Загалом 13 жовтня сюжетів у випусках новин ICTV було настільки мало, що можна перерахувати їх на пальцях однієї руки - за весь інформаційний день я побачив лише чотири. Поясню відразу ж (а то мене ще звинуватять у тому, що рахувати до десяти не вмію :)), такі «полотна», як представлення Порошенка, розповідь про тарифи й опалення і навіть про скандал з «Артеком», - це не сюжети, а просто начитані БЗ+СХ, де взято синхрони, додано тексту, а текст цей перекрито або «паркетом», або «шпалерами», взятими з архіву. Тому аналізуватиму я їх без оцінок, оглядово. Та навіть у тих сюжетах, де «є привід для розмови», без «шпалер» не обійшлося.

Сюжет «Машина на дровах»

(репортери - Оксана Худицька, Леонід Харшан, оператор - Сергій Базилюк)

Цілком симпатичний нарис на точно цікаву для багатьох тему (цікаву своєю незвичністю, дивовижністю). Трохи-трохи не вистачило до високої якості сюжету. І за змістом, і за формою є недопрацювання в деталях.

Добре, що нам повідомляють такі обставини: «Замість бензину чи солярки їздить на дровах, торфі чи траві. На 100 кілометрів треба спалити до 30 кілограмів дров. Але газогенератор, на якому працює двигун, спалює і лушпиння, і торф, і так звану слонову траву». Але точно вже просилися й інші важливі «параметри», зокрема, яку ця машина може розвинути швидкість.

З «так званою слоновою травою» є питання. Головне - що це за спеціальна така трава і де вона росте? Нам повідомляють про те, що «енергетичний еквівалент одного гектара цієї рослини дорівнює 8 тонам мазуту», але це голі цифри, які жодним чином не зіставляються з конкретикою «диво-автомобіля». Ну, наприклад, бодай ще одна цифра була б тут не зайвою - а скільки може проїхати цей автомобіль на тих же 8 тонах мазуту (або ж на «так званій слоновій траві», зібраній з одного гектару). Цифри для телебачення взагалі річ невдячна. Боюся також, що більшість глядачів навряд чи уявляють собі, скільки це - 30 кілограмів дров. Подібні речі, звісно, треба робити наочними, найпростіший спосіб - показати таку кількість дров у кузові машини. Крім того, це було б цікаво побачити, щоб мати уявлення, як «заправляється» машина (де ці дрова лежать) і чи не займає паливо весь кузов вантажівки.

В сюжеті є певні авторські оцінки й невиправдані узагальнення: «диво-машина», «водії до розробки вчених ставляться скептично». Не виключено, що просто такою - скептичною - була думка лише тих двох водіїв, у яких поцікавилися. А інші можуть думати й інакше. Це водночас порушує баланс думок. Є й інші, спірні журналістські висновки, наприклад: «Він («диво-автомобіль») і гроші допомагає заощаджувати...». Уявіть, скільки коштуватиме 30 кг дрів, якщо купувати їх у магазині чи на заправці.

У сюжеті є думки професора й академіка, але дуже бракує думки тих, хто їздить за кермом «диво-автомобіля». Текст не завжди простий для сприйняття: це і той самий «енергетичний еквівалент», і велика кількість незіставних цифр.

Цінність будь-якого нарису - в якісній подачі виразних деталей. По картинці видно, що оператор у цьому сенсі був досить ретельним: велика кількість крупних планів, є розкадровки основних об'єктів. Але до крупних планів точно були необхідні пояснення (чи за кадром, чи від водіїв «диво-автомобіля» в кадрі). Наче й знято, як цей автомобіль працює, але з картинки так і не зрозуміло, наприклад, куди кладуть дрова, як їх підпалюють, чи треба підкидати дрова під час руху автомобіля тощо.

На монтажі розкадровки не завжди відтворено в правильному порядку (логічними монтажними фразами). Є зовсім зайвий «від'їзд» і зовсім зайва панорама.

Один із синхронів змонтовано без перебивки. В монтажі є некомфортні склейки (СРП+СРП, ЗГП+ЗГП).

Зрештою, картинки не вистачило на весь закадровий текст і кінцівку сюжету довелося перекривати «шпалерами» - це просто вулиці міста, де їздять машини і ходять люди. Міг би, певно, порятувати ситуацію такий необхідний стендап. Тим більше, що, маючи такий цікавий об'єкт розповіді, можна було вигадати не один цікавий варіант стендапу. Але цього обов'язкового елементу в сюжеті чомусь немає.

