Хвилі масованих хакерських атак продовжують накочуватися на LiveJournal, він же живий журнал (ЖЖ). Першу таку DDoS-атаку було зафіксовано 30 березня. Тоді вдалося швидко впоратися з її наслідками. Однак 5 квітня атаки відновилися і багато які популярні в ЖЖ блоги знову на якийсь час стали недоступними. Дехто вважає, що за цими атаками стоять дуже впливові політичні кола, можливо, навіть найвища російська влада. Так, знаний блогер Олексій Навальний, відомий своїми викриттями незаконних фінансових оборудок російської політеліти, пише: «Я не сумніваюся, що за атакою стоять підрозділи кремлівської адміністрації, які курують внутрішню політику. Зрозумівши, що всі їхні стратегії з розвитку "путінської лінії" в інтернеті зазнали краху, попри величезні грошові вкладення, вони вирішили боротися з найбільш проблемними для них майданчиками простішим (і, як їм здається, ефективним) способом».

Опозиційний політик Володимир Рижков розвиває цю думку: «Мені здається, що, враховуючи величезну роль, яку відіграли соціальні мережі в Єгипті, Тунісі та Ірані, зараз практично всі основні авторитарні країни світу роблять зусилля з контролю над Інтернетом. Зокрема, мені відомо, що китайці після подій на півночі Африки різко посилили і без того жорсткі правила регулювання і контроль за Інтернетом в Китаї, тому, цілком можливо, що ми просто спостерігаємо польові навчання з прицілом на грудневі вибори до Держдуми і березневі президентські вибори в Росії. Можливо, що на наших очах відпрацьовуються технології, коли в потрібний момент будуть заблоковані всі основні соціальні мережі для того, щоб припинити поширення інформації або самоорганізацію людей та організацію протестних акцій і так далі».

Живий журнал останніми роками і справді завдавав чимало клопотів Кремлю, - коментує події український блогер Василь Терещук. - Саме тут блискавично друкували фото- та відеозвіти із акцій протесту російської опозиції. Блогери також проводили власні розслідування щодо діяльності юних путінців - так званих нашистів, викривали протиправні дії російських чиновників. Вплив окремих авторів ЖЖ набув таких масштабів, що принаймні двох із їх числа, за непідтвердженою інформацію, «взяли на утримання» президент РФ Медвєдєв та прем'єр Путін. Але, мабуть, влада зрозуміла, що всіх блогерів купити не вдасться. Тому й було вирішено вивести ЖЖ із ладу хоч на якийсь час, щоб самі блогери розбіглися по інших сервісах, а читачі забули про пошук «гарячих» новин та оцінок подій на живому журналі.

А тим часом у надрах ФСБ визріла ще простіша ідея приборкання інтернету: взяти й заборонити використання російськими громадянами цілої низки популярних сервісів, серед них Skype, Gmail, Hotmail, бо, мовляв, то все закордонні витівки, у яких приховано потенційну загрозу національній безпеці держави. І що цікаво: прес-секретар прем'єра РФ Путіна Дмитрій Пєсков висловився досить схвально щодо ФСБ-шної ідеї: «Існує точка зору, яка була заявлена Федеральною службою безпеки. Вона цілком обґрунтована, оскільки обумовлена завданнями служби, і позиція відомства цілком аргументована. Разом із тим існують й інші точки зору, і в процесі роботи відповідного органу урядової комісії всі ці точки зору - і відомств, і громадськості - буде ретельно вивчено, і вже потім буде вироблено позицію й ухвалено відповідне рішення».

Воно й справді, тут існує «передовий» досвід: скажімо, в Китаї наприкінці 2010 року влада заборонила жителям країни користуватися для дзвінків на стаціонарні та мобільні телефони послугами всіх постачальників послуг інтернет-телефонії, включаючи Skype, окрім офіційних провайдерів.

Тож, враховуючи нахили нинішньої української влади, варто зважати на високу ймовірність повторення й у нас російських сценаріїв (тим більше, що від атак на ЖЖ постраждали й українські блогери). Ба більше - на спільні з ФСБ дії в разі виникнення небезпечних для влади соціально-політичних ситуацій.

Але мова зараз не тільки про ці «гарячі» теми, а й про інші сюжети на тему «Інтернет, влада і суспільство». Сюжети, втім, не менш актуальні.

Майже непоміченою в Україні пройшла опублікована в московському «Ежедневном журнале» 29 березня (до речі, буквально напередодні атаки на ЖЖ) стаття Вадима Ісакова «Росія: Людські боти проти опозиції». Англійська версія цього тексту (Russia: Human Bots Fight Opposition) опублікована ще раніше, 21 березня. Про що в ній ідеться? А все про те ж саме: про технології, які застосовує російська влада, щоб підпорядкувати собі інтернет і «вибити» з нього, точніше, з його публічних майданчиків, небезпечних для неї осіб.

Автор статті пише, що в Росії можливість залишитися в інтернеті інкогніто «часто використовується для того, щоб розкручувати політичний порядок денний і керувати "громадською думкою". Створення так званих ботів і відкриття підроблених блогів навіть стало повноцінною роботою для людей, які не зупиняються перед експлуатацією "сірої зони" онлайн-спілкування». Технологія проста: користувач реєструється під різними ніками, а потім група таких користувачів удає з себе цілу армаду громадян, бомбардуючи відповідні блоги і сайти своїми коментарями. Ці коментарі варіюються від звичайних образ («автор - дебіл») до звинувачень у некомпетентності («він не володіє інформацією і лінується її перевіряти»). Причому організовані атаки зареєстрованих в один день користувачів здійснюються саме на опозиційних блогерів та авторів статей в інтернет-виданнях. «Численні, нехай дурні й недоречні, коментатори відволікають увагу людей від дискусії з важливих суспільних питань, залишаючи цілі сторінки безглуздого спаму, - пише Вадим Ісаков. - ...Людські боти стають відносно новим трендом у Рунеті (раніше більше використовувалися автоматичні боти)... Людські боти в Росії ефективніші, ніж старі добрі автоматичні спам-боти. У них є душа і розум. Вони логічно реагують на конкретний пост, і їхня сила в їхній кількості». І добрій оплаті праці, варто додати.

Видається, Вадим Ісаков має рацію, коли каже про «деякі мережеві сили, які намагаються обдурити людей і дискредитувати мережу як інструмент побудови кращого суспільства». Але він помиляється, кажучи про «людських ботів» у Росії як про відносно нове явище. Адже ще у квітні 2003 року було опубліковано ґрунтовне дослідження Анни Полянської, Андрія Кривова та Івана Ломка «Віртуальне око Старшого Брата». Найперше увагу авторів привернули цікаві речі: «До 1998-99 років форуми Рунету були досить однорідні за соціологічними характеристиками користувачів. Відсотків на 70-80 аудиторія складалася з однодумців, людей ліберальних і демократичних переконань, представників середнього класу Росії та російськомовної еміграції. Зараз, усього через чотири роки, тоталітарних думок на російських форумах раптом стало - до 60-80% від усіх виступів. Приблизно 80% авторів на всіх веб-форумах дуже агресивно й одноманітно лають США. Але ось що цікаво: у голосуваннях на тих сайтах, де з одного комп'ютера можна проголосувати тільки один раз - 84% російськомовних користувачів інтернету підтримують США. Аналогічна картина складається зі схваленням-несхваленням чеченської війни, з підтримкою політики Путіна і його адміністрації і т. д. Скрізь ситуація ідентична - там, де голосування захищені, де не можна проголосувати другий раз, результати опитувань діаметрально протилежні "незахищеним" від повторних голосувань опитуванням».

Далі - більше: «За останні роки група "охоронців" совкових цінностей різко зросла за рахунок появи величезної кількості однотипних персонажів, що утворюють певний спаяний кістяк будь-якого форуму... Персонажі з цієї групи представляються людьми різних професій, які пишуть з різних міст і країн, вони, за їхніми словами, належать до різних соціальних і вікових груп. Тим не менш, при тривалому спілкуванні та уважному за ними спостереженні, неминуче виявляєш цілу низку вельми характерних особливостей і спільних рис, не властивих ніяким іншим учасникам дискусій... Деякі члени цієї групи прагнуть виглядати навіть відносно ліберально. Але, крім звичайної "державницької" ідеології (а також ксенофобії, антиамериканізму, антисемітизму і нетерпимості до інакомислення), ці люди виділяються жорсткою настановою, груповою корпоративною мораллю, загальною інформаційною базою, чіткими нормами поведінки і вельми специфічними методами полеміки і "роботи з об'єктом". У цієї групи існують єдині для всіх форумів принципи обробки масової свідомості, пов'язані передусім із усвідомленою і планомірною брехнею, наклепом і дезінформацією».

Співавтори описують конкретні методи діяльності «бригад» (нагадую, їхнє дослідження датовано 2003 роком, коли інтернет був не такий досконалий і різноманітний, як тепер) і зазначають, що члени зазначених груп «незмінно підтримують одне одного в дискусіях, ставлять одне одному навідні запитання, уточнюють відповіді одне одного, навіть якщо позиціонуються як незнайомі між собою люди. Якщо ними затівається цькування будь-кого з їхніх опонентів, то це цькування обов'язково стане командним, у ньому візьмуть участь від трьох до двадцяти різних персонажів-ніків. Улюблена методика - звинувачення опонента в божевіллі. Інший варіант їхніх дій - на підставі друкарської помилки звинуватити людину в брехні або почати всією своєю згуртованою групою писати, що завжди ідеально коректний, ввічливий і вихований опонент є "злісним грубіяном, склочником, хамом і брехуном". Так "бригада" колективно формує негативний імідж небажаного опонента».

Кінцевий висновок авторів «Віртуального ока Старшого Брата» - що влада і спецслужби Росії «намагаються ліквідувати в зародку незалежну громадську думку, нехай навіть й у віртуальному просторі (який невіддільний від сучасного життя)». Власне, те саме, про що пише Вадим Ісаков - з тією різницею, що Анна Полянська, Андрій Кривов та Іван Ломко працювали над своїм дослідженням, живучи за межами Російської Федерації, отже, маючи значно більше і реальної, і віртуальної свободи.

Утім, чи потрібно детально розповідати, що таке «бригади», українським юзерам, котрі мають усі можливості спостерігати за діяльністю таких самих «бойових груп» в укрнеті? Тільки лексикон у цієї публіки дещо інший - «свидомиты», «национально озабоченные», «нэзалэжники», «бандерлоги» і так далі. І завдання дещо інше: створювати на форумах атмосферу ксенофобії, антиукраїнства, неосовєтизму, формувати в користувачів враження, що норма укрнету - це хамське ставлення до української мови та культури, ба більше - заперечення самого факту існування України. І, звісно, так само - спроби дискредитації «неправильних» авторів інтернет-видань: «дурниця», «некомпетентність», «переписано з Рейтер», «більше не пиши!». Одне слово, на пострадянському просторі йде війна з усіма, хто прагне зробити інтернет не тільки знаряддям побудови ліпшого суспільства, а й оазою свободи.

А це означає, що слід відстежувати, що пишуть розумні люди поза Україною про спроби приборкання інтернету. Адже «бригади» на марші, війна триває...

Ілюстрація - victory.mil.ru