Щосуботи численна армія шанувальників танців уважно стежить за перипетіями змагань «Танцюю для тебе» на каналі «1+1». Кожен уболіває за свою пару, яка мужньо бореться за здійснення дитячих мрій, але коли ведучі оголошують пару Лещенко - Безсонова, біля телевізора збираються всі домочадці (адже саме ці танцюристи завжди показують щось цікаве, оригінальне, несподіване). Пара ввійшла до трійки лідерів (за оцінками журі вона зайняла друге місце). Хто все ж переможе: Олександр Нікітін - Катерина Тришина, Анна Безсонова - Олександр Лещенко чи «дуелянти зі стажем» Руслан Гончаров - Тетяна Токар? Це вирішать телеглядачі, віддавши голоси своїм улюбленцям. Що залишилося «за кадром» теле-паркету - розповідає партнер гімнастки Анни Безсонової.

- Олександре, як ви вирішили стати танцюристом? Адже хлопчики частіше хочуть стати футболістами, а чому ви обрали танці?

- Про танці в дитинстві я не мріяв: займався карате з семи років. А в 11 років пішов спробувати потанцювати. І затягло. Хоча тоді не розумів, наскільки серйозним виявиться для мене це захоплення!

- Ви - керівник балету. Якими, на ваш погляд, якостями має володіти керівник колективу?

- Ми керуємо балетом разом із Ліною Верес. Мені виповнилося 17, і подзвонила Ліна, запропонувавши співпрацю (вона тоді починала створювати новий колектив і запропонувала мені стати головним хореографом-постановником). І я не роздумуючи погодився! Дуже хотілося робити щось своє, втілювати свої ідеї, думки на сцені. Нам пощастило, зібралася класна команда: дуже хороші танцюристи й наші друзі, які загорілися спільною ідеєю. Свій колектив ми назвали «Форсайт», зробили програму, а перші наші гастролі відбулися в Німеччині (вони пройшли дуже вдало).

- «Танцюю для тебе» - це ваш другий телепроект. Чому ви вирішили випробувати свої сили як танцюрист на ТБ - для самореклами та для самовдосконалення?

- Для мене «Танцюють всі!» був першим проектом, у якому я пробував свої сили як танцюрист. Коли я потрапив на СТБ, то спочатку й не розумів, що це може дати, адже подібного телезмагання в Україні ще не було. Ми не знали, яким у кінцевому варіанті буде цей ТБ-проект, чи сподобається людям. Хоча рівень виявився дуже високий. У «Танцюю для тебе» на каналі «1+1» усе інакше. Тут ти не лише за себе думаєш, але й відчуваєш відповідальність за свою команду і за здійснення дитячої мрії. Тут розумієш, що дитину підвести не можна!

- Олександре, а що вам дає участь у програмі «Танцюю для тебе»?

- Мабуть, насамперед, нові емоції. Ми з Анною Безсоновою танцюємо за мрію талановитого хлопчика-акробата Давида. А ще в цьому шоу я можу реалізуватися не тільки як танцюрист, але і як хореограф. Ідей багато. Спершу я боявся, що оскільки цей сезон проходить під назвою «Битва хореографів», то ставитимуть танці нам інші постановники. Але організатори шоу дозволили мені самому втілювати свої ідеї та хореографію на теле-паркеті. Я дуже радий співпрацювати з Дмитром Дікусаром. Ми швидко з ним порозумілися, і під його керівництвом спільно творимо. Діма - відкрита і приємна людина, однак на тренуваннях спуску нам не дає. Я гадаю, в його руках ми з Анею станемо хорошими бальниками. Ще мені дуже подобається те, що в цьому сезоні можна суміщати різні стилі сучасної хореографії. Це набагато цікавіше і для нас - танцюристів, і для глядачів!

- Яким ви бачите своє майбутнє - так би мовити, найближча програма-максимум і мінімум?

- Творчих ідей у мене багато! Програма-мінімум - робота з балетом «Форсайт» і його розвиток. Ми хочемо розвивати танцювальне мистецтво в Україні. Підняти його на світовий рівень, щоб до нас їздили вчитися, з повагою ставилися в усьому світі, як нині ставляться, наприклад, до слов'янського балету! А ще хочу збудувати замок. Великий справжній із прилеглою територією, де житиме сім'я «Форсайт», де знаходитиметься танцювальна школа, де ми розвиватимемо й виховуватимемо талановитих танцюристів. До речі, школу вже маємо, в ній викладають артисти балету «Форсайт». Ми працюємо в різних стилях сучасної хореографії і своїх студійців розвиваємо всебічно. Сьогодні танцювати не лише модно, але й корисно для фізичного та душевного здоров'я, а ще танці додають людині віри в себе, у власні сили!

- Ви збираєтеся зробити своє шоу?

- Обов'язково, але це буде несподіванкою. Наш найближчий проект - новорічне шоу, яке ми готуємо для німецьких глядачів (казку «Снігова Королева» представимо у Бремені). Але ми думаємо і про українського глядача і йому також щось цікаве підготуємо.

- Олександре, танці - це не лише красиве мистецтво, але і небезпечне через травми...

- Так, травми бувають, але не обов'язково серйозні (хоча біль у спині та колінах буває частенько, або просто болить усе тіло). Від цього нікуди не дінешся. Я ламав чотири пальці на нозі і сподіваюся, це був мій найсерйозніший перелом. А нещодавно на цьому телешоу отримав травму ока (випадково під час репетиції Аня нігтем пошкодила мені рогівку ока). Це непорівнянне з травмою тіла. Ти просто не бачиш на одне око, а хочеш за звичкою, але не виходить, а ще око ріже й пече. Мушу зізнатися, що це були неприємні спогади. Але вже все позаду, і я знову танцюю.

- Дмитро Дікусар сказав, що для танцюриста сидіти вдома - «неможлива річ». Як вам сиділося вдома, коли доводилося берегти око?

- Оскільки треба було бути постійно в темряві, довелося багато спати. Читати, дивитися телевізор, писати було не можна! У лікарні мені принесли ноутбук, і я слухав музику. Саме там народилася ідея нашого з Анею «Єгипетського танцю». Я разів зі 100 прослухав музику Максіме Родрігеза, і народилася ідея танцюючи ламати декорації.

- В минулому сезоні «Танцюю для тебе» перемогла не найсильніша пара, а найбільш непроста дитяча історія. Чи не вважаєте ви, що потрібно розділити шоу для танців і шоу дитячих історій?

- Це непросте питання. Може й так, проте все ж проект має дуже шляхетні наміри. Тим більше, я певен, що незалежно від того, хто переможе, всі мрії дітей збудуться. Знайдуться люди, які захочуть допомогти. Діти не можуть нікого залишити байдужими!

Коментар

За словами відомого акробата Анатолія Залевського, Давид Антонян - найперспективніший повітряний гімнаст в Україні. Серед циркових Давида називають диво-дитиною або Небесним хлопчиком. Незважаючи на вік, хлопчик має нелюдську силу. Він може 70 разів підтягнутися на турніку, виконати вправу «прес в складочку» 1020 разів. Давид - єдина дитина, яка не має меж фізичних можливостей: під час репетицій хлопчик не знає, що таке втома і виконує трюк, незалежно від його складності. «Тату, мені наснився сон, що я найкращий гімнаст у світі», - часто каже хлопчик своєму батьку. «Цирк - це моє життя», - говорить Давид. Його мрія - побувати на виставі відомого Цирку дю Солей, створити спільний номер із акробатом Залевським.

 Світлана Цибаньова, газета «День»

Фото - www.day.kiev.ua