І на фестивальний асфальт (напередодні спекотного літа) з'явилися не останні люди з індустрії кіно. В літах, поважний, але все ще бадьорий А.Джигарханян. Або, як і завжди, суспільно активний і креативний С.Говорухін. А ще міжнародні творці з «першої» виробничої лінії - О.Іоселіані і В.Перельман.

Засвітилися тут, у нас, не тільки серіальні (чи остогидлі місцеві тусовочні паразити), а й просто чудові артисти - О.Серебряков,  В.Ільїн...

Якимсь непрогнозованим піар-вітром занесло на ту саму доріжку персонажів і зовсім уже екзотичних. Нині безробітний красунчик К.Ван Дьєн, котрий колись здолав космічних жуків-агресорів у касовому голлівудському «Зоряному десанті». Актор Е.Броуді, феноменальний «піаніст», цінна квітка у фестивальному вінку. І напівактриса-напівмодель О.Куриленко (уродженка Бердянська, екс-подружка Бонда). Ця, як і раніше, не оминає наших міжнародних міжсобойчиків.

Зазвичай у таких випадках кажуть: свято вдалося. І відбивають долоньки. А проте послухаймо і тишу...

Другий фестивальний «млинець» під час масової трапези теж подеколи здавався грудкою... І, знову-таки, як і раніше, головна заковика - у програмній стратегії.

Звісно, на всіх відомих фестивалях уже давно не вистачає гарних фільмів для формування цікавих програм. І багато стрічок кочують із фестивалю на фестиваль. Як у випадку і з нашим переможцем. Турецький «Бабай», перш ніж засвітитися в матері міст руських, уже вшанував своєю присутністю добрі два десятки кінооглядів. Гадаю, і наш причал не останній на його шляху?

Процес начебто природний. А губиться найважливіший - психологічний - момент (як для «міжнародності» огляду): прем'єра в конкурсі - тільки і тільки в Києві. Лише в нас! Поки що не з усіма так виходить.

Іще прокол. Відверта або мимовільна ставка організаторів не на «мистецтво кіно» (як таке), а на фестивальну або навколофестивальну «мішуру». На тусу. На «персонажів із колгоспу ім. Каті Осадчої», яких уже бачити не можу. Кількість (і навіть «якість») таких персонажів рідко визначає рівень заходу. На серйозних фестивалях люди втаємничені насамперед говорять про кіно. Про нові його тенденції, про відкриття... А «Катрусин кінозал» - лише ванільна пудра для десерту. Проте в нас - усе навпаки...

І тому вже другий за ліком фестиваль так і не навчився «приручати» вцілілого розумного київського глядача - аби той купував квитки на фестивальні сеанси... Симптоматичний казус: на екранізацію чеховського «Іванова» було куплено тільки один квиток! (Цікаво, скільки придбали на інші перегляди?)

В абетці багато букв... І у фестивалів різні категорії. Від «А»... до... Здається, в цього поки що тільки остання буква - «Я», зважаючи на його бренд - його патрона (про нього нижче). А тим часом, стверджую з власного досвіду, на не «найкрутіший» ММКФ, хоча він і вищий в кіноабетці, дістати квитки нереально. Черги біля кас. Стовпотворіння навіть із числа знаменитостей!

Можна, звичайно, закинути організаторам і надто тривалий пошук оригінального «обличчя», відмінного від інших аналогічних «з'їздів». І те, що це «обличчя» на поодиноких рекламних щитах у місті виглядає бліденько, непривабливо. На ситі-лайтах упадає в око лише назва кінотеатру... Всередині якого, до речі, ніяк не попрацювали дизайнери. І по досвід вони, повторюся, мають лівою-лівою крокувати на ММКФ - до Михалкова. Там із «Жовтневого» роблять «писанку», прикрашаючи будинок святковою фірмовою фест-біжутерією, створюючи відповідну атмосферу - як усередині, так і зовні... І для цих цілей - для зовнішньої «обгортки» - необхідно виділяти цілий рядок у бюджеті. Адже зустрічають по вдяганці. А вже потім придивляються і до справжнього «обличчя»...

Таким головним «обличчям», як відомо, вже другий рік на фесті значиться Б.Ступка... Котрий, як на мене, абсолютно альтруїстично здав своє ж обличчя «в оренду» спритним фестивальним організаторам (які колись роздмухували світову пожежу на бердянському кіноогляді... «Бригантина»). З «обличчя», звісно, води не пити... Але вимагати якнайсуворіше (з «орендарів») - необхідно! Бо сьогодні (чи вчора) ти ставиш на кін «обличчя», а потім, дивись, уже й роками нажиту репутацію... На цьому ж фестивалі - просто недозволенний кавардак із фільмами відкриття і закриття (де «Шантрапа»? Серйозні люди слів на вітер не кидають). Саму програму домучували до останнього - і замучили нею вже всіх, навіть учасників. Церемонії відкриття і закриття - непрофесійна убогість, зібгане ганьбовище (на кого це розраховано?). А тим часом «обличчям» Ступки вибиваються чималі гроші - і спонсорські, і кошти від Януковича (державні). Під «обличчя» Ступки сюди погоджуються їхати навіть ті, хто нізащо не показав би в Києві навіть носа.

...Це «обличчя» - передусім відповідальність за «маскарад». За фестиваль... У якого, повторюся, так і не сформувалася виразна креативна концепція. Не спромоглися і на яскравий привабливий слоган... Окрім одного - «Вашим, товарищ, сердцем и именем, думаем, дышим, боремся и живем...» І... вибиваємо бюджети.

 

Олег Вергеліс, тижневик «Дзеркало тижня»

 

Фото - «Дзеркало тижня»