Перерва закінчилася за п’ять днів до нового року. Відновленням «бойових дій» соцдеки вирішили нагадати, хто в регіоні хазяїн, а заодно зробити собі передноворічний подарунок, а затятим опонентам зіпсувати свято. 26 грудня на сесії обласної ради «губернатор» Закарпаття Іван Різак зачитав Указ Президента України, згідно з яким: 1) Міністерству юстиції України слід вжити встановлених законом заходів щодо виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова (який скасував вибори мера Мукачева й зобов’язав територіальну виборчу комісію призначити повторні. — Авт.); 2) запропонувати ЦВК здійснювати консультативно-методичне забезпечення діяльності Мукачівської територіальної виборчої комісії при проведенні повторних виборів; 3) призначити Мирослава Опачка виконуючим обов’язки Мукачівського міського голови на період до обрання міського голови в установленому законом порядку; 4) виконуючому обов’язки міського голови внести у двотижневий строк на розгляд Мукачівської міськради пропозиції щодо стабілізації суспільно-політичної ситуації в місті; сприяти виборчим комісіям у здійсненні ними їхніх повноважень; вжити заходів щодо всебічного сприяння жителям міста, політичним партіям тощо їх прав при проведенні виборів Мукачівського міського голови; 5) Кабінету Міністрів України разом з Закарпатською обласною державною адміністрацією надати необхідну допомогу органам місцевого самоврядування Мукачева у розв’язанні нагальних соціально-економічних проблем.

Указом Президента «соцдеки» вбили одразу двох зайців: по-перше, застали мукачівську владу зненацька, а, по-друге, з огляду на Новорічні та Різдвяні свята звели до мінімуму суспільний резонанс. Після чого, скориставшись розгубленістю опонентів, ринулися «в атаку» на Мукачево.

Ось як прокоментував перебіг подальших подій виконуючий обов’язки міського голови Мукачева (котрий був призначений В. Петьовкою на цю посаду ще до Указу Президента) Золтан Лендєл:

— Інформацію про Указ Президента ми отримали від обласних депутатів, що брали участь у засіданні обласної сесії. Через кілька годин була скликана позачергова сесія Мукачівської міськради, яка розглянула ситуацію. Тексту Указу на офіційному сайті Президента не було, а офіційно нас про нього ніхто не повідомляв. Ми відчували брак інформації, тому депутати обмежилися рішенням, яким підтвердили легітимність В. Петьовки. А о 16 годині в ратуші з’явилися близько двадцяти озброєних працівників міліції та людей у цивільному на чолі з прокурором міста та в. о. начальника обласного УМВС, котрі опечатали кабінет міського голови (сам В. Петьовка за кілька днів перед тим узяв передноворічну відпустку, призначивши в. о. міського голови мене). Опечатування кабінету відбулося на очах депутатів та працівників мерії, однак ми не втручалися, щоб не спровокувати конфлікт. Інформація про Указ миттєво поширилася серед громадсько-політичних організацій Мукачева, які стали закликати до проведення мітингу.

Подальші події стали відбуватися через день — у неділю. Близько 18 години в ратуші з’явилися кілька десятків озброєних міліціонерів та людей у цивільному, котрі, не маючи ключа від сесійної зали, виламали двері. А незабаром сюди прийшли губернатор, прокурор області та члени депутатської групи Мукачівської міськради «Повага» («проесдеківська» група, що нараховує 13 чоловік. — Авт.). Губернатор зачитав перед присутніми Указ Президента й представив виконуючого обов’язки міського голови М. Опачка, після чого всі розійшлися. Хочу наголосити на такому суттєвому моменті: на той час мене ніхто не звільняв з посади в. о. міського голови, ніхто з обласної адміністрації чи інших органів влади до мене офіційно не звертався, тому подібні дії, коли в ратушу увечері вриваються озброєні люди й виламують двері, я вважаю бандитськими, незважаючи на те, що проводилися вони під особистим керівництвом губернатора й прокурора.

