Не маніпуляції, а драматургія
Редакція ТК отримала відгук на статтю Отара Довженка «Без ознак ведучого», присвячену розбору програми «Відкритий доступ» на телеканалі «Україна», від шеф-редактора цього проекту Євгена Самойленка. Друкуємо текст без змін і щиро дякуємо авторові за увагу до наших публікацій.
Одразу за дужками цієї теми залишаємо домисли, фантазії, пересмикування, особисті образи, суб'єктивні враження автора, висловлені на адресу ведучого. Якщо редакційна політика ТК дозволяє публікувати під виглядом аналізу дописи на кшталт коментарів на форумі - це право видання.
Дозволимо собі лише відповісти на «аналіз» автора статті, який стосується виробництва програми.
1. Технологія відбору запитань і надання слова глядачам програми повністю повторює технологію Question Time, за форматом якої створюється «Відкритий доступ». У Британії ведучий теж надає слово глядачам у залі, називаючи їхні прізвища. Із тих, хто піднімає руку, надає слово лише небагатьом. Свої питання аудиторія пише за годину до ефіру на спеціальних картках. Редактори їх відбирають і найцікавіші передають ведучому, щоби він мав можливість повертати дискусію в нове русло, коли вона починає «провисати». Це не маніпуляції, а абсолютно нормальна спроба побудувати драматургію програми таким чином, щоби ефір був цікавим глядачеві.
2. Аудиторія британської версії шоу також часто ставить наївні і непрофесійні запитання. І в Україні ніхто не буде добирати аудиторію з професорів вишів. У цьому суть формату: прості люди, представники всіх соціальних прошарків, ставлять такі запитання, які можуть. Наївні або безглузді (на чиюсь думку) питання - віддзеркалення думки певної частини населення країни. Такі питання були і будуть. У цьому полягає формат програми.
3. Роман Зварич, можливо, і не був сильним опонентом Герман і Затуліну в першій програмі. При всій повазі до нього - він був десятим у списку опозиціонерів, яких ми планували запросити до участі в програмі. Попередні відмовилися.
4. Перша програма багатьом здалася антиросійською і незбалансовано критичною стосовно влади. Але виявилося, що комусь і цієї критичності замало. Дехто побачив у ній маніпуляції на користь влади. Якщо істина десь посередині, то можна зробити висновок, що баланс таки був.
5. Якби ми запросили мера Львова на другий ефір, то це була б регіональна студія. Ми не змогли б утримати аудиторію від суто місцевих питань і втратили б інтерес телеаудиторії. Формат програми - обговорення загальнонаціональних тем.
6. Ведучий навмисно мінімально коментує вислови політиків і ставить мінімум власних запитань. Адже тоді кожна його репліка чи запитання провокуватимуть відповіді гостей, які й без того не малослівні. На запитання глядачів тоді, взагалі, не залишиться часу.
7. Скорочення програми викликано технічними моментами. Жодного монтажу, який би спотворював зміст чиїхось слів, не було. Саме тому ми вирізали кілька питань від початку до кінця, а не окремі вислови політиків чи аудиторії.
З повагою,
Євген Самойленко, шеф-редактор проекту «Відкритий доступ»