«Я як ніхто інший зацікавлений в тому, щоб якнайшвидше поставити точку в цій справі».

Автор процитованих слів - Леонід Кучма, а сказані вони були під час робочої поїздки тодішнього президента до Бахчисараю 21 березня 2001 року.

Рівно через десять років, 21 березня 2011 року прізвище Леоніда Кучми було надруковано в постанові слідчого Генпрокуратури як одного із майбутніх підсудних по «цій справі» - справі Гонгадзе.

«...Треба, щоб ті сили, які затіяли цю провокацію, стали на коліна перед українським народом та вибачились», - казав також Кучма десять років тому в Бахчисараї.

За ці роки причетність Кучми до злочину встигли спростувати детективи американського агентства «Кролл» і голова першої слідчої комісії в справі Гонгадзе Олександр Лавринович, генпрокурор Михайло Потебенько і міністр Юрій Кравченко, ще один генпрокурор Святослав Піскун і автор фільму «Піар» Чарльз Клоувер...

Однак гроші, які протягом десяти років викидалися на порятунок репутації президента Кучми, виявилися безсилими перед іншими обставинами в 2011 році.

Що це за обставини, які змусили слідство офіційно визнати те, що було очевидно ще десять років тому, нам лише доведеться дізнатися.

У середу, 23 березня Леонід Кучма в ескорті чисельної охорони, що супроводжувала його на автомобілі з «глушилками» проти радіокерованих бомб, прибув до Генеральної прокуратури.

Але убезпечитися від інформаційної «бомби» він не зміг. Новина про порушення справи спантеличила колишнього гаранта: «Це як сніг з ясного неба! Я, як і ви, дізнався від засобів масової інформації».

«Я був 10 років в умовах жорстокого пресу. Але сьогодні я морально готовий пройти всі муки пекла - щоб всі знали, що я зробив для країни, а чого я не робив взагалі», - наполягав він на своїй непричетності до убивства Гонгадзе.

Риторика екс-президента за десять років не змінилася: «Це була жахлива провокація проти України і проти президента. Я на цих позиціях стояв і буду стояти».

Напередодні, у вівторок Ренат Кузьмін оголосив, що Кучма підозрюється «у перевищенні влади, дачі незаконного розпорядження посадовим особам МВС, яке призвело до вбивства журналіста».

Кузьмін не назвав номер статті, яка фігурує в постанові про порушення кримінальної справи. Тільки в середу ввечері прес-служба екс-президента повідомила, що проти нього порушено справу за статтею 166 пункт 3 Кримінального кодексу 1960 року, який діяв на момент скоєння злочину проти Гонгадзе.

Так от, якщо нічого не зміниться, і Леонід Кучма все-таки постане перед судом саме за цією статтею, тюремне ув'язнення йому не загрожує.

Чому? Тому що строк давності за цією статтею складає 10 років. І він добіг кінця восени минулого року.

Тобто, навіть якщо суд визнає колишнього президента винним, Кучма буде звільнений від кримінальної відповідальності.

Щоправда, це не означає, що скасовується сам судовий процес. Прокуратура має завершити слідство по справі Кучми, ознайомити його з матеріалами, направити їх до суду. Той має визначити, чи є в діях екс-керівника держави склад злочину.

Тільки замість обвинувального висновку слідчі мають направити подання про звільнення екс-президента від відповідальності в зв'язку з завершенням строку давності.

Це є нереабілітуючою обставиною, тобто уникнення покарання у вигляді ув'язнення не означатиме безневинності підсудного.

Фактично, це - найбільш м'який по відношенню до Кучми варіант в рамках ворожого до нього сценарію притягнення до відповідальності по справі Гонгадзе.

Але, якщо не зміниться стаття, за якою судитимуть екс-президента - якщо взагалі судитимуть! - то на нього чекатиме тільки морально-психологічне покарання.

Закінчення термінів давності також означає, що в ході досудового слідства Кучма не буде арештований.

Якщо взагалі це слідство буде - тому що сам Кучма має право оскаржити у суді постанову про порушення справи проти нього. Що, можливо, є частиною сценарію, коли задоволеними залишаються всі: Кузьмін демонструє свою принциповість, Янукович показує Заходу, що вибіркового правосуддя немає, а Кучма отримує охоронну грамоту.

Ще одна деталь у поведінці нинішнього слідства, на яку мало хто звертає увагу - Кучма притягується до відповідальності не за вбивство Гонгадзе.

За логікою слідства, ролі екс-президента у вбивстві Гонгадзе немає. Ця трагедія є похідною з інкримінованого йому злочину - перевищення влади, тобто вчинення дії, що не відноситься до переліку повноважень, якими Кучма був наділений на посаді президента.

Фактично слідство розслідує два різних злочини - убивство, скоєне Пукачем, і перевищення влади, скоєне Кучми. Умисел першого полягав у позбавленні життя, умисел другого - у викраденні журналіста.

Власне, вважають у Генпрокуратурі, саме перевищення влади Кучмою полягало в «дачі незаконного розпорядження посадовим особам МВС», а вбивство не було «замовним», про що слідчий 3 грудня 2010 року виніс постанову, закривши справу проти Олексія Пукача в цій частині.

При чому ці нещодавні кроки також були дуже дивні.

Адже слідчий записав, що Пукач убив Гонгадзе, виконуючи «явно злочинний наказ міністра внутрішніх справ Кравченка». Тоді як «злочинний наказ» і є частиною тлумачення «замовне вбивство», підготовленого пленумом Верховного суду.

У підсумку, що ми маємо? Кучму притягують за статтею «перевищення влади», а Пукача за дуже сумнівних аргументів виводять з-під удару «замовного вбивства».

Але це дозволяє не притягати вже і самого Кучму за «замовне вбивство» - тобто за злочин, що не має термінів давності і за який неможливо уникнути ув'язнення.

Окрім того, кваліфікація злочину проти Гонгадзе як «замовне вбивство» не дозволяла би закрити кримінальну справу, поки не буде встановлено всіх причетних до його скоєння. І, навпаки, вилучивши статтю «замовне вбивство», слідчий набагато вільніший у своїх діях.

Справа проти Кучми спровокувала справжній парад версій. Що це було? Спроба нормалізувати стосунки із Заходом? Шантаж Володимира Литвина? Відволікання суспільства від проблем комунальних тарифів та гречки? Шлях розкуркулити Віктора Пінчука? Намагання вивести Кучму з-під удару реабілітуючим рішенням суду? Піар-проект Рената Кузьміна? Чи просто боротьба за справедливість у світі?

Це - неповний перелік здогадок, породженим суспільством, в якого немає віри до своїх правоохоронців. Що це насправді, точної відповіді не знає ніхто, окрім декількох людей в цій державі. При чому немає жодних гарантій, що під час реалізації сценарію не буде переписано його фінал.

Сергій Лещенко, «Українська правда»