Передмова і два слова про методологію

От і закінчився перший етап моніторингу професійної якості. Маємо змогу оцінити професіоналізм, із яким вісім основних каналів України виробляють теленовини (я не братиму до розгляду К1, новини на якому не дожили до цього світлого дня, і ТВі, оскільки з одного випуску з аж двома сюжетами робити якісь висновки немає сенсу).

Той, хто уважно стежив за цим моніторингом, напевне помітив, що методика оцінки була надзвичайно простою. Я виклав і обґрунтував (частина 1, 2, 3) критерії оцінки: 25 - для випусків новин і 34 - для сюжетів, і за цими критеріями просто ретельно оцінив новинні випуски кожного каналу. Дехто з дописувачів у коментарях закидав мені, що «ці критерії сам Куляс вигадав». Не треба мені чужих лаврів! Нічого я не вигадував. Вигадували це різні люди в різних країнах і в різні часи. Керуючись простими логічними міркуваннями. Всі, хто рухав уперед, хоч у якийсь спосіб розвивав нашу з вами професію. Я лише систематизував усі ці знання і зібрав систему аргументації до кожної з цих позицій.

Для аналізу я брав «сліпим жеребом», не вибираючи спеціально, всі випуски кожного каналу за якийсь один буденний день. Можна припустити, що той день, на який потрапила черга вашого улюбленого каналу, був для нього (каналу) днем «нещасливим» чи днем нехарактерним. Щоб переконатися в тому, що не трапилося подібної прикрості, я впродовж моніторингу вибірково стежив за випусками каналів. Присягаюся, що «нехарактерних днів» у моніторингу не трапилося! Моніторинг зафіксував реальну, цілком характерну картину для кожного з каналів.

Звісно, трохи позначилося те, що починався моніторинг улітку, а закінчився восени, напередодні старту президентської кампанії. Але скажу вам чесно: це позначилося лише на кількості «обов'язкових» матеріалів по висвітленню звитяжної праці окремих кандидатів у президенти. До професійної якості, яку я досліджував, це, погодьтеся, має другорядне відношення. Джинса будь-якого типу веде до порушення лише кількох із усіх зазначених критеріїв - найперше, звісно, це порушення балансу думок і наявність коментарів та оцінок без посилання на конкретних авторів цих міркувань. Але саме цими порушеннями українські журналісти грішать і без будь-якої джинсової мети. Так що цей момент не є принциповим для оцінки саме професійної якості продукту.

Сьогодні я роблю наступний крок. Маючи зафіксовані оцінки, я спробую підбити підсумки моніторингу. Вони покажуть не лише «середню температуру по палаті», тобто «хвороби», на які найбільше хворіє сьогоднішня українська тележурналістика. Але й дасть змогу журналістам і менеджерам побачити, з якими саме «хворобами» слід боротися конкретно їхній редакції. (До речі, коли я сам був менеджером, наприклад, шеф-редактором Нового каналу, мені не вистачало такої фахової ревізії моєї менеджерської роботи, але, на жаль, тоді для мене цього ніхто не робив. Отже, і я сам, і підлеглі мені журналісти припускалися тоді численних помилок просто від незнання якихось речей.)

Маловтішна статистика

Зафіксовані оцінки показують надзвичайно цікаву, але доволі сумну картину. Давайте подивимося!

Для розуміння наступних таблиць скажу, що оцінка - це середня кількість дотриманих критеріїв у проаналізованих випусках чи сюжетах кожного каналу.

Випуски (нагадаю, що загальна кількість критеріїв якості кожного випуску - 25)

Сюжети (загальна кількість критеріїв якості кожного сюжету - 34)

Загальна якість випусків і сюжетів, як бачите, є відверто низькою на всіх каналах. Абсолютним лідером у цьому «двобор'ї» були новини каналу К1. Але - нема в цьому світі досконалості - поки моніторинг добігав кінця, ці новини (найякісніші з-поміж усіх проаналізованих) закрили! Як на мій погляд, це є надзвичайно символічним. На українському ринку теленовин професійна якість сьогодні, схоже, є непотрібною!

Основні вади випусків

Не робитиму зараз висновків щодо критеріїв, які оцінював принагідно, а саме:

- чи всі теми випусків були важливими й цікавими для аудиторії;

- чи всі важливі теми дня було повідомлено у випусках;

- і чи всі теми якісно розвивалися протягом дня.

Річ у тім, що для більш-менш сталої оцінки цих позицій варто провести окреме дослідження, поспостерігавши, як цих критеріїв дотримуються всі канали в динаміці (наприклад, проаналізувавши тематику основних випусків усіх каналів протягом якогось тижня). Можливо, я це зроблю в майбутньому.

