Журналістські організації в Україні упродовж останніх місяців боролися за те, аби парламент ухвалив цей закон.

Вони кажуть, що відтепер не може бути засекреченою будь-яка інформація, яка стосується використання бюджетних коштів. А для самих журналістів скасовуються перепони в одержанні такої інформації у короткий термін.

Український публіцист Отар Довженко, один з авторів інтернет-видання «Детектор медіа», що спеціалізується на оцінці роботи засобів масової інформації, в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі назвав схвалення законів вимушеною поступкою влади.

 

О. Довженко: Я би сказав, що це є певний жест, реверанс в бік Заходу від української влади, яку останнім часом дуже сильно критикували з приводу згортання демократії, свободи слова і так далі, і їй треба було терміново виконати якусь вимогу. Тобто, само собою, що взялися виконувати ті вимоги, які коштують найменше і які найлегше потім можна буде якимось чином перетворити на формальність.

О. Довженко: Я як журналіст тішуся, що це сталося, але так само дуже сумніваюся, що він буде виконуватись.

 

О. Довженко: Я думаю, що він може не виконуватись так само, як і всі інші закони, які не виконуються. Питання в тому, що само собою наша влада не здатна до самообмеження. Цей закон – це акт самообмеження влади. І при тому при всьому, що відбувається в усіх інших сферах життя, і в тому числі взаємодії медіа, суспільства і влади. Якщо влада от раптом влаштує День відкритих дверей і ті двері далі не закриє, то це просто переверне всі її задуми в інших сферах. Я думаю, що це неможливо.

 

Я думаю, що або в цих законах є якісь, скажімо так, «бомби», які дозволять їх не виконувати або виконувати частково, або вони покладаються на те, що потім, коли почнуться порушення, коли почнуться судові позови, то можна буде якимось чином це все діло зам’яти. Тут багато буде залежати від наполегливості тих людей, які захочуть скористатися можливостями.

О. Довженко: Найперше, він дуже сильно обмежує і регламентує ту інформацію, яка є таємною. Тобто, яка є не публічною. Це дуже важливо, тому що у нас органи влади самостійно установлювали гриф «Секретно» на будь-які документи, які вони не хотіли оприлюднювати. Тобто, тепер не можна приховати, наприклад, інформацію про бюджет…

 

О. Довженко: Куди йдуть гроші, саме так. Також дуже багато інших таких подібних речей, які до того засекречувалися, тепер засекречені бути не можуть. Кожен отримує право звертатися по таку інформацію, і всі державні органи зобов’язані відповідати.

 

О. Довженко: Це було певне непорозуміння насправді. Тобто, непорозуміння сталося у сприйнятті цього закону. Насправді у ньому чорним по білому написано, як ти часто буваєш у найвиднішому місці. В першій статті написано, що він не поширюється на журналістів під час виконання їхніх професійних обов’язків, але люди на свято недогледіли і почали переживати з того приводу, що це стосується журналістів. Але його можна застосувати на шкоду, само собою. Як будь-який закон. Але чи будуть застосовувати? Там найголовніше – це є обмеження щодо збору інформації. Тобто, цей закон спрямований проти всіляких баз даних, які продаються і так далі.

 

О. Довженко: Так, за великим рахунком, є така небезпека, що, наприклад, ті Інтернет-видання, які не можуть довести, що вони є журналісти, тобто, їхніх власників можуть притягати до відповідальності як громадян, просто які поширюють чиюсь приватну інформацію.