Основні події почали розгортатися в понеділок. Вранці, прийшовши до ратуші, я не зміг потрапити на своє робоче місце — при вході стояли озброєні міліціонери в касках і бронежилетах й нікого не пропускали всередину. Я показав посвідчення першого заступника мера, пояснив, що виконую обов’язки міського голови й спитав, на якій підставі мене не пропускають на роботу, гарантовану Конституцією й Законом про працю. І почув у відповідь: «Сюди не можна». Я спробував пройти в мерію через запасний хід, але там теж виявилася озброєна охорона. Тільки після того, як униз спустився старший офіцер міліції, і я звернувся до нього, мені нарешті дозволили пройти. Мій робочий кабінет виявився неопечатаним, хоча в першій приймальні було повно міліціонерів та людей у цивільному. Не знаю, хто були ці люди, можливо, теж правоохоронці, але мали вони явно бандитський вигляд — одягнені в шкіряні куртки, коротко стрижені й з відповідними манерами. Я спробував зв’язатися з працівниками мерії, але майже нікого не було — їх не пропустили на роботу. Зате по ратуші вільно ходили члени депутатської групи «Повага», а основною фігурою був її голова — Іван Чубірко, котрий одночасно є радником губернатора. Він давав команди міліціонерам (у тому числі старшим офіцерам), кого пропускати, кого ні, які двері відчинити, які зачинити... Незабаром до мене в кабінет зателефонував М. Опачко й запропонував зайти до нього. «Хто ви? Представтеся, будь ласка», — попросив я. «Я виконуючий обов’язки міського голови», — відповів він. «Виконуючим обов’язки міського голови призначили мене, і ніхто з цієї посади мене не звільняв, — кажу йому, — тому це ви перші маєте зайти до мене». На цьому розмова закінчилася, і більше ніяких контактів між нами не було.

А о 10 годині почався мітинг. Уся центральна площа й прилеглі до неї вулиці були запруджені людьми, в Мукачево приїхали мешканці й інших міст (за різними даними, у мітингу взяли участь від 4 до 10 тисяч людей — Авт.). Виступили багато людей, у тому числі народні депутати. Я розповів, що ніяких підстав — ні суспільно-політичних, ні тим більше економічних — для видання Указу Президента немає. За 11 місяців темпи приросту промисловості у місті становили 156 відсотків, на 120 відсотків виконано план надходжень до міського бюджету. Заробітна плата зросла на 30 відсотків і є однією з найвищих в області. В цілому за результатами року в Мукачеві виходить близько 20 мільйонів позитивного сальдо, у нас немає провалу в жодній галузі економіки. Учасники мітингу прийняли резолюцію, в якій висловили протест діям обласної влади, під впливом якої був виданий Указ Президента, і закликали вище керівництво держави вжити заходів для збереження конституційних прав і свобод місцевого самоврядування в Мукачеві.

Після мітингу я спробував повернутися в мерію, але мене знову не пропустили озброєні міліціонери. На них не подіяли ні усні прохання, ні службове посвідчення. Довелося пробиратися в ратушу іншим шляхом — через методичний кабінет (ті, хто захопив мерію, не знали про цей вхід). Невеликими групками в мерію так само стали проходити міські й народні депутати. Згодом І. Чубірко, дізнавшись про це, насильно відібрав ключ і зачинив двері, але більшість депутатів встигла пройти. В ратуші було ще більше міліціонерів і молодих хлопців, явно кримінального вигляду. Я зустрів начальника обласної міліції Василя Варцабу (хоча він офіційно перебував у відпустці) й попросив відкликати з мерії міліцію. «Якщо люди розійдуться, ми заберемо міліцію», — пообіцяв він. А далі почалося найстрашніше — міліціонери разом із криміналітетом стали в дверях сесійної зали й закрили вхід міським депутатам, котрі провели в цьому залі за останні півтора року близько 40 засідань. Нам довелося пробиратися в залу й займати свої місця силоміць... На сесії виступили народні депутати від «Нашої України», котрі по пунктах розібрали Указ Президента й довели його нелегітимність. Жодна стаття Конституції не надає Президенту повноважень призначати виконуючих обов’язки на посади керівників в органи місцевого самоврядування. В Указі йдеться про численні звернення громадських організацій, але яких саме — СДПУ(о)? У понеділок на мітингу були близько 10 тисяч чоловік, котрі виступили на підтримку законно обраних органів місцевого самоврядування. Є в Мукачеві й опозиція, і це нормально. Але коли вона організовує мітинги, на них приходить 10—20 чоловік (ну непопулярна в Мукачеві СДПУ(о), і нічого тут не зробиш). То на чиєму боці Президент? Чому в Указі згадано лише Сихівський суд, а Мукачівський, які має ті ж повноваження, — ні? Можливо, Президент не має всієї інформації щодо Мукачева, і Медведчук просто підставив його. Якщо ж ні, то стає страшно жити в такій країні, де гарант законності, маючи Конституцію, декларуючи демократичність і бажання йти в Європу, присвоює права монарха й на власний розсуд вирішує, хто правий.