Але узагальнені оцінки всіх випусків, які я розглядав у моніторингу, дають повну підставу для висновків, кому і від чого варто було б «полікуватися». До «чорного списку» канали потрапляли тоді, коли кількість порушень конкретного критерію зустрічалася мінімум двічі в проаналізованих матеріалах (один раз - випадок, двічі - система).

Почнімо з «хвороб», притаманних усім восьми найбільшим українським каналам без винятку:

- канали якісно не відстежують розвитку тем своїх попередніх випусків;

- вважають нормальним повторювати без змін матеріали попередніх випусків;

- хибують на складну, «нелюдську» мову студійних текстів;

- вважають нормальним явищем журналістські висновки й оцінки в новинах;

- вважають можливим подавати факти без посилань на компетентні джерела;

- текст за кадром у БЗ хронічно (майже завжди) не відповідає картинці;

- не вміють анонсувати подальші зусилля редакції.

А ось на що ще слід звернути увагу окремим редакціям:

- не вміють дотримувати формальну логіку (всі канали, крім Першого і 5-го);

- не вміють логічно стикувати підводки з наступними сюжетами («1+1», ICTV і Новий канал);

- припускаються критично неоперативної подачі окремих тем (усі, крім Першого каналу);

- не відокремлюють фактів від коментарів (усі, крім «Інтера» і СТБ);

- не завжди дотримують досяжного балансу думок (усі, крім Першого і 5-го каналу);

- не завжди дають відповіді на основні питання по новині (всі, крім Першого і 5-го каналу);

- часто «забувають» про критично необхідні бекґраунди (всі, крім «1+1», Першого і 5-го каналу);

- не вміють кожного разу чітко фокусувати тему (всі канали, крім «Інтера»);

- відбирають до випусків нецікаві й неважливі для аудиторії теми (всі, крім «1+1» і Першого каналу);

- дозволяють собі некоректно користуватися архівом (усі, крім «Інтера» і СТБ);

- не вміють грамотно користуватися інтершумом (усі канали, крім «Інтера», ICTV й Нового);

- не найкращим чином анонсують ключові теми випусків - на «1+1», 5-му каналі та «Україні»;

- невиправдано затягують хронометраж окремих елементів випуску - на 5-му каналі;

- припускаються помилок у верстці випуску - на «Україні».

На жаль, я не в змозі повноцінно оцінити такий критерій, як наявність у новинах фактичних помилок (бо для цього мені б довелося повністю проводити роботу з перевірки всіх інформацій, тобто самотужки виконати роботу цілої редакції). З того, що було очевидним: такі помилки я зафіксував у аналізованих випусках «Інтера», ICTV та «України». Але, гадаю, на інших каналах вони теж трапляються.

І є лише три критерії якості випусків, з якими у всіх каналів сяк-так нормально. Це такі:

- інтерв'юйовані є компетентними в темах, з яких їх запитували;

- у випусках дотримано баланс негативної й позитивної інформації;

- у випусках немає матеріалів, які можуть шокувати глядача.

Негусто, м'яко кажучи. До того ж, наприклад, мені в цьому моніторингу справді не трапилися некомпетентні інтерв'юйовані. Але ось, наприклад, одна з останніх великих тем - «справа педофілів» - висвітлювалася чи не всіма каналами в тім числі й за допомогою синхронів двох надзвичайно «компетентних» адвокатів - Монтян і Багірова, статус яких щодо постраждалих і підозрюваних є, м'яко кажучи, невизначеним. Або друга велика тема - «епідемія смертельної хвороби в Україні». Чомусь на каналах суто медичні аспекти цієї теми коментувалися такими видатними фахівцями в галузі медицини, як Тимошенко, Янукович, Ющенко, Литвин та інші. Тож мій моніторинг показав ще й не всі порушення!

Системні помилки в сюжетах

Журналісти всіх, без винятку, каналів системно порушують такі критерії якості:

- часто не вміють повноцінно розкрити тему, тобто дати відповіді на основні питання (що сталося, де, коли і як - для репортажу; про журналістське розслідування я взагалі мовчу, бо їх майже немає, а якщо і є окремі спроби, то вони надзвичайно далекі від досконалості, тобто від повноцінного розкриття досліджуваної теми);

- часто не дотримують балансу думок;

- дозволяють собі робити висновки й давати оцінки, подеколи кричущі;

- часто роблять сюжети без стендапів, що є надзвичайно грубим порушенням;

- навіть коли їх роблять, часто зміст стендапів якісно не працює на розкриття теми;

- ще частіше не працює на розкриття теми фон тих стендапів;

