Ліна Костенко образилася на критиків. Тому вона вирішила «не плавати в болоті».

Видавництво А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га повідомило про скасування її турне Україною: читачі в Кривому Розі та Острозі не побачать письменницю, бо вона обурена «інсинуаціями» львівських літературних персонажів.

Ліна Василівна Костенко - одне з найпопулярніших і найбільш авторитетних імен української літератури. Вона майже не дає інтерв'ю, і ми мало що знаємо про її приватне життя. Але останніми днями вона вирушила в турне Україною, виступаючи перед ущерть забитими залами, у зв'язку з виходом своєї книги «Записки українського самашедшого».

Оскільки радіопрограмам Української служби Бі-Бі-Сі залишилося існувати всього пару місяців (у дії й надалі залишиться вебсайт Бі-Бі-Сі Мій Світ), я подумала, що зараз - остання нагода організувати радіозустріч Ліни Костенко і слухачів Бі-Бі-Сі в нашій інтерактивній п'ятничній програмі «Добрий вечір з Лондона».

Минулої п'ятниці гостем програми в київській студії був славетний поет Дмитро Павличко. Реакція на ту програму була дуже позитивною: навіть кілька слухачів, у яких склався стійкий імідж Павличка як автора віршів про Леніна, після його емоційної розповіді про три місяці в УПА, життя за СРСР, здобуття незалежності і смерть доньки написали мені про те, що заново відкрили для себе Павличка - і як поета, і як людину. (Цю програму можна слухати в подкасті на сайті Бі-Бі-Сі в розділі «Тема дня»).

Проте видавець Ліни Костенко Іван Малкович сказав мені в телефонній розмові (ще до скасування турне), що її участь у програмі є практично нереальною. В той же день стало відомо, що вона відмовилася і від зустрічі з живими, реальними читачами в Кривому Розі і Острозі.

Я б хотіла показати нашим слухачам і Ліну Костенко як людину, а не лише як міфічну «залізну леді» української поезії. Колега Марта Шокало передала мені її книгу з Києва. Цей твір викликав у мене цікавість перш за все не як література (про літературну цінність цього твору висловився вже не один критик, і переважно скептично), а як привід для розмови із відомою поетесою Ліною Костенко.

Роман Костенко, безумовно, сколихнув і читачів, і літературне середовище. Увага масового читача до книги показує, наскільки зголодніли люди за культурним продуктом. Розпродані наклади і стратосферні ціни українських книжок (сайт «ЛавкаБабуїн» пропонує роман Костенко за 92 грн) є одним із серйозних аргументів на користь тих, хто твердить, що в Україні пригнічується україномовна культура не через свою комерційну неспроможність, а через українофобські переконання деяких політиків. Книга Костенко справді є чудовим приводом для широкої суспільної дискусії на дуже багато тем, від убивства Гонгадзе до авторитетності опозиції.

Проте чи здатна авторка адекватно відреaгувати на увагу до свого роману?

У львівській кав'ярні «Кабінет» зібралися Віктор Неборак, Ігор Котик та Юрко Кучерявий. Віктор Неборак - відомий поет-бубабіст. Ігоря Котика я знаю як молодого автора дуже притомної рецензії на роман Оксани Забужко, яку він надіслав на конкурс читацьких рецензій у рамках літературної премії «Книга року Бі-Бі-Сі». (Перемогла інша рецензія на той-таки роман, Давида Ліфшиця з Харкова). Юрій Кучерявий - поет і автор проекту «Кабінет». Ці люди і деякі глядачі зібралися й розкритикували роман Костенко. (Детальніше про критику - у статті Ірини Славінської в розділі «Правда. Життя»). Очевидно, саме це й спровокувало рішення Ліни Василівни не зустрічатися з читачами. Вона сказала, що не проти бути криголамом, але не хоче плавати в болоті.

Про масштаб постаті Ліни Костенко можна судити вже з одного того, як швидко в Інтернеті з'явилися статті на її захист і з обуренням на адресу львівських критиків. Звинувачують і самих «невдячних» критиків, і журналістів, які писали репортаж про «Кабінет» (хоча, як на мене, суть розмови була передана досить точно, і треба зважати на те, що такі заяви б'ють по професійній репутації колег, які повідомляли про подію). Мені впали в око коментарі на Фейсбуку, де користувачі говорять про «цькування старої жінки». Але ж читачі й критики не читають «Записки українського самашедшого» через те, що його написала стара жінка. I якщо Ліна Костенко - відомий, авторитетний автор, якому місце в сучасному літературному процесі, то треба ставитися до неї відповідно і ставити їй ті питання, які неуникно постають. Чи захоче й чи зможе Ліна Василівна Костенко відповісти на ці питання - це вже інша справа.

Якщо Ліна Костенко бажає відповісти, то протягом наступних двох місяців, поки ще існує наше радіо, вона може прийти і поспілкуватися з читачами у всій Україні, включно із Кривим Рогом, в інтерактивній програмі Української Служби Бі-Бі-Сі «Добрий вечір з Лондона».

Світлана Пиркало, Бі-Бі-Сі, Лондон

Текст опубліковано на сайті «Української правди»

Фото - www.pravda.com.ua