До України прибули перші екземпляри широко розрекламованої книги Віктора Януковича «Opportunity Ukraine». Ознайомившись нашвидкуруч з літературним доробком президента, «Українська правда» дійшла до шокуючого висновку.

Виявляється, книга Януковича є банальним плагіатом, де за підписом президента видано не лише чужі ідеї, а скомпільовано цілі абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб - від одіозного журналіста В'ячеслава Піховшека до арештованого чиновника Василя Волги.

Мемуари політика є символом вершини його кар'єри. Викладені на папері думки - це не просто роздуми. Це - досвід, який політик намагається передати наступним поколінням. Часто політичні важковаговики не пишуть декілька книжок спогадів, а обмежуються однією, яка тут же стає бестселером.

Декілька років тому в Нью-Йорку вишикувалися черги за квитками, які давали право отримати екземпляр мемуарів Білла Клінтона з його автографом. Прем'єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер приїздив до Берліна, щоб презентувати спогади екс-канцлера Герхарда Шредера.

А твір колишнього віце-президента Діка Чейні, який днями вийшов у Америці, уже претендує на скандальну славу через його випади на адресу колишніх колег.

Книга, на обкладинці якої в якості автора значиться політичний діяч - це як монумент на його постаменті. Свої мемуари є в кожного більш-менш помітного діяча світової політики. Щоправда, переважна більшість з них сідає за написання після відставки - і доволі часто література стає додатковим заробітком для політиків. За спогади «Моє життя» Білл Клінтон отримав нечувані 12 мільйонів доларів, а його дружина Хілларі за «Живу історію» - 8 мільйонів.

Влітку 2011 року стало відомо, що Віктор Янукович також написав книгу «Opportunity Ukraine». Причому видано її англійською мовою в Австрії. Однак тут ішлося про гонорар навпаки - його було заплачено не видавництвом Януковичу за літературний продукт, а Януковичем - видавцю за поліграфічні послуги.

Тобто, у даному випадку австрійська компанія отримала гроші від свого автора за надану йому можливість втілити свої творчі амбіції.

Про безсонні ночі над своїм творінням Янукович розповів у інтерв'ю лояльному виданню «Обозреватель», яке він начебто дав протягом літньої відпустки.

«...Вот это было завершено именно в тихие крымские вечера, - показал Виктор Федорович на аккуратную стопку лежащих отдельно бумаг. - В августе нынешнего года, накануне 20-й годовщины Независимости Украины в Вене выходит моя книга «Украина - страна возможностей».

Я начал писать ее еще в оппозиции, закончил вот теперь - в отпуске. Скажу сразу, мне хотелось, чтобы эту книгу прочли, в первую очередь, за пределами Украины. Поэтому я обратился с предложением напечатать мою книгу в ряд международных издательств. Одним из первых откликнулось венское издательство »Манделбаум Верлаг».

Книга выходит на английском языке. Думаю, в самое ближайшее время она будет опубликована и на немецком, украинском, русском», - розповідав Янукович офіційну легенду.

Насправді ж виявилося, що книга Януковича містить багаточисельні дослівні передруки інших авторів без жодного посилання на першоджерело. Тобто це - типовий плагіат, який на Заході карається не лише моральним засудженням, але і переслідується за законом як порушення авторських прав.

Типовий приклад в цивілізованих суспільствах - це історія міністра оборони Німеччини Карла Теодора фон Гуттенберга, який подав у відставку з уряду після того, як викрився плагіат у його докторській дисертації. Звільненням ситуація не обмежилася. Тягар відповідальності був настільки тяжким, що колишня зірка німецької політики був змушений виїхати на проживання до Америки.

В Україні ж, навпаки, плагіат високопосадовців не спричинив поки що жодного покарання - ні юридичного, ні морального. На початку 2000-х років Володимир Литвин був викритий у тому, що за власним підписом опублікував статтю американського дослідника Томаса Каротерса. Однак навіть після цього скандалу Литвин став віце-президентом Академії наук і двічі - спікером Верховної Ради.

Так само заступник міністра юстиції Василь Мармазов всидів у сідлі після того, як його викрили у плагіаті при підготовці наукової монографії.

