловічий» канал припинив співпрацю з ведучим ранкової програми «Світанок», казкарем Олександром Власюком, якого більшість знає як Сашка Лірника. Швидше за все, це рішення не скоротило «дитячого» часу на ICTV. Але позбавило маленьких глядачів можливості чути україномовні авторські казки з філософськими і побутовими настановами. І дозволило мовнику переставити невеликий блок мультфільмів, якому передує стара заставка вранішнього «Світанку», на дуже ранній час. Тепер левеня у стилі Приймаченко з’являється в ефірі не близько сьомої, а о... п’ятій ранку.

До речі, «Світанок» iз Сашком Лірником поставив на поличку телеканалу ICTV статуетку «Телетріумфу–2011» за найкращу дитячу програму. І саме список номінантів голов­ної вітчизняної телепремії, в яку потрапила навіть медично–просвітницька «інтерівська» «Школа доктора Комаровського», яскраво демонструє, наскільки мізерним є контент власного виробництва для дітей на українському ТБ.

Ще одним фаворитом останнього «Телетріумфу» став «Мультик iз Лунтиком» переформатованого каналу ТЕТ. У його ефірі програм для дітей навіть більше, ніж заявлено у ліцензії. Утiм це може радувати лише дуже відповідальних батьків, які особисто контролюють кожен телеперегляд своїх чад. Бо дуже розумно вибудувана, з точки зору підвищення рейтингів і нарощування глядацької аудиторії, сітка мовлення каналу, зачепивши юного глядача вранці, має на меті повернути його собі в післяобідню пору для перегляду неоднозначних для сприйняття підлітками серіалів. Таких як «Універ» чи, скажімо, «Зайцев+1», який на сайті ТЕТ характеризують як «...часом дурнуватий, комедійний експеримент у дусі «Реальних пацанів».

Загальну позицію представників комерційних телеканалів щодо наповнення ефіру дитячими програмами дуже гарно ілюструє пісенька бандитів iз радянського мультфільму про капiтана Врунгеля: «Мани–мани, ми — нє люді, а кармани...» А кишеням, як відомо, «дєнєжкі нужни». Виробляти якісний дитячий контент мовникам дорого і не надто вигідно, бо туди не вставиш 10—15–хвилинну рекламу. До того ж такі проекти ламають лінійки з суцільними жахами–бійками–сварками — навіть у випусках новин і політичних ток–шоу, які націлені тримати глядача на хвилі безперервної різножанрової «розважайлівки». Соціальна відповідальність — це для топ–менеджерів телеканалів, які є найманими працівниками, декларативні слова. Як і для чотирьох власників найбільших телехолдингів: мільйонерів Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука, Ріната Ахметова та Валерія Хорошковського (хоче де–юре справами групи «Інтер» займається дружина «свіжоспеченого» міністра фінансів, екс–голови СБУ). Ці люди в умовах нашого дикого капіталізму й наростаючого авторитаризму лобіюють зовсім інші питання. До того ж на запуску дитячих телепрограм особливо не попіаришся.

Є ще державний Перший Національний канал, який зобов’язаний мати в ефірі дитячі програми. Утiм і з нього зникли проекти «Поки батьки ще сплять» та «Вечірня казка». А «Кумири і кумирчики» з ведучим Іллею Ноябрьовим дітям краще не дивитися. Бо можуть подумати, що кривляння і наряди їхніх ровесників у стилі а–ля Лоліта Мілявська — це типажі для наслідування.

Зрозуміло, що відстоювати права дітей має держава. «Одним із пріоритетних напрямів роботи Національної ради, запланованих на 2012 рік, є розвиток та відновлення вітчизняного дитячого мовлення», — сказала після засідання регуляторного органу 18 січня заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак. Тоді було ухвалено більше десятка рішень про призначення перевірок вітчизняним загальнонаціональним каналам, супутниковому «Малятку–ТБ» та кільком радіостанціям, до яких є претензії щодо трансляції дитячих програм. Нині результати перевірок уже опрацьовують спеціалісти Нацради.

Чи означає це, що нарешті скресла крига щодо контенту для дітей на телебаченні? Навряд чи. І свідчення того — ситуація навколо єдиного вітчизняного україномовного каналу «Малятко–ТБ». Щоб зрозуміти її суть, варто згадати результати минулорічного цифрового конкурсу. Тоді ліцензії Нацради на цифрове мовлення отримали, зокрема, «надважливі» для телеглядачів «Хокей» віце–прем’єр–міністра Бориса Колесникова та Нацбанківський «Банк–ТБ», а «Малятко–ТБ» залишилося без цифрової ліцензії. Директор телеканалу Володимир Кметик, який знає чиновницькі правила зсередини, бо працював свого часу у Держтелерадіо, наважився оскаржувати результати конкурсу, як і кілька інших мовників. Суд першої інстанції об’єднав кілька позовів в одне провадження і визнав цифровий конкурс правильним (хто б сумнівався). Невгамовний Кметик зараз оскаржує це судове рішення. І продовжує вести з членами Нацради вже публічне листування, щоб з’ясувати, чому ж «Малятку–ТБ» не дали ліцензію.

Напевно, щоб не у формі довільного листування, а офіційними наказами Нацради роз’яснити допитливому Володимиру Івановичу, що не так, на каналі провели позапланову перевірку. Члени регуляторного органу «інкримінують» дитячому каналу незаконний показ документальних фільмів товариства «Просвіта» — «Невідома Україна» та «Логос» (мовляв, ці проекти не для дітей віком до 14 років) та дуже кумедних дитячих анімаційних заставок–пісеньок із текстом про можливість закачати їх за плату в мобільні телефони. Що це може означати для каналу «Малятко–ТБ»? Нацрада може винести друге попередження (для першого у 2010–му теж знайшлася формальна причина невідповідності умовам ліцензії). А два попередження — це вже можливість забрати ліцензію у мовника. Володимир Кметик не відкидає вірогідності саме такого розвитку подій.

«Одним із пріоритетних напрямів роботи Національної ради, запланованих на 2012 рік, є розвиток та відновлення вітчизняного дитячого мовлення». Якщо це не популістські гасла, то єдиний вітчизняний україномовний дитячий телеканал не зникне з ефіру. А Нацрада принципово застосовуватиме санкції з питань телебачення і радіомовлення щодо недотримання ліцензійних умов стосовно дитячих програм (а також україномовного продукту, скажімо) до всіх мовників. Також регуляторний орган разом з об’єднаннями телевізійників має ініціювати запровадження соціально важливих законодавчих норм, які б давали преференції для виробництва дитячих програм. Якщо, звичайно, ця рада справді дбає про національні інтереси.