Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив

16 Березня 2011
46783
16 Березня 2011
18:18

Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив

46783
У розмові людей із вадами слуху і телеменеджерів глухими є останні
Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив

Телевізор можна дивитися і слухати, а можна використовувати як лампочку або тумбочку. Саме «тумбочкою» він здебільшого і є в Україні для майже 3 млн людей із вадами слуху.

 

Ситуацію можуть виправити самі телеканали, згадавши про соціальну відповідальність та забезпечивши субтитрами хоча б частину своїх програм. Але з огляду на те, що титрування вимагає коштів та чиєїсь доброї волі, реальніший шлях заохотити мовників - зобов'язати їх законодавчо.

 

Коли один із лідерів партії «Фронт змін», колишній заступник секретаря РНБО Андрій Пишний у 35 років втратив слух після грипу, він потрапив у паралельний світ. Адже ситуація з адаптованим контентом для осіб із вадами слуху в Україні майже така, як і з дитячими програмами. На телебаченні адаптований продукт іде або вночі, або коли більшість тих, хто не чує, на роботі.

 

Ті титри, які є під російськомовними серіалами та фільмами, здебільшого непридатні для читання і нічим не допомагають людям. Сурдопереклад є лише на поодиноких програмах кількох каналів. Рухомі рядки в новинах рухаються дуже швидко і не містять повної інформації. Цифрове кабельне та супутникове телебачення дає можливість запускати приховані субтитри (які вмикатиме той, кому це потрібно), але мовники цією можливістю нехтують. Та й темпи розвитку цифрового ТБ залишають бажати кращого.

 

Через те, що телебачення не в змозі задовольнити потреби тих, хто не чує, вони отримують інформацію в першу чергу з газет та інтернету.

 

І лише час від часу, незважаючи ні на що, продовжують дивитися телевізор. Вікторія Кириченко, яка не чує з дитинства, розповіла ТК, що найчастіше вмикає телеканали «Інтер», СТБ, «1+1», Discovery, Перший національний, ТРК «Україна». Вікторія стала популярною серед людей із вадами слуху завдяки програмі «Давай одружимося». СТБ звернувся до УТОГ (Українське товариство глухих) і запропонував людям із вадами слуху взяти участь у цій програмі. Продюсери обрали Вікторію. Вона з нетерпінням чекала на ефір. Щоправда, побачивши себе на екрані, розчарувалася. «Багатьом моїм друзям і знайомим не сподобалося те, що я ще не закінчила свою розповідь мовою жестів, а камера вже знімала іншу людину. Монтаж був не в курсі, що ті, хто не чує, в першу чергу з цікавістю дивляться те, що їм кажуть мовою жестів. Тому вийшов каламбур. Цікаве вирізали, а залишили не те, що хотілося б у першу чергу», - каже Вікторія, додаючи, що було б добре, якби монтажем займалася людина, яка знає світ глухих. Незважаючи на недоробки в монтажі, глухі люди з нетерпінням чекають обіцяної наступної програми.

 

Таких, як Вікторія та Андрій Пишний, серед наших співвітчизників багато. За неофіційними даними. Що ж до офіційних... Коли Пишний звернувся до Державного комітету статистики й Міністерства охорони здоров'я з відповідним запитом, конкретної відповіді не отримав. Як виявилося, таких людей у нас ніхто не рахує. Тоді Пишний провів паралелі з Росією, де 13,5 млн осіб мають підтверджену інвалідність по слуху (майже 8 % населення) і визначив, що в Україні їх майже 3 млн.

 

Допомогти людям із вадами слуху можуть ті, хто чує. І не просто добре чує, а відчуває, вважає Пишний.

 

 

«Комерційні телерадіокомпанії не повинні цим займатися»...

 

Вирішити проблему можуть або мовники, або законотворці (зобов'язавши мовників). Утім, ані перші, ані другі великого бажання цього робити не мають.

