Кажуть, одна справа - подивитися на якийсь процес чи тенденції здалеку і зблизька. Справді, неозброєним оком здалеку видно, що в зовнішній політиці Німеччина намагається не дратувати Росію, називає її важливим партнером і включає в усі процеси. І одним із яскравих прикладів цього була позиція німецького канцлера Ангели Меркель щодо ненадання Україні та Грузії ПДЧ на Бухарестському саміті. Саме Меркель, зізнаються німецькі депутати, попри рішучу налаштованість колишнього президента США Джорджа Буша, виступила проти, а французький президент Ніколя Саркозі в момент прийняття рішення з цього питання був у туалеті.

Чим пояснюється така позиція Німеччини, яку деякі українські дипломати називають Росія ber alles, можна зрозуміти лише зблизька, почувши пояснення з вуст політиків та експертів. І таку можливість надав групі з чотирьох, відповідно, українських та російських журналістів близький до партії Вільних демократів Фонд ім. Науманна, організувавши в Брюсселі та Берліні зустрічі з німецькими політиками та експертами в рамках програми «НАТО та його відносини з Росією та Україною».

Російський фактор у німецькій політиці

Фактично на всіх зустрічах зазначалося, що Німеччина не збирається стати на особливий шлях, а координуватиме свої дії на міжнародній арені з такими організаціями, як ООН, НАТО і ЄС. Але, разом з тим, майже одностайно наголошувалось, що Росія важлива для вирішення міжнародних глобальних проблем. При цьому експерти підкреслювали, що Росія не є такою, якою вона себе вважає, але може торпедувати зусилля міжнародної спільноти.

Про важливість відносин з Росією та Україною говорив і представник Християнського демократичного союзу, що входить у Німеччині до правлячої коаліції. Більше того, цей депутат вважає ухвалений 2 липня Верховною Радою України закон про основи внутрішньої та зовнішньої політики, в якому визначено позаблоковий статус країни, як тимчасове прощання України з НАТО. «Важливо, - підкреслив він, - щоб українці хотіли членства, а двері НАТО для України завжди залишатимуться відчиненими».

До речі, чи не найбільшими оптимістами щодо майбутнього членства України в НАТО є представники бундесверу. Під час презентації, в ході якої говорилось про важливість співпраці НАТО з Києвом та Москвою, на діаграмі Україна була зафарбована в синій колір разом з країнами - членами НАТО, а Росія - в білий.

При цьому полковник генерального штабу зазначив: «У нас настільки добрі відносини з Україною, що ми одного дня хотіли б зустрітися за одним столом у Брюсселі - штаб-квартирі НАТО». Представник генштабу сказав, що не можна сприймати як серйозний аргумент те, що членство України в НАТО ослабить цю організацію. А саме такі аргументи наводив один із уже колишніх послів Німеччини в Україні.

Тим часом експерти з Німецького інституту міжнародної політики і безпеки звертають увагу на те, що будь-яке розширення НАТО має приносити стабільність в Європі, й країна, яка прагне членства, має поважати і на практиці реалізовувати цінності Організації Північноатлантичного договору.

Представник німецького зовнішньополітичного відомства звернув увагу на те, що поняття безблоковості чи свобода від блоків не характерне для нашого століття. «Не варто винаходити нову архітектуру безпеки, а слід приєднуватися до існуючої. Краще діяти практично, а не поняттями, які незрозумілі.

Важливо співпрацювати в конкретному плані, це буде більш зрозуміло», - підкреслив німецький чиновник.

Разом з тим він вважає, що Росія має інтереси, які треба враховувати і не закривати на очі на пропозицію Медведєва. Треба ламати голову над тим, у яких областях можемо більше співпрацювати, підкреслив він. Як відомо, США давно вже виробили свою позицію щодо пропозиції Медведєва. І держсекретар Гілларі Клінтон декілька разів висловлювалася з цього приводу, зазначаючи, що ніяких нових договорів не потрібно, а треба використовувати існуючі інструменти та механізми, при потребі вдосконалюючи їх. А в Європі, як і в Україні, досі немає чіткої позиції щодо ініціативи Медведєва, яка вустами деяких лідерів ЄС називається цікавою і такою, що потребує вивчення. Але вже пройшло два роки й досі ЄС не виробила єдиної позиції щодо цієї ініціативи.

Депутат від ХДС пояснює це тим, що в ЄС не вистачає можливості говорити однією мовою. Це не монопольний блок, і всередині йде боротьба за впливи, зізнався він, додавши, що після Лісабонського договору «ми стараємося, щоб Європа говорила одним голосом».

