Напередодні інтернет-видання Українська правда повідомило про вже проведену очну ставку з колишнім високо посадовим міліціонером спікера парламенту Володимира Литвина, який проходить у тій справі як свідок і за президентства Леоніда Кучми очолював його адміністрацію.

За інформацією неназваних джерел, на які посилається засноване Георгієм Гонгадзе інтернет-видання Українська правда, очна ставка Литвина з Пукачем відбулася у слідчому управлінні Генеральної прокуратури. Подальші слідчі дії, які мали на меті з‘ясувати позицію спікера щодо питань, які порушувалися під час очної ставки, на прохання Литвина начебто перенесли в парламент.

Ту інформацію не коментують ні речниця спікера, ні прес-служба Генпрокуратури. Остання заявила, що не оприлюднюватиме жодних даних про розслідування вбивства Гонгадзе, аж поки не завершиться досудове слідство.

Наприкінці червня Генпрокурор Олександр Медведько заявив, що справа може опинитися в суді вже у серпні. Тоді багато хто говорив про сумніви в тому, що вбивство розкриють і назвуть імена замовників. Серед скептиків і адвокат вдови журналіста Гонгадзе Валентина Теличенко.

«Якщо вони зараз передають до суду справу з обвинуваченим одним-єдиним Пукачем, то це значить, що у нас немає ніяких шансів встановити інших замовників убивства. Крім того, важко буде встановити мотиви дій Пукача, бо особистих мотивів немає - йому хтось замовляв убивство. Якщо не встановлено отих людей, що йому замовляли, то що ж говорити про мотиви? А якщо мені хтось заперечить, що, може, покійники замовляли, то покійники, які замовляли, це хто? Кравченко. Там ще є одна робоча версія, яку мені донесли, це також покійний Фере. Зручно «валити» на покійників».

У той час, як Генпрокурор запевняє, що справу вже цього місяця передадуть до суду, мати журналіста Леся Гонгадзе досі впевнена, що людські рештки, які фігурують у справі як доказ і які вона відмовляється ховати, не належать її синові.

16 вересня минає 10 років, як зник Георгій Гонгадзе. За цей час в Україні змінилося три президенти, однак справа, попри обіцянки влади та тиск міжнародної спільноти, залишається нерозкритою. До 13 років ув‘язнення отримали тільки три безпосередні виконавці убивства. Що стосується замовника, то неназвані джерела у слідчій групі, на які посилається українська преса, не говорять, чи вказав Пукач на Литвина.

За інформацією інтернет-видання Українська правда, під час слідства Пукач начебто назвав тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, а також, як пише газета, повідомив, що був присутній при телефонній розмові Кравченка з Кучмою. Оглядачі припускають, що влада, вирішивши «списати» замовлення вбивства журналіста на мертвих, проведенням очної ставки, мовляв, дала можливість чільному представнику владної команди спікеру парламенту узгодити з Пукачем його свідчення.

Тиждень тому Генеральний директор організації «Репортери без кордонів» Жан-Франсуа Жульяр у своїй статті у французькій пресі назвав розслідування вбивства журналіста Гонгадзе тестом для команди президента Януковича у питанні свободи слова.

«Якщо владі нічого приховувати, вона дозволить правосуддю робити свою справу і судити генерала Пукача, звинуваченого в тому, що він особисто задушив журналіста 10 років тому, і ми, можливо, дізнаємося, хто дав наказ військовому усунути репортера. Якщо ж судовий процес відбуватиметься за зачиненими дверима з міркувань так би мовити національної безпеки і завершиться звичайним вироком виконавцям, спроби влади захистити свободу преси не зможуть переконати світ».

Ольга Бурда, Бі-бі-сі

Фото - Бі-бі-сі