 

Нещодавно народні депутати - члени парламентського комітету з питань свободи слова та інформації - одноголосно відправили на доопрацювання урядовий законопроект №6618 щодо удосконалення доступу осіб з вадами слуху до інформації, який пропонував встановити «мінімальну частку добового телевізійного мовлення програм, адаптованих для сприйняття особами з вадами слуху (шляхом субтитрування та сурдоперекладу), у тому числі інформаційно-аналітичні, культурно-мистецькі, науково-просвітницькі та фільмопоказ у розмірі не менше 5 відсотків».

 

У проекті чітко не визначено, які саме види програм і в якому в процентному співвідношенні має бути субтитровано. Він залишає ці питання на розсуд телекомпанії.

 

П'ять відсотків від добового мовлення - це 72 хвилини на день. Багато це чи мало? Члени профільного комітету, очевидно, вважають, що багато, якщо відправили проект на доопрацювання.

 

Секретар профільного комітету Юрій Стець (колишній генпродюсер 5-го, який досі підтримує тісні зв'язки з каналом), як і інші його колеги по комітету, переконаний, що «працювати на благо усіх громадян України» - це місія державних телеканалів. «Нехай Кабмін внесе законопроект про те, що Перший національний має всі програми адаптувати 24 години на добу, і тоді я цей проект підтримаю. І жодних квотних обмежень, ніяких 5%. У всіх нормальних країнах місію інформування всіх категорій населення виконує держава», - каже Стець.

 

На його думку, законопроект, підготовлений Кабміном, - це бездумне й нерозумне виконання вказівок прем'єр-міністра. Ідея хороша, але пропозиції проекту, вважає народний депутат, виглядають щонайменше дивно, а то й непрофесійно. Стець погоджується, що до таких людей треба ставитися уважно й допомагати їм отримувати інформацію, але закликає це грамотно прописати: «Уявіть собі, що на телеканалі М1 або "Футбол" під час трансляції музичних кліпів або футбольного матчу на екрані з'являється сурдоперекладач, який починає перекладати все, що відбувається».

 

Юрій Стець переконаний: казати комерційному мовникові, що він має показувати, - це втручання у ведення бізнесу: «І це стосується будь-якого бізнесу. Наприклад, не можна зобов'язати виробника горілки виготовляти горілку для людей, у яких немає лівої руки. Не можна зобов'язати людей, які роблять цукерки, робити цукерки для діабетиків. Виступати з пропозицією можна, а зобов'язати - ні. Тому я буду вносити законопроект, щоб Перший національний обов'язково 24 години на добу всі свої програми транслював із сурдоперекладом, і сподіваюсь, що його підтримають всі мої колеги».

 

Справді, на Заході обов'язок забезпечення інформаційних потреб людей із вадами слуху зазвичай покладається на громадське телебачення (на яке нібито колись має перетворитися наш Перший національний). Титрують або перекладають мовою жестів від 5 до 20 відсотків телепрограм. Віце-президент суспільного телеканалу Франції Arte Готтфрід Лангенштайн повідомив ТК: «Ми пропонуємо перегляд фільмів із титрами. Щодо телепрограм, то в цифровому форматі передбачена можливість їх вибору та перегляду у субтитрованому варіанті».

 

 

«Щоб бути людиною, не потрібен закон»...

 

Нічого дивного в позиції депутатів немає. Вони захищають свою копійку і роблять це дуже якісно, зауважує Андрій Пишний.

 

«Телемовники не бачать, що це їхня потенційна аудиторія. Це споживачі, на яких повинна бути спрямована частина контенту. Я вже не кажу, що влада зобов'язана не просто бачити, а комунікувати з ними, це її соціальна функція», - каже Пишний.

 

Він вирішив розробити свій законопроект щодо доступу осіб із вадами слуху до інформації. Пропонує запровадити обов'язкове субтитрування ранкових та вечірніх новин на загальнонаціональних і регіональних телеканалах, дитячих програм, забезпечувати всі повідомлення про суспільно значущі події субтитрами або сурдоперекладом, а також хоча б раз на тиждень показувати фільми з субтитрами в кінотеатрах.

