Змінилася влада, і напричуд саме вона зайнялася старими ранами і старими амбіціями. Коли починав Ющенко, багато списів на різних рівнях зламали ініціатори і опоненти створення громадського телебачення. 

Вовтузилися доти, доки не поставили остаточний хрест на цій ідеї. А якими вони всі були затятими мрійниками! З такою енергією, здавалося, тільки перемагати. Однак вони усі домоглися одного: ідею поховали. Але, як ми дивимося, не назавжди. В надрах нової влади, яка раніше активно ігнорувала ідею незалежного телеканалу, раптом із новою бадьорістью заговорили про громадське телебачення. 

Ще не зовсім зрозуміло, чому саме виникло таке бажання у новоприбулих на Банкову і чи усвідомлюють вони - що таке громадське телебачення, якщо воно дійсно буде громадським.

Легко сказати - взяв і створив

Відомий в Україні телепродюсер Олександр Роднянський висловив сумнів стосовно існування в Україні громадського телебачення. Як зазначив Роднянський, ті люди, які постійно брешуть, не зможуть цього створити в принципі. 

Протилежну думку обстоює наближена до Президента Ганна Герман. Вона вважає, що громадське телебачення можна створити, зробивши кілька технічних кроків. По-перше, таке телебачення повинно будуватися на базі першого телеканалу. По-друге, треба зупинитися на одному з обговорюваних проектів і винести його на обговорення Верховної Ради. Залишається проголосувати - і громадському телебаченню можна побажати щасливого плавання і попутного вітру. 
Якби усе було так просто, то громадське телебачення почало б своє існування ще за президентства Кравчука. 

Навіть якщо проект буде ухвалений в парламенті (а за нинішньої більшості в Верховній Раді можна навіть ухвалити закриття України), навіть і тоді це буде зовсім не фактом, що громадське телебачення почне існувати.

Спочатку - незалежність

Причини лежать не в парламенті. Пробачте, не з громадського телебачення треба починати, оскільки найбільшою проблемою залишається створення в країні будь-якого рівновіддаленого від усіх влад і опозицій інституту. У випадку з громадським телебаченням, цією інституцією повинна бути наглядова рада. В Україні всі організації так чи інакше від когось залежні. Так що, по суті, перед створенням громадського телебачення в країні треба створити, передусім, незалежну судову гілку влади. Не на папері, а насправді. 

На сьогоднішній день, якщо якийсь суддя вирішить бути рівновіддаленим, йому загрожують усі можливі біди з усіх практично боків: від відключення води чи опалення в його квартирі до позбавлення волі, ба навіть чогось і гіршого. Громадське телебачення в умовах тотальної залежності усіх від усіх приречене бути ще однією підлеглою режимові організацією. А приємна назва - це чергова «заліпуха». Не встигне булькнути, як трісне.

Олександр Народецький, «Радіо Свобода»

Фото -«Радіо Свобода»