23 жовтня, у суботу ввечері, в київській опері відбулося урочисте відкриття сорокового Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Із ювілеєм найзнаменитіший та найстаріший український кінофестиваль привітали не останні в індустрії люди, зокрема, режисери Владімір Мєньшов та Роман Балаян, актори Фанні Ардан, Софі Марсо та Крістоф Ламбер, міністр культури України Михайло Кулиняк, а також почесний президент «Молодості» Віктор Ющенко з дружиною Катериною.

Церемонію вели російська актриса та сценаристка Рєната Літвінова та французький актор Жерар Депардьє. Розважали публіку Ніно Катамадзе, Олег Скрипка, Алєксандр Васільєв та Руслана.

2009-го «Молодість» обійшлася скромною церемонією відкриття у кінотеатрі «Київ», зате цього року влаштувала собі справжнє помпезне віншування у ліпних стінах київської опери.

Завше демократичний фестиваль для інтелігенції та студентства цього разу вирішив шиканути - для запрошених на церемонію був передбачений дрес-код - вечірнє вбрання.

Тож традиційна публіка «Молодості», а також ті, кому вдалося отримати «зайве запрошення», могли милуватися скромною чарівністю української буржуазії, яка стояла у чергах в буфет, дефілювала коридорами у розкішних сукнях та займала свої місця в партері.

Журналістам, за «старою-доброю» традицією фестивалю, було вкрай важко отримати запрошення у зал, а вже знайти вільні місця й поготів.

Скажімо, авторові цих рядків довелося просидіти майже всю церемонію на підлозі балкону на третьому поверсі, звідки був вкрай обмежений краєвид.

Саме дійство розпочалося традиційною червоною доріжкою, на якій фотокори й телевізійники ловили зірок у свої об'єктиви. Саме ж відкриття запізнилося десь на півгодини, оскільки телевізійні журналісти ніяк не хотіли відпускати подружжя Ющенків та й інших гостей фестивалю.

Вочевидь, ювілейне відкриття задумувалося «у французькому стилі», бо сцену просто окупували французькі знаменитості, а у перервах між нагородженнями та промовами гурт мімів показував сценки під безсмертну музику Яна Тьєрсена з «Амелі».

Зрештою, ведучі фестивалю Жерар Депарьє та Рєната Літвінова, обмінявшись компліментами, (скажімо, російська діва зізналася Депардьє, що її мати змалечку обожнювала фільми за його участі), запропонували глядачам короткий екскурс в історію радянського, російського та французького кіно останніх сорока років.

Депардьє пояснив, що сімдесяті у Франції були епохою еротики, у вісімдесятих молодь захоплювалась комуністичними ідеями, а екранними ідолами тоді були кінорежисери Трюффо та Бертолуччі.

У дев'яностих популярними стали фільми із Софі Марсо та Крістофом Ламбером, тоді як двотисячні принесли масам інтернет, а кіно звелося до набору коротких планів, запозичених з музичних кліпів.

Літвінова у свою чергу не захотіла вдаватися в деталі і звела свою частину екскурсу до узагальнень.

Судячи з її слів, у 1970-х роках у радянському кіно усе було погано, бо царював застій, у 1980-х - ще гірше, бо усе розвалювалося, а у дев'яностих роках усьому цьому прийшов кінець, бо настав остаточний занепад.

Та попри всі негаразди, підсумувала акторка, кінофестиваль «Молодість» продовжував існувати.

Про його функціонування впродовж сорока років розповідали три коротких документальних фільми, зняті спеціально до ювілею «Молодості».

З них глядачі дізналися, що першими призами кінофестивалю були кришталеві та розписані під хохлому вази, а святкували перемоги на квартирах із портвейном та кількою.

Серед інших досягнень «Молодості» - відкриття імен кінорежисерів Олександра Роднянського, Сергія Буковського та Алєксандра Роґожкіна.

Щоправда Скіфського оленя за вклад у кінематограф отримав зовсім інший кінорежисер - Владімір Мєньшов. Окрім нього аналогічну нагороду цього вечора отримали ще Жерар Депардьє, Фанні Адан, Софі Марсо та Крістоф Ламбер.

Взагалі, цього року «Молодість» почула чимало компліментів. Вітали фестиваль та його керівника Андрія Халпахчі не тільки кінематографісти, але й політики, зокрема, почесний президент «Молодості» Віктор Ющенко з дружиною Катериною, а також міністр культури Михайло Кулиняк, який передав віншування від Віктора Януковича та Миколи Азарова.

Загалом церемонія справила дивне, навіть химерне враження. Цього року «Молодість», декларована своїм почесним президентом як «український фестиваль», дивним чином обійшлася взагалі без України.

Скажімо, на сцену, де сиділи росіяни та французи, не піднявся жоден український кінематографіст (за винятком Романа Балаяна, який вручав нагороду Жерару Депардьє).

Крім того, французькі гості, здається, зовсім не розуміли, в яку країну вони потрапили. Фанні Ардан, скажімо, намагалася розчулити українську публікою виконанням якогось російського романсу, а Жерар Депардьє звірявся у любові до Достоєвського. Виглядали ці виступи, щонайменш, недоречно.

Не обійшлося й без традиційних накладок у самій церемонії, які, завдяки неформальному стилю ведучих, вдавалося швидко та з гумором залагоджувати.

Музичні номери також випадали із самого дійства - вони несподівано починалися і так само несподівано закінчувалися, без якихось переходів.

Найвеселішим номером був все ж виступ Руслани, впродовж якого її танцюристи вимахували батогами просто перед обличчями почесних гостей. Такому саспенсу (поцілять чи не поцілять) позаздрив би будь-який трилер.

Після привітань Руслани церемонію було оголошено закритою і гості фестивалю подалися в кінотеатр «Київ» дивитися фільм-відкриття «Картагена» Алена Монне.

У цій мелодраматичній картині боксер-алкоголік (Крістоф Ламбер) змушений обирати між хтивою та простуватою чорношкірою дівчиною і освіченою, високодуховною паралізованою жінкою (Софі Марсо).

Стрічку можна по-різному трактувати, либонь, для французів подібні історії мають додаткове значення, проте, на мій смак, картина надто прямолінійна, хоча й оспівує красиві та піднесені почуття.

Втім попри всю критику радісно, що фестиваль «Молодість» відкрився, і зробив це у сороковий раз. Бо незважаючи на сумнозвісну вічну неорганізованість та хаотичність, саме «Молодість» дарує киянам можливість побачити улюблених кінозірок, знайомить студентів із найкращими здобутками світового кіно і відзначає початок нового кінематографічного року для київських сінефілів.

Анна Купінська, «Українська правда»

Фото - «Українська правда»