 

Депутат, голова комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич також планує подати аналогічний законопроект. «Я хотів би, щоб ми всі уявили себе на місці людини, яка не чує, щоб зрозуміти, що це таке - бути людиною, обмеженою в інформації. Всі суперечливі моменти цього проекту можна було б доопрацювати у другому читанні, а не відхиляти його в першому», - каже він. У тому, що урядовий проект не пройшов профільного комітету, він вбачає лобістський вплив представників телеканалів. Відхиляючи цей проект, депутати порушують Конвенцію про права інвалідів, яку ратифікувала наша країна. А через два роки ми повинні будемо звітувати перед ООН стосовно забезпечення прав людей з інвалідністю в Україні, зауважує народний депутат.

 

Зазначимо, що покращити ситуацію до (або без) ухвалення окремого закону може і Кабмін. Уже сьогодні. Згідно з законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідам по слуху забезпечується доступ до ЗМІ шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. А відповідно до ЗУ «Про ТБ і РМ» держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України. Статтею 7 цього ж закону визначено, що КМУ забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

 

Отже, уряд уже наділений законними повноваженнями самостійно визначити порядок доступу до ЗМІ шляхом титрування та сурдоперекладу інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів. Але не користується цим правом. Торік Вищий адміністративний суд України визнав (за позовом Андрія Пишного) бездіяльність уряду протиправною.

 

Втім, іноді уряд згадує про свої повноваження. Наприклад, 2009-го Кабінет Міністрів України доручив Державному комітету телебачення і радіомовлення та Національній раді України комітету з питань телебачення і радіомовлення підготувати пропозиції стосовно використання субтитрування та сурдоперекладу під час трансляції матчів чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

 

Та невже не можна переконати телеменеджерів враховувати потреби величезної кількості глядачів, не вдаючись до законотворчості та примусу?

 

Наприкінці 2009 року Андрій Пишний особисто звернувся до мовників із проханням виявити громадянську позицію й адаптувати хоча б інформаційний контент. Просив зробити хоча б один випуск новин із рухомим рядком. У результаті майже всі відповіли, що технічно це дуже складно і витратно. Він вважає, що загальнонаціональні мовники зобов'язані адаптувати частину мовлення для людей із вадами слуху. «Ви впливаєте на націю, а ці люди - частина нації, - каже він. - На каналі М1 теж є новини, які можна субтитрувати, якщо вважаєте, що сурдопереклад не сприймається, то зробіть рухомий рядок, адаптуйте хоча б частину контенту, яка може бути сприйнята. Безумовно, пісні і кліпи супроводжувати сурдоперекладом - це дико, це так само дико, як супроводжувати сурдоперекладом "Першу двадцятку" на Першому національному. Але частину контенту М1 можна адаптувати, бо ми також люди, нам цікаво дізнатися музичні чи розважальні новини».

 

«Нині ми готуємо план інформаційної компанії, яка б давала суспільству, мовникам, народним депутатам необхідність ухвалення законопроекту. Якщо вам для виконання своєї соціальної функції потрібен обов'язок, виписаний законом, ми спробуємо це пролобіювати. Але для того, щоб бути людиною, не потрібен закон», - зауважує пан Пишний.

 

Насправді сурдопереклад і титрування - це не так уже й дорого. Дозволити собі титрування змогла навіть Чернівецька регіональна телекомпанія ТВА: вона адаптувала всі програми власного виробництва (майже 15 із 20 годин мовлення). Як повідомила ТК генеральний продюсер телеканалу Тата Кеплер, це не дуже витратно, просто потребує додаткового часу. «Фінансово це не дуже витратно, правда, ми поки що не закупили спеціального "заліза" для титрів, але це відчутно уповільнює процес виробництва програм, приблизно по 30 хвилин на кожному продукті».

 

Перший національний витрачає на сурдопереклад небагато. За словами генерального директора НТКУ Єгора Бенкендорфа, два сурдоперекладача перебувають у штаті на посадах дикторів з окладом 1463 грн.

