Київське телевізійне середовище «вариться у власному соку». Через це поза увагою центральних каналів часто залишаються важливі та цікаві суспільні процеси, що відбуваються в регіонах. Натомість активна співпраця з обласними каналами (і не лише як постачальниками новин) збагатила б загальнонаціональний ефір і дала б поштовх до налагодження міжрегіонального діалогу. Те, що в регіонах є професійні журналісти, яким за наявності незначних ресурсів вдається робити цікаві й важливі телевізійні проекти, - безсумнівно. Зокрема, влітку на шпальтах «Дня» вийшло інтерв'ю з тернопільською журналісткою Світланою Шведою (№114, п'ятниця, 2 липня 2010). Цікава зустріч чекала на нас у Чернівцях, де, представляючи Фотовиставку «Дня»-2010, ми познайомилися з журналісткою ТРК «Чернівці» Лесею Воронюк, а днями в Львові - з ведучим політичної програми «Прямим текстом» на новоствореному львівському каналі ZIK Остапом Дроздовим.

Леся Воронюк створює цікаві авторські проекти на культурологічну та історичну тематику - такі собі телевізійні екскурсії буковинською столицею, які дуже потрібні й Україні, й Чернівцям, адже часто ми перебуваємо в своєрідному інформаційному вакуумі не лише відносно всієї країни, а й навіть рідного міста. «Дню» журналістка розповіла про особливості роботи регіонального ТБ у Чернівцях, перспективи запровадження громадського мовлення в регіонах, співпрацю між обласними ТРК та про власні проекти.

- На телерадіокомпанії «Чернівці» я працюю понад п'ять років «різногалузевим» журналістом. Специфіка регіонального телебачення полягає, зокрема, в тому, що журналіст мусить займатися абсолютно різними темами, хоча мені значно ближче гуманітарний і культурний напрямки. Серед моїх улюблених гуманітарних проектів - серія програм «Невідомі Чернівці». Ми відзняли 25 передач про архітектурні особливості міста. Чернівцям вже 600 років, місто пережило кілька історичних періоді - австрійський, румунський, радянський. Кожен із них залишив свої архітектурні сліди. Часто чернівчани не помічають позолоту або мозаїку на будівлях, велику кількість левів або птахів у місті, чи специфічні димарі, кожен з яких має свою легенду. Ми вирішили підняти весь цей пласт історії. До програми ми залучали сучасних майстрів, разом з якими на майстер-класах відтворювали різні види мистецтва - кування брам, ліплення левів, виготовлення фресок, мозаїк. Це був цікавий, просвітницький, дуже хороший проект. З цієї ж серії ми робили ще один цикл програм «Невідомі Чернівці». Окрім того, ми робили ще один цикл програм - «Відомі в Чернівцях».

Якщо в столиці нікого не здивуєш письменником Михайлом Булгаковим чи Леонідом Кравчуком, для чернівчан справді важливо, що в місті під час Першої світової війни жив Булгаков, що тут вперше в житті займався професійною діяльністю Леонід Кравчук. Разом з істориками ми віднаходили всі ці дані й розповідали про них мешканцям міста.

- Яких ще, на вашу думку, проектів потребує регіональне телебачення?

- Хорошої економічної та соціальної аналітики, а також культурологічних програм. Перед будь-яким журналістом, якщо він хоче робити культурні, просвітницькі проекти, аналітичні програми, постає питання, чи будуть вони цікавими, чи затвердить їх редактор. На каналах усе вирішують рейтинги, і редактори надають перевагу ток-шоу. Тому доводиться знаходити такий формат, який би влаштовував усіх, але разом з тим не робив передачі надто «попсовими» й споживацькими. Адже хороший журналіст - це той, який піднімає рівень глядача, а не опускається дедалі нижче.

- А якщо говорити про центральне телебачення, яких, на вашу думку, програм не вистачає загальнонаціональному ефіру?

