Україна не має права на власне бачення своєї історії? Прийнявши 25 лютого резолюцію, в якій містилася рекомендація про перегляд рішення щодо присвоєння звання Героя України Степану Бандері, Європейський парламент фактично заперечив право українців на власне бачення своєї історії. Адже навіть якщо Бандера є втіленням зла для Росії та Польщі, то це не означає, що українці не мають права вшановувати його. А Польща у всій цій історії підігрує Кремлю - пишуть у польській Gazeta Wyborcza редактор журналу «Ї» Ірина Магдиш і науковець Віталій Перкун.

Українці про Бандеру

Європейський парламент висловлює невдоволення з приводу указу колишнього президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України лідеру Організації Українських Націоналістів Степану Бандері, який «співпрацював з нацистським режимом». «Ми сподіваємося, що нове українське керівництво перегляне це рішення і дотримуватиметься європейських цінностей», - написано в резолюції, прийнятій 25 лютого. Ані інавгурація нового президента Віктора Януковича в присутності патріарха Російської православної церкви, ані кримінальне минуле Януковича чи його укази не викликали такого шоку, як ця резолюція. Звичайно - це суб'єктивна думка.

У жодному - повторюю, у жодному - разі я не є прихильницею націоналізму Степана Бандери, так само як і низки інших постатей з пантеону героїв України. Я тільки бачу, що подібно як режим Путіна-Медвєдєва бореться з українською мовою і українськими церквами, так само депутати ЄС, не знаючи подробиць нашої історії, борються з її українським баченням. Українці не мають права на своє бачення, бо це фашизм і колабораціонізм.

Напевно, перегляд указу в питанні Бандери (і не тільки його) матиме місце. Президент Янукович зробить це не на замовлення Москви, а за рекомендацією Європи. І отримає карт-бланш у діяльності проти більше половини України, яка не голосувала за нього. Якщо зараз хтось буде проти перегляду рішення у справі Бандери, він автоматично стане також противником інтеграції України з ЄС і взагалі європейських цінностей.

Чи намагаються українці змінювати польський чи російський пантеон національних героїв? Чимало українців - так само жертви діяльності Армії Крайової, як і поляки - діяльності УПА. Чи українські жертви не рахуються? І тому скасування відзнак Польщі, які отримали деякі ветерани Армії Крайової, неможливе?

Тепер уже ніхто не переконає мене, що ЄС не чекав саме на такого президента України, як Янукович. Щоб ніхто врешті-решт не заважав домовлятися з Росією. Та ж сама резолюція містить заохочення до прийняття нами офіційного рішення про вступ до ЄС, а також рекомендації Європейській Комісії підготувати графік скасування візового режиму.

Це безпечно для Європи. Вони пропонують нам добиватися членства не одразу після Помаранчевої революції, коли старання були б реальними, а шість років потому, коли реформи в країні дуже сумнівні. А це означає, що можна буде з чистим сумлінням залишити все на папері. І в цьому винна , ясна річ, сама Україна.

Усе виглядає так, ніби спочатку нам ампутують ноги, а потім заохочують бігати полем. Цікаво, чи прийме Європейський парламент резолюцію про портрети Сталіна, які розвішує влада Москви, або про реставрацію написів з його цитатами в метро? Чи це відповідає європейським цінностям? Чи в даному випадку це внутрішня справа іншої держави? Я намагаюся бути оптимісткою. Аби не вірити в брехню політиканів з різних боків. Насамперед своїх. Ми можемо розраховувати тільки самі на себе. Сучасна і дієва Україна - в інтересах лише її самої. І нікого більше.

Ірина Магдиш - редактор львівського часопису «Ї», для Gazeta Wyborcza

Ірина Магдиш, Віталій Перкун, Gazeta Wyborcza (Польща) // 14:58 10-03-2010

****

Нехай Польща не ділить Україну

У польських засобах масової інформації, як мантру, повторюють одне й те саме: що Степан Бандера був найбільшим злом для поляків, а отже не повинен вшановуватися званням Героя України. Бандера в період української бездержавності представляв (зрештою, не тільки він один) рух боротьби за незалежність країни. Методи спротиву (часом жорстокі), які українці застосовували проти окупантів, диктувала завжди сама окупаційна влада. У тодішніх історичних реаліях ці методи були іноді єдино можливими і ефективними. Те, що в польській громадській думці ця постать викликає суперечки, не означає, що для власного народу вона не може бути заслуженою.

Сьогодні в цьому питанні поляки, можливо, не усвідомлюючи цього, грають на руку політиці Кремля, путінській ідеології Росії, а отже займають ворожу для України позицію. Польща, яка протягом останніх 19 років дуже багато зробила для України і українців (що ми безмірно цінуємо), на сьогоднішній день більше прислужилася б Україні, якби підтримувала прагнення українців до повернення власної історичної ідентичності, а не використовувала на свою користь поділ України, який виник за участі Речі Посполитої ще принаймні з 17 ст. Сильна Україна, об'єднана навколо національних інтересів, буде солідарною державою, а отже надійним союзником Польщі.

Доктор Віталій Перкун - науковий співробітник Інституту історії Національної Академії Наук України, ад'юнкт кафедри україністики Варшавського університету, для Gazeta Wyborcza

Переклад опубліковано на сайті Inozmi.glavred.info

Фото - www.rusk.ru