 

Директор каналу «Футбол» Олександр Денисов також каже, що витрати мінімальні: «З урахуванням технічних і творчих витрат, які несуть тематичні, і тим більше національні, канали, затрати на технічне оснащення для забезпечення перекладу на мову жестів мінімальні. Плюс гонорар перекладача. Але такий переклад у будь-якому разі не призводить до суттєвого здорожчання проекту. Тут важливо розуміти соціальну місію, яку несе телебачення».

 

І даремно дехто з народних депутатів і телевізійників вважає, що титри дратують глядача. Згідно з результатами соціологічних досліджень, якщо глядачі знатимуть, що субтитри пов'язані з виконанням соціальної функції, то не дратуватимуться. Результати дослідження компанії iVOX Ukraineибірка - 1000 анкет; структура вибірки відповідає складу інтернет-користувачів України за віком, статтю та регіоном проживання; статистична похибка не перевищує 3%; лютий 2011 року):

 

 

 

5% - це ніщо. Яким насправді має бути адаптований контент

 

Неймовірно, але за версією чиновників виходить, що сьогодні понад половину програм в ефірі вже адаптовано. Є лист Нацради від 13.05.2010 №16а/1094, згідно з яким на сьогодні в ефірі телекомпаній зафіксовано 51,5% субтитрованих фільмів. А все завдяки російським серіалам. Нагадаємо, відповідно до вимог закону «Про ТБ і РМ» фільми, не озвучені державною мовою, має бути нею субтитровано.

 

У Держкомтелерадіо також стверджують, що «середній обсяг телепрограм державних ТРК, адаптованих для сприйняття особами з вадами слуху, становить 60 годин на тиждень», а це 8,5 години на добу (лист від 2.06.2010 №2854/32/3, копію якого ТК надав Андрій Пишний). Ця суттєва частка субтитрованих програм припадає, знов-таки, на художні фільми й телесеріали. Новини й освітні програми залишаються неадаптованими.

 

Але в контексті законопроекту про 5% це не матиме значення. «Виходить, що телекомпанія, яка продемонструвала один художній фільм (телесеріал) тривалістю мінімум 72 хвилини, субтитрований державною мовою, не зобов'язана буде титрувати новини й освітні програми, адже норма добового мінімуму формально буде виконана», - зазначає юрист Микола Дроздовський.

 

На його думку, пропонована законопроектом №6618 норма для телекомпаній «здійснювати відповідно до ліцензійних умов сурдопереклад інформаційних програм, звернень та виступів керівників держави, оголошень про надзвичайні події» є декларативною. Адже ліцензійні умови передбачатимуть лише встановлений законом мінімум у розмірі 5% загального добового мовлення. «За таких обставин, прийняття поданого КМУ проекту матиме декларативний характер та фактично не змінить стану справ», - вважає він.

 

У зверненні до керівників телерадіоорганізацій України громадська рада при Національній раді звернула увагу на проблему забезпечення інформаційних прав людей із вадами слуху. Члени громадської ради вважають, що телебачення приділяє недостатньо уваги інформаційним потребам цієї категорії громадян, тому порекомендували їм:

 

- забезпечувати титрування та/або сурдоперекладом (далі - адаптування) не менш ніж одного з щоденних випусків новин (передача новин), однієї спортивної передачі та одного прогнозу погоди у прайм-тайм (з 19-ї до 22-ї години);

 

- забезпечувати адаптування офіційних звернень президента, голови Верховної Ради, прем'єр-міністра України;

 

- розміщувати передачі, адаптовані для людей із вадами слуху, в зручний для перегляду час;

 

- проводити редакторську перевірку відповідності титрів/рухомого рядка змісту програмного продукту;

 

- не допускати накладення титрів та інших інформаційних засобів (стрічок, вікон тощо);

 

- під час титрування, у т.ч. в рухомих рядках, використовувати шрифти сімейства рублених шрифтів, на фоні, контрастному до програмного продукту;