Експерти також погоджуються, що західна сторона мало пропонує у відповідь на ініціативу російського президента. Водночас вони звертають увагу не те, що Росія зараз не обмежується заявами, що вона проти, а це перша активна пропозиція, в якій російське керівництво заявляє про те, що воно хоче.

Німецькі експерти розцінюють пропозиції російського президента стосовно нового договору про європейську безпеку як ознаку того, що Росія була виключена з консультацій про новий міжнародний порядок. На думку експертів, процес Корфу та ініціативи Медведєва приводять до зміцнення європейської безпеки.

На всіх зустрічах відчувалось критичне ставлення до Саакашвілі. Представник генштабу зізнався: можливо й краще, що Грузії не дали ПДЧ, бо ми не вважаємо майстерним фінтом те, що зробив Саакашвілі. Разом з тим усі політики і експерти рішуче засуджують визнання Росією незалежності Абхазії та Південної Осетії. «З такою політикою ми не можемо миритися. Тут росіяни перетнули «червону лінію», порушили міжнародне право. Тому для нас не є прийнятною позиція Росії щодо цих утворень», - наголосив представник ХДС.

Він також вважає ілюзією те, що Росія може стати членом НАТО. На думку німецького депутата, будь-які дискусії щодо цього є нереалістичними. Таким чином він прокоментував повідомлення, що група колишніх німецьких політиків та генералів виступає за те, щоб Росія могла стати членом Альянсу. Експерти названого вище фонду також відзначили, що майбутнє членство Росії в НАТО нереалістично. Тим часом у Фонді Науманна назвали пропозицію голови думського комітету з міжнародних справ Костянтина Косачова про перейменування НАТО, яку він днями висловив у російському посольстві на конференції «Євроатлантичні структури безпеки для ХХI століття: досвід - нові виклики - моделі» як намір завоювати довіру німців.

Німецькі виклики для України

Здавалося, що після зняття нинішньою владою питання членства України в НАТО перед Києвом відкриється дорога до Європейського Союзу і, зокрема, наша країна заручиться підтримкою Німеччини. Можливо, з цього і виходив офіційний Київ, плануючи і здійснюючи перший офіційний візит українського Президента на Захід. Насправді це не так. Як відзначали в Брюсселі європейські експерти, для Німеччини головне питання - постачання газу, для України єдина альтернатива - поступово, крок за кроком, наближатися до Євросоюзу. Більше того, зазначав брюссельський експерт, перспектива членства України в ЄС - складне питання для Німеччини. «Враховуючи географічне положення України і можливу негативну реакцію Росії на це Німеччина скептично ставиться до членства України в ЄС», - сказав він. При цьому експерт додав, що європейцям буде складно прийняти до свого складу країну, яка має іншу історію та культуру, а також розділена на схід і захід.

Німецькі експерти є більш оптимістичними. Вони вважають, що Росія не має можливостей, аби завадити членству України в ЄС. Головне - щоб Україна прийняла acquis communitaire (зведення законів ЄС). Як відомо, прихильниками членства України в ЄС є партія Вільних демократів. Депутат цієї партії вважає, що країни-учасниці Східного партнерства мають можливість наблизитися до ЄС і в майбутньому стати членами євроспільноти. «Двері ЄС є відчиненими, і багато країн бачать Україну як кандидата. Можливо, це перспектива (членство в ЄС. - Авт.) наступного покоління. Ми повинні рішуче наближати Україну до ЄС. А з боку України мають бути кроки, які унеможливлюють митний союз», - відзначив він.

Тим часом представник міністерства закордонних справ Німеччини зазначив - ми виходимо з того, що зближення до членства в ЄС України та інших країн Східного партнерства не направлено проти Росії. І Росія не може заперечувати цього, а, навпаки, може отримати користь від поліпшення відносин України та ЄС. «Що стосується перспектив членства України в ЄС, то мова йде про виконання конкретних кроків, багатьох передумов. Українське керівництво не розуміє, що переговори ведуться не в лазні, а за столом, за яким вирішуються конкретні питання», - наголосив німецький дипломат.

Хоча експерти в Берліні наголошували, що німецька психологія не обтяжена відчуттям винуватості, з цим не всі погоджуються в Україні. Як відзначив у розмові з автором один український дипломат: «Ставлення Німеччини до Росії можна охарактеризувати як любов і ненависть. У Німеччини є відчуття провини перед Росією, але немає перед Україною та Білоруссю. Німці відчувають за собою провину, але добре пам'ятають, що Росію не можна заганяти в глухий кут. Тому вони намагаються тримати Росію залучено і фактично продовжувати стратегію Віллі Брандта - з Росією треба співпрацювати».