А зовсім нещодавно секретар Радбезу Раїса Богатирьова буквально дослівно повторила  виступ керівника компанії Apple Стіва Джобса, намагаючись видати пережиті ним життєві складнощі як свої власні. 

Однак ніколи ще плагіат в українській політиці не сягав найвищої посадової особи держави.

Протягом першого дня роботи над щойно виданою книгою Януковича нами було виявлено щонайменше шість випадків дослівного використання ним чужих текстів!

Книга президента написана від першої особи, а на четвертій сторінці стоїть «копірайт Віктор Янукович». Тобто, виходить, що він присвоїв собі інтелектуальну працю кількох (!) інших людей.

Розповідь Януковича розпочинається з 23 сторінки, а перші приклади плагіату зустрічаються вже через дві сторінки.

Cторінка 25. «Нова Америка» Блока

Перша ж глава Януковича під красномовною назвою «Кожен заслуговує на шанс» не обійшлась без дослівного передруку чужої праці. Пишучи про рідний Донбас, президент згадує вірш Олександра Блока «Нова Америка». Пам'ятаючи про любов гаранта до поетів Срібного віку (зокрема, Анни Ахматової), ми вирішили перевірити фразу з його книги. І - о диво - вона повністю збіглася зі статтею в газеті «Рідне Приазов'я», написаною зовсім іншою людиною.

Ось англійський текст з нової книги Віктора Януковича:

«At the same time similar processes took place on the opposite side of the globe in the United States. The same rush of settlers to the frontiers and the same powerful industrial development. The similarity was accurately recognized by contemporaries; no wonder Blok's poem dedicated to our region is called «The New America». The difference between the two lands was that America remained a farmers' country with a strip of big cities along the coast, while Donbass was transformed into a primarily industrial region».

А це - уривок зі статті головного редактора «Рідного Приазов'я» Сергія Шведка (37-е число від 12 травня 2010 року):

«Аналогичные процессы происходили тогда на другом конце земного шара - в США. Такой же прилив переселенцев на осваиваемые территории, такое же мощное развитие производства. Это единство очень четко улавливалось современниками, недаром стихотворение Блока, посвященное нашему краю, называется «Новая Америка». Разница между ними была в том, что настоящая Америка тогда оставалась фермерской страной с каймой крупных городов на побережье, а Донбасс становился, в первую очередь, промышленным краем».

Як бачимо, пан Шведко на рік раніше від Віктора Януковича встиг опублікувати ці рядки. Цікаво, що даний журналіст став відомим завдяки статті «Голодомор шагает по стране», де публічно заперечив факт Голодомору. Суд по даній справі визнав право автора на оціночні судження, а його роздуми про Донбас увіковічили в президентській книзі.

Сторінки 26-27. Джон Юз та лондонська біржа

На наступних двох сторінках книги Януковича ми також знайшли чужий текст. Він стосується історії заснування рідного міста Віктора Януковича - Єнакієвого.

Історична довідка by Віктор Янукович:

«I would like to single out John Hughes (born in Southern Wales), who in 1869 bought out production rights for cast iron and rails in the south of Russia from the chairman of the St. Petersburg Imperial Technical Society, Count Peter Kochubei (a descendant of Cossacks) and built the first big steelworks factory on the bank of the River Kalmius near the estate of a landowner named Smolyaninova. Soon the settlement of Yuzovka was established nearby».

А ось оригінал тексту російською мовою. Належить він політологу з Макіївки Роману Манєкіну - саме його слово в слово переписав до себе в мемуари Янукович:

«В 1869 году выходец из Южного Уэльса Джон Хьюз, перекупив у председателя Петербургского Императорского технического общества, потомка казаков, князя Петра Кочубея концессию на чугунное и рельсоизготовительное производство на Юге России, построил на берегу реки Кальмиус, вблизи имения помещицы Смоляниновой, первое крупное металлургическое предприятие, вокруг которого вскоре вырос поселок Юзовка».

Це не єдиний уривок, який Віктор Янукович запозичив у пана Манєкіна. Далі читач може ознайомитись із міркуваннями президента про злети та падіння Донбасу:

«In 1890 simply adding the adjective «Donetsky» or «Dneprovsky» to a name of any stock on the London or Paris exchanges would result in a rapid rise. (...) By the middle of 1921 the «American Donbass», the Donbass of enthusiasts and pioneers in coal mining and steelmaking fell into historical oblivion».

