Дивлюся телевізор, читаю інтернет, спілкуюся з колегами. Не можу сказати, що «5 канал» - моє найулюбленіше дітище українського телепростору. Але те, що вони єдині, які дозволяли собі не приймати участь у перегонах по здобуттю яскравості форми, а зосереджувалися на змістовності ефірів та конкретності - це беззаперечний факт. Вони називають все своїми речами: біле то біле, а чорне то чорне. А не навпаки.

Але в цьому факті певні об'єктивні і, що дуже важливо, негативні наслідки.

На моїй пам'яті, якісь значні та помітні зміни на «П'ятому» відносяться до часів зміни ведучих головної програми каналу - «Час». Якщо мене не підводить пам'ять, було це ще наприкінці 2007-го, або початку 2008 року. Тоді замість звичної на той час для «П'ятого» пари хлопчик-хлопчик, з'явилася більш традиційна пара Цеголко-Губіна.

Аналізуючи це, чомусь спадає на думку Луїс Керол зі своєю Алісою в Країні чудес. Там є така фраза: «Тут, аби лишатися на місці, треба бігти з усіх сил, а для того аби просуватися вперед, треба бігти вдвічі швидше». Телебачення для мільйонів - та сама Країна чудес. І в ній, відповідно, треба жити за такими ж законами.

Однак «5 канал» йшов довгі роки своєю розміреною, сталою, але не дуже швидкою ходою.

Так що ж в відбулося на українському інформаційному?

Заміна програми, декорацій чи оновлення ефіру? До творчої групи, менеджменту, інвесторів, - тобто всіх, хто несе відповідальність за подальшу долю улюбленого, принаймні, половиною українського суспільства каналу, - нарешті прийшла думка, що «треба щось змінювати»! Але для «П'ятого» зміни - вже забутий крок.

Мені як глядачу, вочевидь, хочеться бачити якісне оновлення, зміни, творчий пошук у тому засобі масової інформації, яке я дивлюся і якому я довіряю.

Проте в українському телепросторі сьогодні дві крайнощі. З одного боку, він потерпає від засилля політики, яке зазвичай відбувається у вигляді їхньої пихатої балаканини на ток-шоу. А з другого - у вигляді бездумних розважальних програм нам пропонують порожнє дійство.

Щодо самого формату вечірнього прайму запропонованого глядачам «5 каналу», я не надто схильний їх критикувати. Бо від політики дійсно іноді треба відпочивати.

Тому сама ідея нової програми на «П'ятому» здається непоганою. Принаймні у нинішніх реаліях вона має право на існування. «Формат «Вечора на п'ятому» - це легкий, не обтяжуючий, дещо іронічний дайджест дня», - так представив проект сам канал. Чи справді це так - побачимо!

Попри весь негатив, який раптом почав литися на «П'ятий» у зв'язку із зміною програми, як на мене, треба дати можливість показати те, що запланували, а також віддати належне ведучим. Оскільки, як розповідають, їм довелося вийти в ефір екстремальних умовах. Як бува зазвичай під час запуску нового телепродукту - щось було неготове, щось напівготове, щось імпровізували вже в студії...

Зрештою, як я розумію, підготовкою ефіру займалася та сама редакція, яка ще за три дні до запуску нового проекту, готувала суто політично-орієнтований продукт.

Дуже важко переформатувати цілу редакцію з виключно політики на значно ширше коло інформаційних питань нашого життя. Я вже не кажу про те, що зазвичай на інформаційному каналі не часто можна побачити чарівну посмішку ведучої або гостей з іншого, не політичного світу.

Можу стверджувати, що якби мені особисто сказали зробити з сьогодні на завтра фільм про показ високої моди, то премія «Срібна калоша» в галузі журналістики мені б була гарантована. Тому я розумію усі складнощі, які супроводжували запуск нової програми. Тому й підтримую стійкість журналістського колективу пропри шквал критики.

Генеральний директор «П'ятого» пояснив поспіх із запуском нової програми точкою кипіння. «У нас був ввечері «Новий час», далі підсумковий випуск новин, потім програма «Час», в якій переважно виступали політики. Після цього в планах лінійка ток-шоу с Ганною Безулик. Виходить, що вечір перенасичений політикою», - зазначив Іван Адамчук.

Логіка його слів зрозуміла, але питання: чому саме зараз? Чому так спішно?

Мені здається, що таку програму варто було б ставити у ефір інформаційного каналу, у часовому проміжку десь з 14 до 18 години. Проте, звісно, останнє слово за менеджерами.

Наостанок, про мовне питання. Особисто я можу досить вільно спілкуватися трьома мовами. Цей розколюючий країну фактор взагалі здається мені дешевим піаром. І тому спекуляції на цю тему мене дратують найбільше.

Чи може бути присутньою в ефірі будь-якого каналу мова, якою говорить моя мама, мова моїх друзів, які живуть у Сумах, Кіровограді - вирішувати не мені.

Це вже питання прав людини. І саме їм, тобто глядачам - це питання належить вирішувати. Хочуть - дивляться. Ні - перемикають на інший канал.

На завершення, хочу побажати П'ятому подальшого розвитку, розумних рішень, якісного оновлення. І в подальшому, толкового продюсінгу.

Руслан Ярмолюк, кореспондент телеканалу Інтер, спеціально для «Української правди»

Фото - «Української правди»