21 жовтня в цей блог з моїх слів постили різні люди, яким я надала пароль внаслідок загальновідомих обставин непереборної сили, внаслідок чого виникли деякі помилки.

На жаль, я не взяла сьогодні з собою ноутбук; спокійно їхала додому після ранкової ділової зустрічі, але дзвінок чоловіка змусив мене розвернутись та поїхати в Подільське РУ ГУ. Мій чоловік перебував сьогодні в Канєві, де він захищає нещасного простолюдина Кучу, якого розстріляв скажений барин суддя Вовк - під зневажливе - «ах ти тракторист»!

Подальший перебіг подій викладений мною в заяві про злочин на ім'я Прокурора міста Києва, яку я і пропоную вашій увазі.

Прокурору м. Києва Ударцову Ю.В.

вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150.

Адвоката Монтян Тетяни Миколаївни,

02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, б. 14а, кв. 23, тел. 050-676-36-83

ЗАЯВА про злочин

Я, адвокат Монтян Тетяна Миколаївна, 21.10.2010 року прибула в Подільске РУ ГУ МВС України в місті Києві для здійснення захисту клієнта - Роднєнок Марини Єгорівни, затриманої невідомо ким та невідомо на яких підставах, приблизно о 12 годині дня. Про затримання даної особи мені повідомив мій чоловік, адвокат Василенко Юрій Олександрович, якому подзвонив якийсь чоловік та повідомив, що «ми Роднєнок затримали та зараз відвеземо в Херсон».

Мій чоловік поінформував мене, що наразі оскаржує постанову про порушення кримінальної справи відносно Роднєнок М.Є. В Суворівському районному суді міста Херсона, але вже протягом чотирьох засідань співробітники міліції та прокуратури відмовляються надавати матеріали справи суду. Суть справи, за словами мого чоловіка, полягає в тому, що ця жінка декілька років тому взяла кредит по якійсь «неправильній» довідці про доходи, але відразу повернула цей кредит, банк ніяких претензій до неї немає; строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності давно закінчилися; максимальна міра покарання, навіть якщо строки не закінчилися б - лише обмеження волі, а тому йому не зрозуміло, хто і навіщо переслідує в Херсоні цю жінку, залякує її та погрожує тюрмою та вбивством.

Всі нижчезазначені події відбувались біля приміщення чергової частини райуправління та в приміщення для затриманих.

При спробі з'ясувати, де знаходиться моя клієнтка, керівництво райуправління (за повідомленням осіб, які знаходилися в черговій частині) зі мною розмовляти відмовилось; про те, де перебуває мій клієнт, мені ніхто не повідомив. Я подзвонила по «телефону довіри», який знаходиться біля черговою частини, та повідомила обставини - про те, що мене не допускають до клієнтки, про те, що клієнтка скаржиться на те, що її прикували наручниками та б'ють, прізвища моє та клієнтки, тощо.

Також я подзвонила в прокуратуру Подільського району та розповіла те, саме, що і по телефону довіри, але усне повідомлення у мене прийняти відмовились і порадили прийти особисто. Я пояснила, що не можу прийти особисто, оскільки в мою відсутність мою клієнтку невідомі особи, які її безпідставно затримали, не склавши про це ніяких документів - можуть вивезти її в невідомому напрямку та фізично знищити. Мені порадили все одно прийти особисто, і тоді я порадила навідати прокуратуру та залишити там заяву чоловіку моєї клієнтки, що він і зробив.

Приблизно о 15.10 год. я побачила, як невідомі мені особи (скоріш за все співробітники міліції) намагаються вивести мою клієнтку з райуправління, при цьому на клієнті я бачила сліди побиття, а сама вона була у надзвичайно щільно вдягнутих наручниках, від чого її руки набухли, і в них видимо припинився кровотік. Вона плакала та скаржилась на те, що її били шестеро міліціонерів, попередньо прикувавши наручниками. Особи, які намагалися вивести клієнтку з райуправління, не назвали своїх імен чи підстав для затримання та багаточасового утримання моєї клієнтки в наручниках без складання будь-яких процесуальних документів. Чоловік затриманої намагався перешкодити виведенню її з райвідділу, за що також був побитий співробітниками міліції.

