5 січня дебатували глава парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко і лідер «Народної армії порятунку» Олександр Пабат. Перший - полковник, аналітик, який пишається 25 роками бездоганної служби в армії, колишній міністр оборони, що не приховує прагнення бути «ворогом ЇХНЬОЇ держави». Другий - депутат Київради, лідер «Громадянського активу Києва», який має парк ексклюзивних автомобілів і дохід, задекларований за 2008 рік, в сумі трохи більше як 30 доларів. Ймовірно, Анатолій Степанович планував на класі переграти свого опонента, але несподівано зіткнувся з незручною манерою ведення дискусії.

Пабат спробував нав'язати опонентові свою тактику: він закидав його каверзними питаннями, які безпосередньо не стосувалися самого Гриценка, але при цьому кидали тінь на образ «справжнього полковника», старанно культивований парламентарієм. Йому не вдалося виступити в ролі політичного гуру, оскільки його молодший опонент нав'язував власну гру. Мабуть, порівняно з дискусією Сергія Тігіпка та Юрія Костенка, ці дебати виглядали реальнішими. Лідер «ГАК» і «НАП» старанно розігрував на телеекрані образ простого, свійського хлопця, котрий не має жодного стосунку до політичної еліти. Пабат навіть заявив, що він - «не політик, а громадський діяч». Його наскоки на Гриценка призвели до того, що той, втративши самоконтроль, навіть назвав заяви опонента «словесним проносом», та ще й наголосив на тому, що Пабат збрехав чотири рази.

При цьому критичні випади Пабата не виглядали зовсім вже безпідставними, вони грунтувалися на інформації, що мелькала в пресі під час перебування Гриценка міністром оборони. Молодий політик уміло розіграв роль кандидата-спойлера, головне завдання якого - не набирати власні очки, а позбавити опонента простору для політичного маневру. Вочевидь, Олександр Вікторович як дебютант президентської кампанії працює на перспективу. Гриценку вдалося викрити свого візаві в нерозумінні структури військової організації держави (фраза Пабата про те, що деякі розвідслужби країни не можна називати вголос, продемонструвала його некомпетентність у цьому питанні), але при цьому і сам Анатолій Степанович дуже вже захопився перерахуванням своїх заслуг на посаді міністра оборони. Врешті-решт, 17 січня наша країна обиратиме не Піночета.

Гриценко як керівник інформаційно-аналітичного напряму штабу Віктора Ющенка в 2004 році мав безпосереднє відношення до написання програми «10 кроків назустріч людям». Тепер його завданням було продемонструвати наявність власних поглядів на майбутнє країни. «Справжній полковник», відомий як прихильник цивілізованої «жорсткої руки», навіть висловив готовність як глава держави порушити закон, але не дозволити п'яному депутатові або судді вбивати людей. Анатолій Степанович встиг видати практично всі домашні заготовки: про повернення 10-річки в школу, про довічне ув'язнення за корупційні дії правоохоронців і суддів, про скасування ПДВ. Він навіть признався, що на зустрічах з виборцями його закликають силоміць змінити владу, але він відмовився від цього кроку. Гриценко, мабуть, забув, що він, хоч і хороший стрілець, але за фахом авіаційний технік-інженер, що зробив непогану кар'єру аналітика, а не бойовий офіцер.

Олександр Пабат заявив, що не сам писав свою передвиборну програму, а вона стала квінтесенцією його зустрічей з виборцями. Дозволимо собі не погодитися з цим твердженням, оскільки за Пабатом стоять вельми впливові в столичному масштабі Василь Хмельницький і Андрій Іванов. Ведений ним «ГАК» на виборах 2008 року подолав 3-процентний бар'єр, практично не ведучи агітаційної кампанії. Але не в тому річ. У ході теледебатів, коли Анатолій Гриценко супився як суворий викладач, Олександр Пабат нагадував нахабного трієчника, що встиг потримати в руках підручник по предмету, але більше розраховує на свою чарівність. Пропозиції повернути особисті прийоми громадян президентом і проводити їх в обласних центрах, вилучати на користь держави майно корупціонерів і провести господарську люстрацію віддають кондовим популізмом.

Якщо підбити підсумок теледебатів, то головний з них - небажання їх учасників потиснути один одному руки після дискусії. Гриценко показав, що він не лише має струнку систему поглядів на державну систему країни, а й реагує на подразливі випади свого опонента. Пабат, власне кажучи, не прагнув перемоги в дебатах - він показав свої таланти спойлера, немов запрошуючи до діалогу потенційних спонсорів.

Євген Магда, для журналу «Главред»

Фото - «Главред»