Отже, підсумок не дотриманих критеріїв якості:

2) тему в сюжеті повноцінно не розкрито;

5) у сюжеті не дотримано досяжний баланс думок;

6) у сюжеті є судження й оцінки репортера;

9) мова не скрізь проста і доступна;

13) у сюжеті немає стендапу;

14) тож зміст стендапу не доповнює іншої інформації в сюжеті;

15) а фон стендапу не працює на розкриття теми;

16) текст репортера за кадром не відповідає картинці;

19) у сюжеті не завжди дотримано логіку монтажних фраз;

20) синхрони змонтовано з очевидними склейками;

23) у сюжеті є невиправдані панорами і зміни крупності в кадрі;

26) не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними.

Сюжет «Сонячна енергетика в Україні»

(репортер - Олена Астахова, оператори - Володимир Коваленко, Олександр Назаренко)

Ще один нарис із великого серіалу «Фактів» про альтернативну енергетику. І знову - брак уваги до картинки, конкретики і деталей.

За змістом - велика кількість журналістських суджень: «Сонце може стати реальною основою енергетичної незалежності всього українського Півдня. Адже в степовій зоні та в Криму геліоенергія може цілорічно забезпечувати будинки теплою водою і частково електрикою. Втім, сонячні батареї на дахах наших осель поки виняток а не правило. Цьому заважає досить дороге обладнання»; «В Україні ж, звичайно, ніхто витрат не відшкодує». «Фактично, Україна вже є гравцем міжнародного сонячного бізнесу». Є недостовірні посилання на анонімних «фахівців».

Одне з міркувань є не зовсім логічним (а, можливо, просто неточним): «Проте на сонячній енергії можна заробити. Вона коштує найдорожче, учетверо більше, ніж звичайна». Якщо так дорого - хто ж буде її купувати? Про цей загадковий «зелений тариф» напередодні в сюжеті про вітроенергетику була спроба пояснення, але вона виявилася невдалою. Сказано було, що начебто уряд зобов'язав когось купувати електроенергію, але кого і як він зобов'язав, не зрозуміло. Крім того, є «золоте правило» новин, коли в подібних випадках необхідно давати бекґраунд, навіть якщо ми про це розповідали всі попередні дні! Адже далеко не всі глядачі дивилися попередні сюжети, а новини робляться для всіх, тож кожен матеріал повинен бути самодостатнім з точки зору повної зрозумілості будь-якому глядачеві.

У тексті чимало слів і словосполучень, які ускладнюють сприйняття інформації на слух: вже згадані «реальна основа енергетичної незалежності», «геліоенергія», «енергоживлення наволишніх селищ», «енергоощадливі підприємці», порожнє слово «фактично».

Знову підступні цифри. «Гола» цифра не дає зрозумілої інформації: «Лише на освітлення одного приватного будинку та побутові прилади в ньому доведеться витратити щонайменше 4 тисячі євро. Для обігріву води ще кількасот». Тут авторці сюжету слід було з'ясовувати у фахівців, наприклад, цифру, за скільки часу ці витрати можуть окупитися для того, хто встановить собі подібне обладнання.

Ще більш заплутують цифри в синхроні. Це вже згадані загадкові 95 відсотків, які заплутали й ведучу основного випуску. Синхрон виробника сонячних модулів: «Наше государство в солнечном обеспечении ничуть не хуже лидера в солнечной энергетике - Германии. А вот использование этого потенциала, к сожалению, мы себя можем позиционировать как "ноль", а Германию, как 95 процентов...». Синхрон на цьому уривається, з інтонації видно, що це був не кінець думки. І які саме 95 відсотків мав на увазі фахівець, залишається незрозумілим.

По картинці: спочатку нам без пояснення показують якесь устаткування. Можна здогадуватися, що це і є сонячні батареї. Важко сказати також, де їх встановлено. Переважно середні плани без якісних розкадровок, змонтовані некомфортно за крупністю плану і з порушенням вісі зйомки. Показують приватний будинок з - імовірно! - сонячними батареями на даху. Далі крупні плани якоїсь електроніки. Якщо це реальна приватна сонячна електростанція, чому було не поспілкуватися з її власником, щоб довідатися про його враження?

Далі, як зазвичай, ідуть просто краєвиди Криму. Тут уже повністю втрачається відповідність тексту і картинки.

