За рік президентства в Україні Віктора Януковича в державі змінилося мало не все - від внутрішньої та зовнішньої політики до Конституції. Відсутній ефективний діалог влади з суспільством. Згідно з опитуванням, яке провів фонд «Демократичні ініціативи», глава держави не дотягнув навіть до четвірки з десяти можливих балів. Про імідж президента як загальнонаціонального лідера, перспективи майбутнього та розвиток ЗМІ на цьому фоні кореспондент «СМ» розмовляв з авторитетним політичним аналітиком та головним редактором каналу ТВі Віталієм Портніковим.

- Пане Віталію, Вам доводилося спілкуватися з багатьма українськими політиками, в тому числі і президентами. Як Ви можете оцінити Віктора Януковича як загальнонаціонального лідера, зважаючи на річницю його керування країною?
- Це був рік дуже серйозних помилок. Мені здається, що коли влада може показувати свою некомпетентність, є достатньою ознакою непрофесійності. Професійна влада насамперед досягає балансу сил еліти, діалогу з опозицією і легального розподілу пропорцій між законодавчою, виконавчою та судовою владою. В Україні ми побачили зовсім інший приклад - це бажання контролювати владу як таку, бажання монополізувати усі структури влади в одному кабінеті. І коли відбувається така ситуація, то це зумовлено побоюванням чиновників, головним технологом яких є президент, що вони не здатні керувати нормально, як у цивілізованих країнах. Так що цей рік - рік суцільної непрофесійності влади, величезних помилок у внутрішній та зовнішній політиці. Якщо така ситуація буде продовжуватися ще рік, це призведе до серйозних політичних проблем в кар'єрному розвитку Віктора Януковича на пості глави держави.
 

- Це проблема невміння членів нової владної команди працювати за демократичних умов? Деякі експерти говорять, що централізація влади на Баковій може створити прецедент, коли Сергій Льовочкін нагадуватиме Віктора Медведчука. Чи бачите ви такі тенденції?
- Варто говорити не про посилення влади глави адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, а про те, що влада фактично монополізована в руках групи РосУкрЕнерго. Насправді реальним утримувачем пакету акцій влади є бізнесмени Семен Могилевич та Дмитро Фірташ, з якими так чи інакше пов'язаний і керівник адміністрації президента, і міністр палива та енергетики. Також стало очевидно, що ситуація навколо президентської адміністрації може змінитися, коли Віктор Янукович побачить, що ситуація виходить у нього з-під контролю і може якось вплинути на його власні інтереси. Так що це плинна ситуація.

- Якось Ви зазначили, що реальної свободи слова в Україні так і ніколи не було, оскільки вона була «клановою свободою». Якою має бути справжня свобода слова, і чи рухається українська журналістика в цьому напрямку?

 - Для того, щоб свобода слова була справжньою, потрібно, щоб засоби масової інформації були бізнесом, а не елементом політичного впливу. Щоб був середній клас, який буде готовий захищати свої інтереси, щоб були політичні партії, які будуть зацікавлені у реальній політичній боротьбі, а не захисті бізнес-інтересів як ідеї. Поки цього всього немає, не буде і свободи слова, не буде суспільної відповідальності. Бо свобода слова починається з відповідальності суспільства. Оскільки зараз в Україні й цього немає, навіть журналістський рух цього змінити не може. Об'єкти надання інформації намагаються виконувати свій професійний обов'язок, але в умовах, коли самі ЗМІ є знаряддям боротьби.
 

- А чи є в українських журналістів шанс абсолютно позбутися впливу власників медіа та політиків? 

- Звичайно немає, бо журналісти не є окремим чинником. Журналісти працюють в певних засобах масової інформації і мають себе забезпечувати. Всі тенденції в цьому напрямку пов'язані з тенденціями в загальному розвитку країни. Не може бути вільної преси у невільній країні, так не буває. Але окремі журналісти можуть виконувати свої громадянські обов'язки, тобто бути чесними журналістами, ділитися інформацією, яку знають. Неможливо побудувати структуру вільних медіа в умовах невільного суспільства.

 - Але деякі владні політики заявляють, що нині важливо нагодувати народ, а демократичні свободи зачекають. Як ви можете це прокоментувати?

 - Це  пов'язано з тим, що влада є соціально некомпетентною. Народ не треба годувати, треба створити умови для нормального розвитку ініціативи людей. Для цього потрібно покінчити з корупцією, для цього потрібно покінчити з олігархічним існування економіки, для цього потрібно покінчити з монополізацією влади. А відповідно для цього - потрібно демократизувати суспільство. І це призведе до того, що народ буде нагодований. У іншому випадку на український народ чекає руїна. Бо наприклад в Росії від демократичних свобод відмовилися на тлі дощу нафтодоларів, українці ж залишаться з нічим.
 

- Чи зберігається  різниця в трендах  розвитку медіа в Україні та Росії?
- Українські ЗМІ зараз повторюють тенденції розвитку російських ЗМІ першого періоду президентства Путіна. Але різниця в тому, що українські медіа, на відміну від російських,  розвиваються окремо від розвитку держави. Російські ЗМІ виявилися фактично державними в умовах нафтодоларового дощу усього періоду президентства Путіна. В Україні такого немає, тому тенденція до контролю влади над українськими медіа виглядає жалюгідною, бо в цьому разі ЗМІ мають просто маскувати ситуацію, яка складається в країні. А це неможливо зробити за умов злиднів.

- Чи можете Ви назвати рецепт створення якісного загальнонаціонального каналу в Україні? Чи вдається це реалізувати на ТВі?
 - ТВі зараз стоїть на шляху ухвалення важливих рішень свого подальшого розвитку внаслідок тієї ситуації, яка склалася після позбавлення каналу частот. І тільки після того, як ми ухвалимо рішення, ми зможемо говорити про розвиток якісного каналу. А взагалі потрібно розуміти, що будь-який розвиток телевізійної індустрії в Україні в тих умовах, що склалися, дуже важкий. Оскільки більшість провідних телеканалів є або олігархічними, або пов'язаними з державою, ніякого якісного телебачення в цих умовах існувати не може.

- Проте, керівництво Першого національного доволі часто говорить, що канал йде дорогою створення Суспільного мовлення. Чи погоджуєтесь Ви з цим?
- Поки що Перший національний є класичною моделлю державного телебачення. Для того, щоб на каналі реалізувалася модель суспільного мовлення, передовсім потрібно розробити реальний механізм суспільного контролю над таким телебаченням. Але поки що немає жодного поступу до такого перетворення.

Ірина Знась, «Суспільне мовлення в Україні»

Фото svobodanews.ru