- у сюжетах дуже часто бракує повноцінних розкадровок (тут, до речі, завжди важко сказати, чи їх не зробив оператор, чи зробив, але їх не взяли в сюжет на монтажі);

- навіть якщо розкадровки є, на монтажі не вміють оповідати монтажними фразами (картинка майже завжди нагадує якийсь «вінегрет із креветками»);

- постійно хибують на невиправдані панорами, трансфокатори й перефокуси (це взагалі «хвороба новачків»);

- при цьому всі ще й монтують ці плани некоректно, тобто без статичних «точок»;

- постійно дозволяють собі некомфортні монтажні склейки;

- не вміють добирати якісні заявочні плани;

- журналістський текст за кадром майже ніколи не відповідає картинці (масштаби цього порушення взагалі зашкалюють, системна біда - журналісти не вміють працювати з картинкою, не розуміють, що таке «розповідь картинкою», картинка на нашому телебаченні є безнадійно вторинною, текст завжди в пріоритеті, хоч це не радіо й не газета!).

Окремим каналам слід звернути увагу на такі системні порушення:

- невміння журналістів чітко фокусувати тему (всі канали, крім ICTV);

- часто розкривають тему на «паркеті», «живих» людей і «живих» історій у сюжетах немає (крім СТБ, ICTV і Нового каналу);

- використовують у сюжетах незрозумілі синхрони або такі, що жодним чином не розкривають заявленої теми (крім ICTV);

- не обтяжують себе достовірними посиланнями на джерела фактичної інформації (всі, крім «Інтера» й ICTV);

- журналісти викладають думки важкою для сприйняття канцелярською мовою, складними реченнями, не вміють подавати цифри, одне слово - не вміють подавати матеріал доступно (всі, крім Нового каналу і СТБ, але в останніх є задавнена «хвороба», пов'язана з використанням архаїзмів, яких переважна частина аудиторії не знає і не розуміє);

- часто не вміють побудувати логічну композицію сюжету («1+1», Новий канал, Перший канал і «Україна»);

- не дають критично необхідні бекґраунди (всі канали, крім Нового і Першого);

- некоректно використовують архівну картинку (всі, крім Першого каналу);

- періодично невиправдано знімають без штативу (всі канали, крім «Інтера» і Нового);

- монтують синхрони без коректних перебивок (всі, крім «1+1», СТБ і «України»);

- дозволяють собі повторювати плани (всі, крім ICTV);

- не вміють якісно працювати з інтершумом (всі, крім СТБ, ICTV і Нового каналу);

- подеколи дають незбалансовані і несфокусовані плани (всі, крім ICTV і Нового каналу);

- подеколи «завалюють» горизонт в окремих планах («Інтер», «1+1», 5-й канал і «Україна»);

- часто неправильно вибудовують композицію кадру (всі, крім ICTV і Нового каналу);

- не вміють правильно кадрувати мікрофон у синхронах («Інтер», «1+1», ICTV, Перший канал);

- невиправдано затягують хронометраж сюжетів («1+1», Новий, Перший).

Так само, як і щодо випусків, я не беруся оцінювати кількість фактичних помилок у сюжетах. Протягом моніторингу очевидні фактичні помилки мені вдалося зафіксувати лише у сюжетах журналістів «1+1», СТБ, Нового каналу й «України».

Зрештою, критеріїв якості, порушення яких є поодинокими, а отже несистемними, на всіх каналах, - лише три:

- немає невиправданих ракурсних зйомок;

- не порушується вісь спілкування («правило вісімки»);

- і звук у синхронах якісний.

Два слова про природу ганебної якості українських теленовин

Хочу звернути увагу зацікавлених сторін: причини всіх зазначених вище порушень і помилок, відвертої непрофесійності відбору та подачі інформації у випусках і в окремих сюжетах є комплексними.

Головними винуватцями цієї вакханалії непрофесіоналізму, звісно, є менеджери, люди, які визначають стратегію кадрової політики, і «середня ланка» - ті, хто організовують повсякденний робочий процес (шеф-редактори й випускові редактори).

Все починається з ницої кадрової політики. Високофахові, критично мислячі, професійно амбітні журналісти в останні роки поступово стали вимираючим класом в українських телевізійних ньюзрумах. Чому? Та тому що нинішні телеменеджери надають перевагу «слухняним» і «дешевим» кадрам. Справжній журналіст, по-перше, дорого коштує, а по-друге, не буде поступатися на кожному кроці професійними принципами. Нинішнім менеджерам такі люди не потрібні. Занадто дорогі й занадто самостійно мислячі. Отже, багато цих людей нині опинилися за межами інформаційних редакцій телебачення. Невблаганний закон Паркінсона діє. Помножений на патологічне нерозуміння, що в телевиробництві не залізо, а «кадри вирішують все»!

