Трибуна Верховної Ради при попередніх слуханнях завжди розглядалась як місце озвучування актуальних проблем медіа-суспільства та привернення уваги політиків до питань свободи слова.

Цього разу слухання стали унаочненням реального байдужого ставлення політиків до медіа-галузі, роз'їденої джинсою та непрофесійністю, низькою корпоративною солідарністю.

Більшість політиків, які брали участь у слуханнях, прагнули використати ВР у звичний для себе спосіб. Тобто, озвучували винятково політичні заяви і критикували опонентів. Але ЖОДЕН депутат не представив бачення своєї політичної сили (фракції) щодо розвитку інформаційної сфери. Навіть Андрій Шевченко тільки вчергове проголосив лише власні (очевидно, прогресивні) пропозиції щодо удосконалення інформаційного законодавства.

Водночас депутати Олексій Костусєв (Партія Регіонів) та Юрій Кармазін (НУНС) й не збиралися представляти ні медіа-бачення своїх фракцій, ні свої власні.

За відсутності на слуханнях абсолютної більшості народних депутатів та нескоординованість профільного комітету ( через зашкалюючу політизацію ), вийшло, що окремі журналісти з'їхалися послухати окремих журналістів.

При цьому виступи частини колег також були відверто заполітизованими. Описуючи реально складні ситуації в інформаційному просторі Львова, Дніпропетровська та Одеси, журналісти з регіонів більше зосереджувалися на боротьбі з місцевими політиками.

А реальні проблеми регіональних ЗМІ вже давно визначені професійним середовищем. Вони багато разів озвучувалися керівництвом Національної спілки журналістів України, незалежної медіа-профспілки та іншими ГО. Серед головних:

• Потреба реформування комунальних газет (через прийняття відповідного закону);
• «джинса»;
• Загальна низька культура розуміння та дотримання інформаційного законодавства...

Як на мене, нинішні стосунки регіональних ЗМІ та влади, політиків, бізнесу здебільшого визначаються особистими стосунками, уявленнями та рівнем політичної культури кожного окремого посадовця чи бізнесмена.

Стандарти взаємодії зі ЗМІ відсутні, а переважає таке собі ужиткове розуміння - або редактор (медіа) з нами, або - проти нас.

Причому це стосується політиків КОЖНОЇ політичної сили. Адже для партійного керівництва тема стосунків зі ЗМІ - декларативна. Вертикалі розгляду і реагування на конфліктні ситуації у сфері медіа - відсутні. А місцеві депутати навіть не цікавляться принципами у сфері медіа, проголошеними їх політичними силами.

Ми говоримо про роздержавлення ЗМІ, водночас у Тальнівському районі рада (місцевий БЮТ) засновує нову комунальну газету та активно конфліктує з колективом традиційної «районки». Пройшло кілька років і можна говорити про суспільну реакцію на конфлікт - нова газета «Колос Тальнівщини» має близько 300 передплатників, а «Колос» - понад 4 тисячі...

Як учасник слухань, я теж маю свої пропозиції. І очевидно, вони залишаться такими ж непочутими політиками, як і озвучена конкретика, яка таки в сесійній залі звучала:

• Запропонувати політичним силам ( а саме зараз - кандидатам на пост Президента України) визначитися із власним баченням стандартів стосунків зі ЗМІ. Та довести його членам своїх партій і депутатам місцевих рад;
• Поставити Закон про роздержавлення за пріоритет у Верховній Раді;
• Профільному парламентському комітету ініціювати проведення слухань (медіа-клубів) у областях, щоб краще визначатися з позицією щодо поточних та перспективних проблем медіа.

Сергій Томіленко, головний редактор обласної газети «Нова Доба» (Черкаси), голова Черкаської обласної організації Національної Спілки журналістів України

Фото надане автором