Українську літературу досі мало знають в Європі,  говорять в Українській асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. Так відбувається, бо в країні немає державного органу, який би опікувався просування книги за кордоном, стверджує директор асоціації Олександр Афонін.

При цьому Міністерство економіки відхилило концепцію популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання, говорить Афонін.

«Концепцію, яка передбачає виділення на цю сферу 1,5 мільярда гривень за 5 років, відхилили під приводом, що вона непотрібна, невчасна і обтяжлива для держави. В документі були закладені позиції про створення фонду, який би сприяв на рівні держави просуванню української літератури на європейські та світові терени. Такі програми існують у всіх країнах, при всіх дипломатичних місіях, - наголошує фахівець. - В Україні, наприклад, діють Британська рада, Ґете-інститут та інші. Ми ставимо питання руба: держава повинна не покладатися на наші маленькі зусилля - тим більше, що ми ці вояжі робимо не за рахунок державної підтримки».

«На сьогодні залишається діяти та програма, яка була. Закінчиться п'ятирічка - буде нова. Але окрім того, є ще державна програма виставкової діяльності. За цією програмою ми беремо участь у виставках у Мінську, Ашгабаті, Франкфурті, Тегерані, Варшаві, - твердить Кононенко. - Також ми проводимо дві міжнародні виставки в Україні. Крім того є державна бюджетна програма «Українська книга».

Зокрема, за свої власні кошти, а також за підтримки меценатів делегація українських видавців їздила до Норвегії та Франції. А наступного року завдяки їхнім зусиллям Україну запросили бути спеціальним гостем на міжнародному літературному фестивалі у французькому місті Коньяк. Однак одиничні, навіть успішні виступи на міжнародних книжкових ярмарках та літературних форумах це - «крапля в морі», переконаний Андрій Курков.

«Естонія має свій інститут книжки державний, Литва, де населення таке, як у Києві, або вже й менше, - має свою інституцію державну, Латвія має. Вони видають що півроку синопсиси чи каталоги власної літератури англійською мовою і закидають ними всі видавництва всього світу. І це при тому, що в жодній із цих країн зараз немає яскравих прозаїків. А в Україні такої установи нема, і про неї ніхто нічого не знає», - каже Курков.

На книжковому ринку Європи зараз немає моди на письменників з якоїсь окремої країни чи регіону. І Україна могла би зайняти цю нішу, впевнені вітчизняні письменники. Для цього потрібно створити державну інституцію просування української літератури за кордоном, забезпечити її рекламу, а також залучити до процесу відомих професійних перекладачів.

Марічка Набока,  «Радіо свобода»

Ілюстрація -  «Радіо свобода»