- Центральне українське телебачення є досить багатоформатним і може задовольнити смаки різних людей. Але йому бракує українськості. Були певні спроби на Першому Національному до призначення на посаду генерального директора Єгора Бенкендорфа. Але, незважаючи на велику кількість програм про українську культуру, він був не надто популярним. Сучасне телебачення має довести, що українське - значить цікаве. Як доводять деякі регіональні проекти, зокрема, в Чернівцях. Але потрібно ясно та чітко ставити перед собою завдання створювати не тільки успішний комерційний, але й національний проект.

- Повертаючись до регіонального ТБ, чи можна говорити про те, що буковинське телебачення має потенціал і прагне розвиватися?

- На Буковині, крім Державної обласної телерадіокомпанії, діє п'ять регіональних каналів, тому інформаційний простір нашого регіону заповнений. Серед цих каналів є досить професійні, які мають постійну аудиторію не тільки в Чернівецькій області, а й у Івано-Франківській чи Львівській. Як на мене, максимального рівня, на який здатен регіональний канал, ми досягли. Наразі ТРК «Чернівці» думає про те, щоб зробити регіональні новини доступнішими за межами області. Зважаючи на тих глядачів, які жили на Буковині, але тепер мешкають за кордоном, ми плануємо розвивати інтернет-телебачення. Завдяки нашим сайтам вони стежать за тим, що відбувається в області.

- Українці в різних регіонах не завжди поінформовані про те, що насправді відбувається в інших куточках України. Чи співпрацюєте ви зі своїми колегами з решти областей, можливо, обмінюєтесь телевізійною продукцією? І чи звертається київське ТБ до вас за інформацією про життя в регіоні? Що загалом повинен робити кожен журналіст, щоб українці все-таки розуміли одне одного?

- Що стосується регіональних каналів, то ми з колегами з інших областей обмінюємося культурологічними передачами. Наше ТБ часто показує географічні нариси про Львівщину чи інші регіони. Це та форма співпраці, яка є доступною та прогресивною. Виходом для регіональних журналістів, які хочуть розповісти щось актуальне на всю Україну, є інтернет чи всеукраїнські часописи або, як для мене, - газета «День». Місцеві канали також співпрацюють із всеукраїнськими. Київ купує новинні сюжети в регіонального телебачення, тому що так значно дешевше та оперативніше.

- Система громадського телебачення в Україні створюватиметься, зокрема, й на базі регіональних каналів. Яким є ваше бачення концепції громадського мовлення? Чи реальним є створення в Україні найближчим часом справжнього громадського ТБ?

- Я не впевнена, що сьогодні це можливо. Навіть якщо щось подібне буде створене, навряд чи воно відображатиме основну сутність громадського ТБ. Тим більше, якщо громадське мовлення буде створене на базі Обласних державних телерадіокомпаній. Я можу спостерігати за тим процесом, який відбувається у наших колег з чернівецької ОДТРК. Їх примушують у новинах щодня показувати відповідну кількість інформації, яка стосується роботи Президента, прем'єр-міністра, уряду. Звичайно, це не аналітичні та об'єктивні сюжети. Тоді про яке громадське ТБ ми можемо говорити? Якщо воно буде створене й працюватиме за такою ж схемою, то це буде даремно витрачений час і величезний державний ресурс.

- Насамкінець, щоб відійти від болючих тем, скажіть, над чим ви зараз працюєте, які ваші подальші творчі плани?

- Чернівецьке телебачення зараз переживає поствиборчий період. Роботи надзвичайно багато, тому що з кожним днем з'являється нова, на жаль, невтішна інформація, яка не свідчить про порядок у нашій країні. У Чернівцях відбуваються мітинги, страйкують підприємці, таксисти, тому в місті жахливий безлад. Ми акцентуємо увагу на цих проблемах. А коли стане трохи спокійніше, знову візьмемося за культурницькі та гуманітарні проекти.

Вікторія Скуба, «День»

Фото - «День»