В цей час клієнтка втратила свідомість та впала на підлогу. Після цього співробітники міліції за ноги потягнули її по підлозі коридору. Я спробувала рушити за нею, але особа, яка заявила, що є заступником начальника РУ ГУ, перешкодила мені в цьому, незважаючи на те, що я пред'явила адвокатське посвідчення та ордер адвоката на представлення інтересів Роднєнок М.Є. Ця особа попередила мене, що, якщо я продовжуватиму наполягати на тому, аби бути разом з клієнткою, то таки опинюсь разом з нею - за гратами. Я заявила, що бути разом з клієнткою є моїм адвокатським обов'язком, і попередила, що він скоює злочин, передбачений статтею 374 КПК України «Порушення права на захист», та статтею 397 «Втручання в діяльність захисника чи представника особи».

Від цих слів ця особа в повному сенсі цього слова озвіріла та віддала наказ співробітниками міліції помістити мене в «абізяннік», що і було зроблено співробітниками міліції із застосуванням до мене фізичного насильства. Я при цьому просто сіла на підлогу, і їм довелося тягнути мене по підлозі аж до камери. Затримання сталося приблизно о 15:30, а протокол затримання почали складати лише о 17:20. Остаточно мене звільнили лише о 18:10.

Додатково хочу пояснити, що звинувачення мене в телесюжеті з боку цієї особи, що я нібито «покусала» йому палець, абсолютно не відповідає дійсності і є цинічною брехнею, оскільки, якщо б я хотіла нанести йому тілесні ушкодження, то я знайшла б для цього інші способи, оскільки професійно володію бойовими мистецтвами.

Моїх родичів про моє затримання ніхто не повідомив; біьше того - журналістам та колегам протягом першої години після мого затримання в черговій частині відповідали, що «затриманої Монтян у них немає». Весь цей час четверо моїх неповнілітніх дітей (двоє 1997 р.н., 1999 р.н. та 2002 р.н.) залишались без будь-якого нагляду дорослих, оскільки мій чоловік в цей час знаходився на виїзному засіданні за межами міста Києва.

Коли в райвідділ приїхали адвокати з Комітету захисту професійних прав адвокатів Ради адвокатів міста Києва, вони спілкувалися зі мною та викликали керівництво РУ ГУ, ще протягом приблизно години, і лише після цього щодо мене почали складати протокол про затримання мене, а також - протокол про нібито вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КупАП. Цього правопорушення я не скоювала і скоїти не могла навіть гіпотетично, тому що ніяких ЗАКОННИХ розпоряджень жоден співробітник міліції мені не віддавав.

Зазначені події, свідчать про можливе вчинення щодо мого клієнта та мене самої злочинів, передбачених ст. ст. 375 «Порушення права на захист» (оскільки мало місце недопущення захисника до затриманої особи) та 397 КК України «Втручання в діяльність захисника чи представника особи» (оскільки мені чинилися перешкоди у здійсненні правомірної діяльності захисника затриманої особи по наданню правової допомоги).

Відповідно до окремих положень ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

На підставі викладеного та у відповідності до ст. ст. 94 - 97 КПК України, -

ПРОШУ:

1.Перевірити дану заяву.

2.Прийняти рішення про порушення по даному факту кримінальної справи, за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 374, 397 КК України.

Додатки:

1. Копія Ордеру.

2.Копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

3.Ордер адвоката Овода Р.В. на захист моїх інтересів.

21 жовтня 2010 року Адвокат Монтян Т.М.

Ось відео, яке я зняла в райвідділку:

Тетяна Монтян, «Українська правда» 

Фото - «Українська правда»