 

- під час використання рухомих рядків їхня швидкість має бути адекватною для нормального читання тексту;

 

- для показу сурдоперекладачів використовувати лише поліекранну композицію з двох кадрів - основного і меншого в куті екрану. В меншому кадрі розміщувати на однотонному тлі добре освітлене погруддя перекладача, використовуючи такий масштаб, котрий дозволяє легко стежити за жестами, виразом обличчя сурдоперекладача, його артикуляцією;

 

- залучати сурдоперекладачів на конкурсній основі. До складу конкурсних комісій обов'язково мають входити особи з вадами слуху, у т.ч. представники відповідних організації та асоціацій;

 

- у розкладі телевізійних програм надавати інформацію про наявність сурдоперекладу;

 

- зважаючи на особливу вразливість дитячої аудиторії з вадами слуху, яка часто є не підготовленою до читання рухомих рядків, забезпечувати сурдоперекладом дитячі передачі та іншу аудіовізуальну продукцію, розраховану на дитячу аудиторію;

 

- забезпечувати дубльовані/озвучені українською мовою фільми титрами.

 

Окрім того, громадська рада, поважаючи право на незалежність і свободу редакційної політики телерадіоорганізацій, просить в інформаційних, аналітичних та авторських матеріалах звертати увагу на визначних і цікавих людей - представників спільноти осіб із обмеженим слухом.

 

За словами заступника голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариси Мудрак, для неї забезпечення прав людей із вадами слуху - своєрідне спокутування вини, тому що, працюючи в Секретаріаті президента в 2005-2010 роках, вона з колегами також не спромоглася зробити субтитри звернень і виступів президента Віктора Ющенка. «Побачивши, що ми втрачаємо величезний сегмент глядачів і фактично не дбаємо про забезпечення їхніх прав, Нацрада разом із громадською радою не тільки провела круглий стіл, присвячений спеціально цій темі, а й ухвалила ці рекомендації телерадіоорганізаціям», - зазначає вона.

 

 

Герої нашого часу: Бенкендорф і всі потроху

 

Звісно ж, не можна казати, що телеканали тотально нехтують тими глядачами, які погано чують. Навіть сьогодні, без відповідного закону, деякі канали поводяться як соціально відповідальні.

 

У Чернівцях на телеканалі ТВА вже сьогодні (до ухвалення спеціального закону) примудрилися титрувати всі випуски новин (і звичайні, й підсумкові). А також програми «Я маю право», «Один на один з Миколою Вереснем» (про знакових осіб краю), «Радіус» (журналістські розслідування), «Прийди і скажи» (бліц-опитування жителів міста), «Погода», «Панно Кохання». Крім того канал продовжує адаптувати ще кілька програм власного виробництва, а також фільми й телесеріали.

 

Треба також зазначити соціальну відповідальність телекомпанії «Глас», яка нині виробляє 12 відсотків адаптованого контенту для людей із вадами слуху.

 

Більшість каналів вважають, що і без закону вони є достатньо соціально відповідальними. Зокрема, Перший національний запевняє, що адаптує 30% мовлення для людей із вадами слуху. З понеділка по п'ятницю із сурдоперекладом виходять новини Першого національного о 15:00 та 18:20. Титруються серіали та художні фільми. «До питання титрування ми підійшли неформально, організували спеціальну зустріч із Українським товариством глухих. Під час зустрічі нас запевнили, що титрування серіалів та художніх фільмів є достатнім для людей із вадами слуху», - каже Єгор Бенкендорф.

 

Єгор пишається сурдоперекладом «Української двадцятки» (хіт-парад кліпів!) і тим, що Перший - єдиний, хто забезпечив сурдопереклад чотиригодинного прямого ефіру «Розмови з країною» президента Януковича 25 лютого.