Того ж дня, в понеділок, почався тиск на депутатів та працівників мерії, котрих примушували визнавати нову владу. М. Опачко призначив своїми заступниками інших людей. (На підставі протесту прокурора міста Мукачева зупинено повноваження першого заступника міського голови Золтана Лендєла, а також заступників Віталія Бендасюка та Ольги Цицак. На ці посади виконуючими обов’язки розпорядженням в.о. міського голови призначено відповідно Юрія Кохана, Віктора Отовчиця та Степана Галаду. Також на підставі постанови начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області по кримінальній справі відсторонено від посади начальника фінансового управління Мукачівського міськвиконкому Івана Білащинця, — Ред.). Опачко зателефонував і мені, питаючи, як я ставлюся до нової влади. Я відповів, що не визнаю її, оскільки вона нелегітимна. Тим часом співробітники правоохоронних органів стали затримувати працівників «Барви» (комерційної структури, головою правління якої до обрання міським головою працював В. Петьовка. — Авт.) Одного з заступників мера кілька днів протримали в ізоляторі тимчасового тримання, вимагаючи зізнання, як відмивалися гроші, виділені на озеленення міста. Однак усі документи з цього питання були в порядку, тому перед самим Новим роком його випустили...

На закінчення хотів би зазначити таке. Закарпаття за свою історію побувало під багатьма владами — Угорщиною, Австро-Угорщиною, Чехословаччиною, Радянським Союзом. Але за жодної з них у ратушу не вривалися й не вибивали двері озброєні люди (у нас навіть не було ніякої охорони, лише один вахтер). То невже це мало статися в незалежній Україні? Я хотів би звернутися до депутатів і представників влади всіх рівнів з проханням захистити Мукачево від такого «нашестя», бо завтра СДПУ(о) поставить на коліна всю Україну. Вони не зупиняться ні перед чим, а будуть брати владу автоматами. Нам необхідна підтримка — на сесіях сільських, районних чи обласних рад, зверненнями у вищі органи влади... Треба, щоб якомога більше людей дізналося, яке беззаконня тут твориться...

* * *

Так подаються мукачівські події у викладі Золтана Лендєла. Що ж відбуватиметься в Мукачеві далі? Згідно з Указом Президента, основне завдання нової влади — підготувати й провести повторні вибори міського голови. Однак, згідно з законом, повторні вибори проводяться через місяць після основних (тоді як із червня минулого року минуло вже півроку), причому, старим складом територіальної та дільничних виборчих комісій. Зрозуміло, за таких умов (а особливо, враховуючи останні події, що викликали особливе обурення мукачівців) результат виборів для СДПУ(о) виявиться ще гіршим, ніж у червні минулого року. Очевидно, попри настанови Указу, у влади дещо інші плани. Найімовірніше, подальші події відбуватимуться в Мукачеві за таким сценарієм: у місті формується лояльна до СДПУ(о) виконавча вертикаль, а в міськраді — «своя» депутатська більшість. Наступним завданням влади стане створення нових, «своїх» територіальної та дільничних виборчкомів, які забезпечать на виборах мера та Президента потрібний результат.

Що ж у такій ситуації залишається робити «Нашій Україні»? За словами З. Лендєла, подальші дії багато в чому залежатимуть від рішення Конституційного Суду (куди з запитом щодо легітимності Указу Президента звернулася група народних депутатів) та Верховного суду (який затребував з Мукачівського міського суду скаргу В. Петьовки). Утім, якими саме будуть вердикти цих поважних судів, здогадатися неважко. Якщо ж «Наша Україна» й далі діятиме виключно в правовій площині (а за словами З. Лендєла, питання про блокування залізниці чи інших транспортних шляхів наразі не розглядається), а влада використовуватиме цю ж правову площину на власний розсуд, то новоствореній мукачівській опозиції рано чи пізно доведеться змиритися з новою владою.

З цього приводу було б цікаво почути й іншу сторону. Однак зв’язатися з М. Опачком, на жаль, не вдалося. За словами секретаря приймальної Мукачівського міськвиконкому, виконуючий обов’язки міського голови дуже зайнятий, тому не може зустрітися з журналістом.