Те ж саме можна прочитати і в більш ранній публікації Манєкіна:

«В 1890 г. на лондонской и парижской биржах достаточно было добавить к названию ценной бумаги прилагательные «донецкий» или «днепровский», и ее котировки тут взлетали вверх. (...) К середине 1921 года «американский Донбасс», Донбасс энтузиастов-пионеров горной и металлургической промышленности канул в историческое небытие».

Сторінки 49-50. Федералізм Василя Волги

Втім, у своїй книзі Віктор Янукович ризикнув використати думки й більш відомих персонажів. Серед них - екс-глава Держфінпослуг Василь Волга.

Текст із книги Януковича:

«How is it possible to equate separatism (Latin separatus or separate) with federalism (Latin foederatio or Union Association) when they are antagonistic concepts that are diametrically opposed? «Separatism» means to have a desire for separation and isolation, the allocation of territories to create a separate state. «Federalism» is to converge and unite into one».

Нижче - російськомовна версія від Василя Волги. 23 листопада 2007 року на сайті газети «2000» вийшла його стаття «Демократию - в регионы!», звідки Янукович поцупив рядки до своєї книги. 

«Чего стоило только приравнивание федерализма к сепаратизму. Хотя лишь полный невежда может поставить на одну доску сепаратизм (лат. separatus - отдельный) и федерализм (лат. foederatiо - союз, объединение), явления прямо противоположной направленности. В одном случае (сепаратизм) имеем дело со стремлением к отделению и обособлению, с движением за отделение части государства и создание нового государственного образования. В другом (федерализм) - с формой государственного устройства - территориально-организационной структурой государства, стремлением «сшить», объединить государственные фрагменты в одно целое».

Вочевидь, ці трактовки Волги виявились дуже близькими Віктору Федоровичу, і тому він вирішив процитувати їх без посилання на першоджерело. Втім, пан Волга навряд зможе насолодитись англійським перекладом своєї статті, адже зараз він знаходиться в Лук'янівському СІЗО через підозру в корупції.

Сторінки 82-83. Янукович та пастки Майдана

При запозиченні тез «класиків та сучасників», Віктор Янукович не забув і про виступи часів Помаранчевої революції. В розділі «Україна: заманливі пастки» президент переважно оцінює кроки своїх попередників. Він аналізує позиції Леоніда Кучми й Віктора Ющенка та порівнює їх зі своїми діями.

Не забуває автор і про підвладні президенту силові структури. От тільки насправді ці тези належать не Віктору Януковичу, а автору газети «2000» та Юрію Луценку.

Ось що Віктор Янукович «написав» у своїй книзі про захоплення «Українського дому» протягом Помаранчевої революції:

«...When asked: «How did you capture the Ukrainian house building?» one of them recalled «Well, we came in and shouted «Glory to Ukraine! Death to enemies!» And everyone left the building. In other words, employees of the Ukrainian House - one of the central administrative offices in Kyiv - left the building because of death threats...»

Далі - роздуми Януковича про роль силовиків у подіях на Майдані:

«...The fact is in independent Ukraine the security and law enforcement agencies are subordinated exclusively to the president. At this time of political crisis they had only one order-do not interfere. Yushchenko's supporters would say: «The president is cautious. Too many people came to the streets. He is powerless.» My supporters stated: «The president is playing his own game. The stakes are high, he changed sides and he is now with Yushchenko.» Some people thought that «Kuchma wanted to make Yanukovych a weak president, but the situation ran amok.»

Нижче - пасаж Максима Михайленка в газеті «2000» в грудні 2004 року. Як виявилося, він цитує Юрія Луценка в розповіді про захоплення «Українського дому»: 

«...каким образом происходил захват помещения (Украинский дом)?.. - «А мы, - говорят, - зашли, крикнули: «Слава Украине! Смерть врагам!», они все и вышли». Надо думать, сотрудники Украинского дома покинули здание под страхом смерти...»

Цьому ж автору з газети «2000» належить і розповідь про силовиків, яку Янукович видав за власний текст:

«...Силовые структуры в Украине всегда на протяжении десяти лет подчинялись Президенту. И приказ у них во время политического кризиса был по сути один - не вмешиваться. Сторонники Ющенко скажут: «Президент был осторожен, вышли массы народа, он оказался бессилен». Сторонники Януковича скажут (особенно теперь): «Президент играл в свою игру, и после очередного повышения ставок начал играть на пару с Ющенко». Другие говорят, что «Кучма хотел сделать Януковича слабым президентом, но ситуация вышла из-под контроля». 

Не викликає сумнівів, що тексти є ідентичними. От тільки Віктор Янукович жодним чином не згадує, що переписав репліки помаранчевого політика, який нині знаходиться у СІЗО, та лояльного до влади журналіста.

Сторінка 249. Президент за кордоном. Тур по Південно-Східній Азії

І насамкінець - про заморський досвід Віктора Януковича. Цього року президент відвідав кілька країн Південно-Східної Азії, про що не забув написати в новому виданні. Тільки виявилося, що розповідь Януковича про цю подорож дослівно повторюють публікації В'ячеслава Піховшека на «Лівому березі».

Піховшек - один з небагатьох журналістів, який постійно літає з президентським пулом за рахунок бюджетних коштів. Тож не дивно, що цього року його також взяли в поїздку Азією. А потім його детальні звіти «випадково» стали основою для розділу нової книги гаранта. Щоб не бути голослівними, наведемо кілька прикладів.

Під час швидкого перегляду ми натрапили щонайменше на два збіги із статтями Піховшека. Нижче - уривок зі свіжої книги Януковича:

«Our friends were also interested in prospects for metal production in Ukraine in 2011. I noted that we expect production of 46 million tons of metal, or more than last year. I also spoke to participants in the Ukraine-Singapore Business Forum. I spoke about reforms in Ukraine, the changes to the Tax Code, and simplification of the regulatory approval system. I invited investors. I said that Ukraine has initiated the establishment of a Business Council and that there are plans to establish a Ukraine-Singapore trading house».

А це - звіт про поїздку, яку В'ячеслав Піховшек опублікував ще 30 березня цього року: 

«Патрик Чоу, исполнительный вице-президент капании «Singapore Technologies Engineering», задал вопрос Виктору Януковичу о перспективах производства металла в Украине в 2011 году. Янукович ответил, что ожидается производство 46 миллионов тон металла, это больше, чем в прошлом году. Говорил о реформах в Украине, изменениях в Налоговый кодекс, упрощении разрешительной системы, приглашал инвесторов. Сказал, что Украина инициирует создание Делового Совета, а в перспективе - торгового дома Украина-Сингапур».

В оповіданні про подорож до Брунея також не обійшлось без шматків зі статті Піховшека - звісно, без жодного посилання на нього. Англійський варіант Януковича, як і в попередніх випадках, відтворює більш давній російський текст журналіста. А виклад подій у книзі президента відповідає логіці розповіді, яка міститься в тій-таки статті Піховшека.

Книга Януковича: «But the economy remains the most important issue. A defense contract with Ukrspetsexport was one of the main results of these negotiations. The Joint Statement of Heads of States refers to this as follows: «The sides are satisfied with the progress in the military cooperation».

Стаття Піховшека: «Но гораздо более важной является экономика. (...) Одним из результатов их переговоров стал оборонный контракт по линии «Укрспецэкспорта». В Общем заявлении руководителей государств это место передано так: «стороны удовлетворены прогрессом в сотрудничестве в военной сфере».

Викриті факти плагіату - це не лише сором для президента, але і порушення законодавства про авторське право, скоєне на території Австрії. Тож, якщо хтось із ображених подасть на Януковича до місцевого суду, це може спричинити для президента України серйозні наслідки.

Схоже, лаври Нобелевського лауреата з літератури Вінстона Черчілля не загрожують Віктору Януковичу - ні в політичному, ні в творчому сенсі. Швидше, навпаки - книга «Opportunity Ukraine» є логічним продовженням вже усталеного образу Віктора Януковича як людини, що в молодості присвоювала собі чужі речі, потім - чужі резиденції, а зараз - чужі думки.

Сергій Лещенко, Катерина Каплюк, «Українська правда»

Фото -  http://www.pravda.com.ua