Час від часу вона продовжує спалахувати в інших формах. Сьогодні, наприклад, війна з терором теж проявила себе як війна знань між християнством і ісламом. В минулому війни були між православ'ям і католиками чи католикам та протестантами.

Після закінчення холодної війни найсильніші армії світу довго не відчували, хто їх ворог. В такому контексті їх функціонування було досить незвичним. 11 вересня повернуло це розуміння і варіант більш звичного функціонування [1]: "Ворог, що був "комунізмом", тепер є "тероризмом". "Він" зараз скоріше Араб/Ісламіст, а не Червоний".

Можна побачити цікаву спорідненість цих понять ворога. І тут, і там є етнічна складова: ворог є принципово іншим за своїми етнічними ознаками. І тут, і там є ідеологічне протиставлення: в одному випадку це ідеологія, в іншому - релігія, а реально це цивілізаційна відмінність. Тобто ворог і етнічно, і цивілізаційно є чужим. І це принципово полегшує боротьбу з ним, бо психологічно він виведений з кола "своїх".

Тобто матриця ворога завжди є. Треба тільки її заповнити. Але все рівно, вона досить чітко прив'язана до цивілізаційної відмінності, головною ознакою якої завжди є релігія. І хоча Дж. Буша зупиняли від використання терміну "хрестовий похід", такий погляд є присутнім в війнах, які Америка веде сьогодні.

Холодна війна є намаганням вибудувати нову ієрархію світу, яка базується на власній столиці, що єдина продукує правильний символічний (ідеологічний) продукт. Всі "ваші" тексти є неправильними, всі "наші" тексти є правильними. Коли інша сторона створювала текст, який можна зарахувати за "наш", цей текст отримував все. Це була Анджела Девіс чи Борис Пастернак як приклад.

Холодна війна була не менш гарячою, ніж справжня. Тільки це проявлялося не в фізичному просторі, а в інформаційному та віртуальному. Там зіткнення може бути будь-яким сильним, але це не призводить до загибелі людей в прямому розумінні цього слова.

А. Фурсов вважає холодну війну не світовою, а глобальною [2]. Бо в світових війнах боролися за те, хто буде найголовнішим в капіталістичному світі, а в глобальній війні конфлікт йшов між двома системами - капіталізмом і комунізмом. Він підкреслює, що СРСР намагався переграти Захід на фронтах класичного мистецтва, а Захід "стріляв" поп-культурою. Він називає це психокультурною війною.

Особливості культурної війни полягають у тому, що тут важили не тексти, а контексти, як нам здається. Інформаційні чи психологічні операції базуються на текстах, вони спрямовані на те, що примусити супротивника зробити якийсь конкретний крок. Культурна війна спрямована на те, що витіснити конкурента, захопити увагу аудиторії виключно своїм продуктом. Ми можемо побудувати таку співставну таблицю:

Оскільки базові цінності, з якими воює холодна війна, знаходяться найглибше, зміна їх і вимагає довготривалого процесу. До речі, перебудова стала перенесенням процесу холодної війни з зовнішнього на внутрішній інформаційний простір.

Холодна війна, як і кольорова революція, налаштовані на зміну еліти, на руйнацію соціальної ієрархії даного виду суспільства. Ця руйнація йде по всьому спектру - в фізичному, інформаційному і віртуальному просторах, бо ієрархія має присутність всюди. Ленін в радянські часи, наприклад, існував в віртуальному світі, інформаційному і навіть фізичному - в Мавзолеї та великий кількості пам'ятників та портретів, а ще були монети, значки та подібне.

Інструментарієм холодної війни, як і кольорової революції чи перебудови, стає породження негативних потоків інформації про головні ієрархічні об'єкти протилежної сторони. Якщо до цього ці об'єкти "купалися" в позитиві, то потім - виключно в "негативі". Створюється ситуація, коли стає незручним говорити позитивне про минуле. Це ми бачимо під час перебудови, під час помаранчевої революції, сьогодні - про СРСР. Жодна система не може витримати таких обсягів делегітимізації.

Кожна холодна війна також подається як боротьба за правду. Так було також і в період перебудови, і в період оксамитових чи кольорових революцій. Кожна зі сторін вважала саме своє бачення історії і сучасності єдино вірним. Але цього не може бути. Право іншого на власну точку зору не визнається під час холодної війни. І взагалі воно досить важке для будь-якої системи. Саме тому єретики часто втрачають свої голови. "Шкідливі" думки небезпечно носити в голові забудь-яких режимів, бо влада завжди намагається їх звідти дістати.

Все обговорене дозволяє нам виокремити наступні характеристики феномену холодної війни:

- системність: не можна змінити якийсь один елемент, треба змінити все в системі супротивника,

- анти-ієрархічність: віртуальна система змінюється заради змін фізичної системи,

- насильницький характер: інша система знаходиться в опозиції до цих змін.

Перебудову, яка теж була подібною війною знань, можна вважати війною громадянською, тобто війною в середині країни, хоча зрозуміло, які сили були задіяні в той час і за межами країни. Але основні проявлені гравці були внутрішніми. До речі, поки мало висвітлена роль телебачення як принципово нового медіа в цій війні. Вона схожа з роллю Інтернета в останніх арабських революціях. Р. Дебре в свій час писав, що нові медіа по-іншому організують знання, отже руйнують стару ієрархію. Звідси випливає, що телебачення зруйнувало радянську ієрархію, як Інтернет - арабську. Відому фразу Архімеда треба змінити, вона повинна звучати тепер по-новому: дайте мені новий варіант медіа, і я переверну світ.

Холодна війна - це війна з зовнішнім ворогом, що не стільки ускладнює, як полегшує її проведення, оскільки в якості ворога завжди "приємніше" мати того, хто є із-зовні. До речі, всі внутрішні радянські вороги завжди підводилися під зовнішніх, вони ставали, наприклад, англійськими чи японськими шпигунами, що полегшувало проведення проти них репресій.

При створенні Радянського Союзу теж була задіяна операція з швидкої зміни системи знань. Виник інститут червоної професури, що дозволив відкинути старих дореволюційних викладачів, а для заповнення студентських лав виникли робфаки - робітничі факультети, які готували майбутніх студентів з "правильних" кандидатів. Основним принципом було те чи не те походження людини.

А. Фурсов підкреслює, що соціальні науки взагалі виникають з практичних потреб влади [4, с. 338]. Він називає їх також гуманітарними технологіями влади. Він також вважає, що відходять не лише модерн і капіталізм, а й біблійний проект, що був засобом управління масами людей протягом двох тисяч років.

Багато про зупинення Модерну написав С. Кургінян, аргументацію якого можна зрозуміти як той чи інший варіант теорії змови [5 - 6]. Він, до речі, вважає, що і розвиток космічних досліджень теж був зупинений як наслідок домовленостей між російською і американською елітами.

Д. Брукс, що в 2011 р. видав книгу "Соціальна істота" проводить паралелі між французьким і британським віком просвіти. І серед цих відмінностей є одне важливе для нашого розгляду [7, р. 235]: "Якщо діти французької просвіти бачили суспільство і його інститути як машини, які можна було взяти і провести реінжиніриг, то діти британської просвіти розглядали їх як організми, нескінчені складні мережі живих відносин". І відповідно британська просвіта проводила різницю між змінами і реформами. Зміна - це інженерний процес, що замінює фундаментальну суть інституції, а реформа - лише лагодить порушення і відновлює її сутність.

Виходячи з цього, можна сказати, що людство сьогодні проходить процес змін, хоча до цієї точки ми малу справу виключно з реформами. Але такі суттєві речі повинні мати автора. Навіть реформи вимагають авторства. А ми маємо справу з глобальними змінами і не знаємо, хто є їх ініціатором.

Реально на сьогодні війна знань триває, причому не в менш інтенсивних масштабах. Ми тільки не знаємо тепер, з ким саме ми воюємо. Але такі суттєві зміни, які відбуваються, не можуть бути випадковими. Це новий тип війни знань, нової холодної війни, яка веде до нових матриць розуміння і побудови світу, коли наслідки наявні, а ворог невідомий. Минула холодна війна зруйнувала Радянський Союз. Але що саме буде зруйновано завтра? В кінці театральної прем'єри глядачі вимагали автора на сцену. Ми теж повинні закричати сьогодні - дайте нам автора!

Література

1. McIntosh A. Cold war psychohistory in the Scottish psyche // www.threemonkeysonline.com/als/alastair_mcIntosh_psycohistory_scotland_cold_war.html

_{2. Фурсов А. Холодная война, системный антикапитализм и пересдача карт истории // www.intelros.ru/intelros/reiting/reyting_09/material_sofiy/5419-xolodnaya-vojna-sistemnyj-antikapitalizm-i-peresdacha-kart-istorii.html}

_{3. Калашников М.А. Новая пересдача карт мировой истории // www.km.ru/news/novaya_peresdacha_kart_mirovoj_i}

_{4. Фурсов А. Знание как антикризисная сила // Калашников М. и др. Новая опричнина, или модернизация по-русски. - М., 2011}

_{5. Кургинян С. Качели. Конфликт элит - или развал России? - М., 2008}

_{6. Кургинян С. Исав и Иаков. Судьба развития в России и в мире. Т. 1 - 2. - М., 2009}

Георгій Почепцов, Zахідна аналітична група