За словами співрозмовника, Німеччина не є глобальною державою і не намагається перетворитися в глобальну потугу, бо після війни її роль знижувалася через психологічну травму й обмеження. А зараз, додав співрозмовник, Німеччина зосередилась на декількох речах: ЄС та країни, що можуть стати членами євро спільноти, - що займає 90 відсотків її уваги. Росія перебуває на другому місці, США - на третьому, Близький Схід - на четвертому.

При цьому Німеччина розглядає Росію через призму Радянського Союзу, без якої не можна гарантувати стабільність і безпеку. Залучення Росії до G8 і G20 значно підвищило її вагу. Росія розцінюється як великий партнер на міжнародній арені в таких сферах, як енергетика, газ і нафта. Переважна більшість німців вважає, що з Росією треба мати справу, хоч якою б вона була. Стабільність ьber alles (понад усе), відзначає український дипломат. За його словами, зараз з криком німецький бізнес під тиском ЄС згортає співпрацю з Іраном. Уряд довго закривав очі на порушення прав людини в цій країні. У німців немає клітинного розуміння, що таке демократія і свобода слова, вважає дипломат, додаючи при цьому, що іноді можна побачити сплеск, - прикладом чого є ставлення німецького уряду до Тібету.

У цьому ставленні, вважає дипломат, Меркель періодично роздвоюється: за часів НДР вона не боролася за свободу і приєдналася вже наприкінці, але в неї є гостра реакція на утиски свободи слова. Тому для неї логічним вчинком була участь у церемонії нагородження датського карикатуриста в Потсдамі. За словами співрозмовника, до Китаю в Німеччині ставляться дуже обережно, бо для них пускати Китай у Європу - все одно, що пускати козу в огород.

У розмові з Януковичем Меркель дуже стримано порушувала питання свободи слова і прав людини. «Там, у Німеччині, - пояснив дипломат, -добре розуміють, що забезпечення прав людини і свободи слова в Україні на голову вище від Білорусі та Росії. Поки все в нашій країні відбувається в рамках конституційного і демократичного процесу та в рамках внутрішньої політики - все це німців влаштовуватиме. Вони, звісно, не в захваті від того, що в нас відбувається. Але перед тим взагалі неможливо було співпрацювати, не було з ким домовлятися. Зараз німці відчули, що є з ким працювати і домовлятися. Вони вітають намір України проводити реформи і готові максимально цьому сприяти. Свідченням невтрати інтересу до України є те, що фінансово-технічна допомога співпраці залишається в обсягах попередніх років. Інакше кажучи, це означає, що Україна - важлива держава».

А щодо запитань акредитованих у Києві зарубіжних дипломатів стосовно того, куди йде Україна, дипломат відповів, що треба робити реформи, виконувати зобов'язання. Треба максимально запроваджувати зміни і максимально використовувати програми ЄС. Програма «Східне партнерство» дає можливість залучати кошти ЄС для цієї мети. Не можна прагнути до ЄС, нічого не роблячи при цьому, не проводячи змін на всіх рівнях, не запроваджуючи європейське законодавство. Після ухвалення Лісабонської угоди ЄС набирає швидкості. Якщо ми щороку приймаємо 300 стандартів, то ЄС - три тисячі нових стандартів.

Щоб українців сприймали в Європі за своїх, вважає дипломат, треба бути більш відкритими, упорядкувати, відповідно, дороги, інфраструктуру, готелі, підготувати культурні програми. Німці мало їздять в Україну, але хто побуває в нашій країні, стає українофілом. Тому треба, щоб їх щось спонукало їхати в Україну. Це може бути і участь німецької команди в Євро-2012; потрібен культурний шок у хорошому розумінні слова. Ті, хто приїжджає, бачать, що Україна - Європа. Тут, в Україні, 200 років тому жило 350 тис. німців. Тому німцям треба не відкривати Україну, а повернутися туди, вважає співрозмовник.

Імідж країни починається вдома, і ми можемо його відполірувати й поширити, зазначає дипломат. Не можна штучно створити імідж всупереч тому, яким він є вдома. А для цього треба докладати зусиль у культурній сфері, організовувати міжнародні фестивалі, брати участь у міжнародних книжкових ярмарках, запрошувати додому виступати українців, які здобули світової слави за кордоном. А найголовніше - щоб політика уряду, пріоритети країни були чіткими і визначеними. Поки що нам на кожному кроці бракує стратегічного бачення. З таким висновком дипломата залишається лише погодитися. Але залишається під питанням, чи зроблять з цього належні висновки в Києві ті, хто будує «нову країну» поки що на словах і плакатах.

Микола Сірук, «День»

Фото - «День»