 

За словами гендиректора, наразі триває робота зі створення спеціального сайту, на якому в онлайн-режимі буде забезпечено сурдопереклад усього ефіру Першого національного. Також буде створено архів, у якому можна буде знайти записи програм каналу із сурдоперекладом. «Найближчим часом на нашому офіційному сайті можна буде подивитися спеціальну версію програми для людей із вадами слуху "Глибинне буріння" із сурдоперекладом», - розповів пан Бенкендорф.

 

Телеканал «Україна» також зараховує до адаптованих програм титровані телесеріали «Слід», «Єфросинія», «Маруся. Повернення», «Глухар. Повернення» та інші. Крім того, з листопада минулого року понеділкові випуски «Футбольного уїк-енду», що демонструються в ефірі телеканалу «Футбол», виходять із перекладом. Люди з вадами слуху дуже задоволені якістю цього сурдоперекладу, про що йшлося під час круглого столу в Нацраді. Як виявилося, вони брали участь у відборі сурдоперекладача.

 

«Загальна частка ефірного часу адаптованих програм становить не менше 20%, - повідомляє прес-служба телеканалу. - Відповідно до українського законодавства, титрування є одним зі шляхів адаптації до потреб людей із вадами слуху. Крім того, до нас неодноразово надходили звернення від цієї категорії населення із проханням робити рухомий рядок і титри у тих програмах, де вони ще не впроваджені. Зокрема, зараз розглядається можливість введення титрування у випусках новин, у першу чергу, саме задля задоволення потреб глядачів із вадами слуху».

 

Адаптованими програмами можна вважати всі випуски інформаційної програми «Факти», які подаються з рухомим рядком, вважають на ICTV. «Також усі російські телевізійні фільми, серіали подаються з українськими титрами», - пише прес-служба цього телеканалу.

 

Втім, в ефірі багатьох телеканалів немає програм, які можна вважати адаптованими для людей із вадами слуху. Зізнаються в цьому тільки окремі канали, серед них «Ера», ТВі і ТОНІС. Відтак ТОНІС цілком підтримує ініціативу держави щодо зміни підходу до проблеми доступу людей із вадами слуху до програм телевізійного мовлення.

 

«Для реалізації нового підходу державі необхідно сформувати замовлення, спрямоване на забезпечення основних інформаційних потреб людей із обмеженими можливостями (новини в Україні та за кордоном, висвітлення діяльності владних структур, освітні та культурні програми тощо). Держзамовлення має бути складене на основі опитування зазначеної аудиторії. Також держава має визначити, яку частку у 5% квоті мають посісти програми, що будуть адаптовані за кошти державного бюджету, а яку канали мають здійснювати за власний кошт. І обов`язково державі необхідно встановити контроль щодо якості адаптування програм на українських телеканалах - кваліфікації сурдоперекладачів, якості титрування тощо», - пише прес-служба ТОНІСа.

 

 

P.S. Поки готувався матеріал, Юрій Стець виконав свою обіцянку і зареєстрував із колегами по комітету законопроект №8214, який має на меті надати громадянам України із вадами слуху право переглядати інформаційні телепрограми, в частині телевізійних новин, із сурдоперекладом.

 

Ілюстрація - gorodkirov.ru

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, Тетяна Веремчук
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
46783
Коментарі
6
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
ЛМ
5029 дн. тому
Добре, що в Раді залишились ще нормальні люди!
admin
5029 дн. тому
нужен администратор сайта: http://tochka.net/shW6UZzb
Мамонт
5030 дн. тому
Стецю +1
dianka
5030 дн. тому
У нас нажаль в ВР мало тих хто справді шось робить, а розмовлюти вони справді не вміють, балаболки! Хіба що Доний та Стець хоч щось роблять з тієї кучі що наобіцяли.
Danylo
5030 дн. тому
Згоден з mashka. Одні хоч щось роблять, а інші просто балакають... А взагалі та вони й балакати не вміють...
mashka
5030 дн. тому
От я чесно не разумію невже так важко зробити щось для народу? хай це частина тільки, але це ж і без того знедолені люди! тупо свині всі. лобре що хоч Стець намагаеться виконувати свої обіцянки!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду