Можливо, Микола Мельниченко не був би таким частим гостем та співрозмовником УНІАН, якби на тлі цього розслідування нам не впадали в око дві деталі. Мельниченко чомусь не запрошують на телевізійні політичні ток-шоу, водночас відбувається масований, у тому числі й на телебаченні, публічний захист колишнього президента, до якого залучаються й політики. Домінантою телеефірів стає заклик політиків-кучмістів до громадян - згуртуватися навколо цієї справи, не чіпати президента й таке інше. Бажаючи вирівняти цей інформаційний дисбаланс, ми поставили панові Мельниченку кілька запитань.

Миколо, чи задоволені ви ходом розслідування?

Розслідування йде. Генпрокуратура дуже глибоко досліджує всі обставини мого життя - найменші подробиці, включаючи перебування в Сан-Франциско. Я готовий це все проходити, хоча це дуже виснажує. Але з іншого боку, я дивлюся, як паралельно з ходом розслідування працює пропагандистська машина. Як вона запускається, як відбувається вплив на свідомість людей, на засоби масової інформації. Цю справу широко обговорюють на телебаченні, але я практично позбавлений можливості там виступити. У даний момент я пишу листа на УТ-1, його керівникові Єгору Бенкердорфу, у якому поки що прошу його, аби мені надали слово відповіді на УТ-1. А якщо він не задовольнить мого прохання, подам у суд.

Нагадаю, два тижні тому на державному телеканалі УТ-1 близько чотирьох годин у програмі «Шустер-live» мене паплюжили та оббріхували. Причому спочатку обіцяли, що мене запросять на цю передачу. Але не запросили... Я ж зараз вимагаю від керівництва УТ-1, щоб надало мені можливість у той самий спосіб, у той самий ефірний час викласти свої аргументи... Бо переконаний, що почалася системна кампанія дискредитації мене.

А ви запитували Шустера, чому вам не дали слово?

Він у програмі сказав приблизно так. Нібито Мельниченко прийшов пізно, залишалося п'ять хвилин... Але від Шустера часто доводилося чути фразу: вибачте, у нас сьогодні людини немає, тому ми її обговорювати не будемо. Чому ж цей принцип не застосували цього разу? Чому вони на державному телеканалі зомбували українських громадян.

Більше того, за десять років я жодного разу не був на подібному ток-шоу, хоча загалом, за моїми підрахунками, пройшли сотні таких шоу, де обговорювалися  «плівки Мельниченка».

Кучма має медіа-активи, може прикупити газету. Адвокати Кучми вигадують різні історії - наприклад, начебто я записував очну ставку у прокуратурі з Кучмою за допомогою вмонтованої камери в годинник.

Очевидно, збиралися «розвинути» цю тему: мовляв, Мельниченку дали той годинник у ФСБ або що в нього манічка - усе знімати й записувати. У свідомості людей вони хочуть створити образ мене як людини, котрій не можна довіряти.

 12 квітня Кучма збирається виїхати до Москви. Він, судячи з усього, хоче зустрітися з російським керівництвом, щоб чинити тиск на українську владу. Щоб Росія не надала факти, котрі, зокрема, засвідчують намагання Кучми уникнути відповідальності за злочини, які задокументовані і є на записах.

Кучму не можна випускати за межі України. У Кучми горить земля під ногами. Тому вони запускають брехню проти мене.

Національно орієнтованій частині людей кажуть, що Мельниченко має відношення до ФСБ. А російськоорієнтованим - що Мельниченко отримав притулок у США. А це відводить від головного. А головне - логічне завершення кримінальної справи. Відвертається увага суспільства від справи. Кажуть, наприклад, що нібито Леся Гонгадзе щось недобре сказала про мене. Я телефоную Лесі Теодорівні, запитую, пані Лесю, чи правда, що ви казали? Вона каже: ні, я такого не говорила...

Шкода, що люди не мають можливості бачити, які запитання ставилися під час очної ставки з Кучмою, як він на них відповідав... Є таємниця слідства.

Зараз розгортається дискредитація плівок Мельниченка через дискредитацію мене. У тому числі руками російських гастрабайтерів на українських телеканалах, яким глибоко байдужа Україна.

Олена Мігачова, УНІАН

Фото - www.unian.net