Наступна слабкість телеменеджменту часто полягає в його слабкій компетентності саме як організатора виробництва. Тож, по-перше, ньюзруми працюють багато в чому за недосконалими технологічними алгоритмами, в які вже закладено системні помилки. А по-друге, менеджери не вміють (не хочуть, не знають як?) чітко ставити вимоги до якості продукту і контролювати їх дотримання. Тут уже який критерій не візьми. Наприклад, той же стендап. Якби сюжет без якісного стендапу вважався в редакції невиконаною роботою, таких сюжетів у випусках не було б. Що вже казати про більш складні ланцюжки технології, які треба вміти вибудовувати, підтримувати й коригувати.

Менеджмент не вміє мотивувати людей на прагнення до високої якості продукту, який вони виробляють. Це, мабуть, найскладніша частина менеджерської роботи. Для того, щоб володіти інструментами ефективної мотивації персоналу, слід мати конкретну фахову підготовку. Зазвичай українські менеджери такої підготовки не мають, а самоосвітою не займаються.

Менеджери винні і в іншому - в недостатній професійній кваліфікованості окремих виконавців. Тут спрацьовує і вже згаданий підхід у підборі кадрів («дайош дешевих і слухняних»), і небажання вкладати гроші в професійний розвиток підлеглих. Самі журналісти з нинішніми своїми зарплатами (ще й за спеціальним «телевізійним» курсом долара 5,05) не в змозі самостійно оплачувати доволі дороге підвищення власної кваліфікації. Навіть ті, хто має таке бажання.

І, нарешті, є ще одна вагома причина (яку менеджмент також неспроможний контролювати) - готуючи випуски, більшість тележурналістів ідуть по лінії найменшого спротиву. Беруть лише те, що лежить на поверхні. Задовольняються лише тими коментарями і фактами, які самі політики й чиновники хочуть повідомити пресі. І не ускладнюють собі життя пошуком глибинної інформації, цінних для розвитку теми коментарів. Особливо ж пошуком експертних оцінок і бекґраундів. І це теж тема окремої розмови.

Наостанок можу сказати, що після моїх статей окремі канали намагаються виправляти окремі системні помилки. Зі змінним успіхом. Але є й доволі дивні для мене реакції: таке враження, що деякі журналісти й канали, навпаки («в пику Детектор медіам»), ще більше стали робити того, чого робити не слід. Здається, вони просто хизуються власним невіглаством і непрофесійністю! Не називатиму конкретних прізвищ (ці люди, гадаю, цілком свідомо так чинять, отже самі зрозуміють, що я говорю саме про них). Не виключаю, що свого часу я повернуся до моніторингу в такому ж форматі, щоб подивитися, хто і які висновки зробив з першої його подачі.

Післямова. Навіщо мені це треба

Справді, навіщо це треба мені? У мене і без Детектор медіа роботи вистачає, більш наближеної до життя. Моя позиція проста. Мене цікавить, щоб професія розвивалася. Зрозуміло, моїх зусиль по тренуванню журналістів і консультуванню телекомпаній замало. Тим більше в ситуації, коли професія свідомо вихолощується власниками і менеджерами телекомпаній.

Цей моніторинг був потрібен для того, щоб показати новинарям якість їхньої нинішньої роботи. Для того, щоб рухатись уперед, треба спочатку зрозуміти, де ти перебуваєш.

Наступний крок буде такий: я спробую тут, на «Детектор медіа», глибше пояснити природу ключових хвороб українських ньюзрумів. І як із ними можна було би боротися. Звісно, цей лікнеп не замінить системного підвищення кваліфікації або грамотних змін у технології виробництва (на що, зрозуміло, великі канали сьогодні грошей не знайдуть). Але бодай допоможе тим менеджерам і журналістам, у яких є бажання професійно вдосконалюватися. Отже, далі буде...

Ігор Куляс, медіаексперт

Ігор Куляс - медіатренер; з 1989 року пройшов на українському телебаченні шлях від репортера до шеф-редактора новин. Протягом 1999-2002 років був шеф-редактором телекомпанії «Новий канал» («Репортер»). Стажувався на BBC, Reuters, ITV, CBC. Працював кризовим менеджером у 20 регіональних та загальнонаціональних телекомпаніях.

Нині є тренером-консультантом МГО «Інтерньюз-Україна» з телевізійного виробництва. Створив власну методику оцінки новинних програм. Протягом останніх чотирьох років сотні тележурналістів з усієї України пройшли в Ігоря Куляса та його партнера Олександра Макаренка тренінги в рамках «Школи новин Internews».

У рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» Ігор Куляс здійснює «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.

Фото - Novynar.com