Реконструкції історичних подій, унікальні документи та кадри кінохроніки, розповіді очевидців - все це змушує переосмислити історію міста-мегаполіса Києва і подивитися на нього інакше. Перший крок у пізнанні можна зробити дистанційно, за допомогою програми «Історії міста», що на телеканалі СІТІ. Про невідомі факти, які розкривають історичну правду, розповідає Віталій Загоруйко.

- Віталію, проект «Історії міста» в ефірі СІТІ вже понад рік. Чим оновилася загальна концепція програми?

- Потреби в жодних змінах нашої програми поки що немає, ми знайшли оптимальну форму подачі, найбільш зручну та цікаву для глядача. Причому без жодної адаптації матеріалу під певну владу чи політиків, тільки правдиві факти. Динаміка рейтингів програми показує, що киян такий формат приваблює.

- На момент запуску проекту у вітчизняному ТБ подібних історико-документальних програм не було. Як справи сьогодні?

- Річ у тім, що всебічно представити історичну тему в програмі із загальним хронометражем 26 хвилин надзвичайно складно. Така програма потребує неабиякого вміння сконденсовано, але без зайвої наукової термінології подавати матеріал. А ще завважте час, увагу та напруженість! Саме тому загальнонаціональні телеканали вітчизняного ТБ віддають перевагу документальним фільмам на історичні теми - так простіше. А документально-історичні програми у вітчизняному ефірі можна перерахувати на пальцях однієї руки.

- Проте попит на телевізійний інтелектуальний продукт у суспільстві таки існує?

- Безперечно, існує. У суспільстві, де люди все менше читають, але все більше дивляться телевізор, науково-популярні програми сьогодні - один із дієвих способів доносити, в тому числі, й пізнавальну, інформацію. Щось на кшталт освітньої функції сучасного телебачення.

- Чим програма «Історії міста» відрізняється від аналогічних програм, якщо такі є? У чому відмінність саме «Історій міста»?

- Всі програми, навіть якщо вони висвітлюють одну й ту саму тему, апріорі відрізнятимуться подачею матеріалу і стилістикою. Найголовніша відмінність нашої програми - очевидці, які були сучасниками тих подій. Це дуже цінно, тому що «живий» герой завжди привносить у програму свою характерну родзинку.

- Окрім того, його розповідь зазвичай має деталі, які у свою чергу реконструюють живу картину певного часу.

- Так. У ситуації мегаполісу, який стирає відчуття древності й підмінює його універсальним хронотопом, це надзвичайно важливо. Хоча й потрібно докладати максимум зусиль, щоб зберегти закладені тут цінності. Водночас на телебаченні, як у скульптурі, потрібно вміти відсікти все зайве і лише тоді ставити сюжет в ефір. Тому наше завдання залишається незмінним - розповісти про Київ якомога глибше, але по-сучасному: цікаво, змістовно, не нав'язуючи висновків та оцінок. Адже якщо глядач розумітиме, що насправді його оточує, він сам берегтиме історію міста. Про це, зокрема, на презентації «Історій міста» наголошував і Віталій Докаленко, керівник телеканала СІТІ.

- За освітою ти - історик. Яким є твоє розуміння історії як категорії?

- Історія - жодною мірою не абстрактна. Її не можна сприймати тільки як набір подій. Історія - це рух і... людяність. Вона має допомагати суспільству розвиватися і справді допомагає там, де державні діячі розуміють її значення. Такі держави називають «цивілізованими». Колись Гегель сказав: «Люди, звісно, роблять історію, але вони не знають, яку саме історію вони роблять». Тому чи стане Україна цивілізованою державою, покаже час.

- Давай поговоримо про Київ як про місто-бренд. На твою думку, які чесноти міста можуть на сьогодні стати його девізом?

- Як на мене, ідею бренда будь-якого міста складають не тільки його чесноти. Бренд міста - це, насамперед, його суть, його дух. У Києві навіть крізь асфальт пробивається «дух древньої слов'янської столиці». Незважаючи ні на що - благословенного міста на семи горах, куди хочеться повернутися за позитивною енергетикою та яскравими емоціями.

- Які факти з історії міста (і відповідно програми) стали відкриттям і для тебе, професійного історика?

- Те, що я маю історичну освіту, на жаль, зовсім не передбачає того, що я геніальний києвознавець. Тому кожна програма для мене - по-своєму відкриття. До речі, в нашому доробку їх вже понад сорок! Бо для її створення ми користуємося тими унікальними документами, які можуть стати справжніми культурно-історичними сенсаціями. І навіть, щоправда, за бажання, ... розкрити історичну правду. Наприклад, цікавий факт, коли Святійший Синод оштрафував архімандрита Києво-Печерської лаври за те, що лаврська типографія в одному з видань вказала, що лавра підпорядковується Константинопольському патріарху. Розлючений Синод так висловився на адресу Печерського архімандрита: «...За явную ложь, чего ради хотя бы и надлежало ево взять в Святейшій Синод ко изтязанію и жестокому наказанію».

- Існує думка, що такі програми формують ідеологію жителя великого міста, міщан як клас. Чи погоджуєшся з таким твердженням?

- Гадаю, що так. Але будь-яка ідеологія починається зі знання. Саме воно змінює і ставлення до міста, й усвідомлення себе як столичного соціуму, духовної спільноти тощо. Тому «Історії міста» - це гід по історичному Києву, який в популярній, доступній формі розвиває глядача. Майже, як у Жуль Верна, який навчав, розважаючи.

- Чи є зворотний зв'язок з глядачами? Які історії міста хоче бачити сучасний міський глядач?

- Звісно! Майже після кожної програми до нас телефонують глядачі, які висловлюють свої враження від побаченого. Дякують за теми. Пропонують свою допомогу, приносять сімейні архіви та фото. Скажу чесно, це зворушує... і змушує відповідальніше ставитися до історії в «Історіях...».

- Давай заінтригуємо наших глядачів. Які найближчі теми випусків «Історій...»?

- Серед найближчих тем: історія київського циркового мистецтва, історія неформального Києва, історія київської реклами. Теми універсальні, однаково цікаві для всіх вікових категорій глядачів. Тому дивіться, буде цікаво!

Ніна Герасименко, «День»

Фото - www.day.kiev.ua