Цей випадок трапився 1 червня у Сімферополі. Я брала участь у тренінгу, присвяченому технології проведення журналістських розслідувань, який проводив Інститут розвитку регіональної преси. Одним із завдань тренінгу було провести власне розслідування на місцевому матеріалі. На це відводилося два дні ‑ 31 травня та 1 червня.

Нашій групі з чотирьох журналістів довелося розслідувати законність виділення під котеджну забудову 2,5 гектарів землі з лісового фонду сімферопольського лісопаркового лісництва ДП «Сімферопольське державне лісомисливське господарство». Інформацію про незаконність такого рішення міської ради (депутати не можуть виділяти громадянам землю, яка не належить місту) надав депутат міської ради Володимир Блінов.

Нам удалося дістати копію цього рішення на містобудівне обґрунтування, а також попереднє ‑ про землевідведення (тут перше порушення законної процедури: спочатку треба отримати містобудівне обґрунтування, а потім уже дозволяти землевідведення). Також ми дізналися, що планують будувати на цій території, поспілкувалися з сімферопольцями, які живуть поряд із лісом та протестують проти забудови, взяли коментар у голови Республіканського комітету лісового та мисливського господарства Ігоря Кацая.

Упродовж розслідування від мешканців 51-ї вулиці (в районі якої виділяють землю), ми дізналися неперевірену інформацію про те, що теща мера Сімферополя Геннадія Бабенка також отримала ділянку під забудову площею 0,1 га.

Перевірити це і поставити запитання меру була можливість лише під час прес-конференції 1 червня, яку міський голова давав із приводу святкування дня міста.

Завітати до приймальні сімферопольського мера взагалі досить важко, треба лише записуватись заздалегідь, оскільки в частині приміщення міськвиконкому, де знаходиться його кабінет, установлено обмежений доступ. Великі скляні двері пропускають лише тих, у кого є спеціальна магнітна картка, якою, звісно, володіє вельми обмежене коло людей, до якого я не належу.

На прес-конференцію я спізнювалась, і пройти крізь ці двері мені допоміг випадок ‑ туди якраз прямував співробітник, у якого була магнітна картка. Я тихенько сіла на вільне місце в залі, прослухала все, що казав мер та його заступники з приводу дня міста, запитання колег і відповіді на них. А далі відрекомендувалась і поставила свої запитання. Їх було два: як вийшло так, що депутати виділили під забудову землю, яка не виведена з лісового фонду, і чи правда те, що його теща отримала 0,1 га на тій ділянці? Геннадій Бабенко відповів, що прокуратура має приймати рішення щодо незаконності виділення землі, і що не пам'ятає, щоби його родичка отримувала там щось.

Найцікавіше відбулося після прес-конференції. До мене підійшла прес-секретар мера Людмила Кіпріна і спитала, як я можу ставити такі запитання при всіх. Я поцікавилась, що непристойного було у моїх запитаннях. У відповідь почула, що взагалі не мала права перебувати на прес-конференції, оскільки не маю акредитації, і що журналісти, які мають до мера запитання не по темі, ставлять їх після прес-конференції.

Прес-секретар записала координати моєї редакції та додала, що я не зможу співпрацювати з сімферопольським міськвиконкомом, якщо не акредитуюсь.

Повернувшись із тренінгу я дізналась, що прес-секретар телефонувала моєму керівництву і скаржилась, що, з'явившись без акредитації, а отже, таємно, я зірвала святкову прес-конференцію міського голови.

Як на мене, випадок цей просто обурливий. Стаття 27 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» твердить, що редакції друкованих ЗМІ мають право за погодженням із державними органами безкоштовно акредитувати при них своїх журналістів. Саме мають право, а не зобов'язані. Акредитація просто надає журналістам певні переваги, а її відсутність ніяк не може заборонити бути присутнім на офіційному заході.

А що стосується запитань при всіх, то журналіст має право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Про це говорить Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ» (ст. 2).

На те запитання і ставляться, щоби підтвердити або спростувати інформацію. Чи краще було звинуватити людину в корупції, не спитавши її?

Хоча прес-секретарі посадовців, які, до речі, отримують зарплату з бюджетних коштів, повинні сприяти розповсюдженню інформації про роботу цих самих посадовців, схоже, що вони зайняті більше піаром свого керівництва та захистом від незручних запитань.

Наталя Желнова, кореспондент Запорізької обласної газети «Миг»

P.S. «Детектор медіа» готова надати можливість викласти свій погляд на описані події усім згаданим в публікації сторонам.

Ілюстрація - www.sedgefield-pri.durham.sch.uk