Завершується сюжет планами виробництва. І знову глядач має здогадуватися, що це саме виробництво таких сонячних батарей. У тексті не пояснено, що це вже не Крим, а Київ (є з цього приводу титр, але шанси на те, що глядач зверне увагу на зміну титру «Крим» на титр «Київ», невисокі - візуально ця зміна не впадає в око).

Два синхрони записано з прес-конференції - маємо людей, «приклеєних до стінки», в одному синхроні неправильно скадровано мікрофон (логотипу каналу не видно). Наприкінці сюжету є нічим не виправданий «наїзд».

Стендапу в сюжеті немає. В підсумку порушено такі критерії якості:

2) тему в сюжеті розкрито не повністю;

4) не всі синхрони в сюжеті є зрозумілими і слугують розкриттю теми;

5) у сюжеті не дотримано досяжний баланс думок;

6) у сюжеті є судження репортера;

8) у сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною;

9) мова репортера не є простою і доступною;

11) у сюжеті є не всі необхідні бекґраунди;

13) у сюжеті немає стендапу;

14) зміст стендапу не доповнює іншої інформації в сюжеті;

15) фон стендапу не працює на розкриття теми;

16) текст репортера за кадром не відповідає картинці;

18) основні об'єкти розповіді якісно не розкадровано;

19) у сюжеті не дотримано логіку монтажних фраз;

23) у сюжеті є невиправдані зміни крупності в кадрі;

26) не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними;

27) при монтажі порушено вісь спілкування («правило вісімки»);

31) у синхронах мікрофон скадровано неправильно.

Сюжет «Луцький автозавод / Тимошенко»

(репортер - Тетяна Прудникова, оператор - Віктор Зеленков)

Як я вже писав, моє припущення: цей сюжет є спробою журналістів витягти з банальної поїздки в прем'єрському пулі бодай щось цікаве для глядача. Зрештою, замість звіту про чергову робочу поїздку прем'єр-міністра глядачі принаймні змогли довідатися про те, чим сьогодні живе один із нечисленних вітчизняних автовиробників.

З огляду на це, сюжет загалом зроблено грамотно. Якісний стендап, текст без серйозних порушень стандартів. Хоча є деякі «помарки». Зокрема, інформація більше загального плану. На деталі, очевидно, забракло часу. Як і на те, щоб знімати всі плани зі штативу. Не кажучи про деталі, втрачаємо відповідність тексту картинці. При цьому, що є дивно для «пулового» сюжету, немає розфокусу теми. Але бракує бекґраундів.

11) У сюжеті є не всі необхідні бекґраунди;

16) текст репортера не завжди відповідає картинці;

17) сюжет змонтовано нестабільними планами;

19) у сюжеті не завжди дотримано логіку монтажних фраз;

26) не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними;

31) у синхронах мікрофон скадровано неправильно.

Сюжет «Алжир»

(автор - Андрій Гетьман)

Це один із спецрепортажів у цілому серіалі Гетьмана про цю африканську країну. Позитив безумовний - у тому, що сюжет «розширює горизонти». Подібні спецрепортажі завжди збагачують новини.

До якості сюжету є питання. Перше і головне - це звична вада будь-якого «загального плану» - чи на картинці, чи в тексті. Тему сюжету точніше можна сформулювати першими ж словами журналістського тексту: «Алжир - одна зі складових європейської газової формули». Йдеться в тексті про те, як Алжир вибудовує торгівлю газом із країнами Європи. При цьому картинка має дуже опосередкований стосунок до тексту - нам без пояснення показують якісь виробництва (зовсім не обов'язково газові) і просто красиві алжирські краєвиди. Що загальнішим і глобальнішим є текст, то менший стосунок він має до конкретної картинки.

Картинка дружить із текстом лише у бекґраунді, де наочно показано схему постачання алжирського газу до Європи через підводні газогони. У всіх інших випадках замість конкретики маємо цілковиту абстракцію, що нам показують на картинці - незрозуміло, бо немає необхідних пояснень.

Не виключаю, що зйомки робив сам репортер (принаймні, прізвища оператора не згадується). Якщо це так, можна лише вітати подібну роботу. Але на майбутнє є сенс виправити деякі помилки. Немає розкадровок. Перевага загальних і середніх планів. Невиправдані панорами. На монтажі - немає завершених монтажних фраз: ми постійно опиняємося в нових і нових місцях, але роздивитися щось (крупними планами) нам не дають.

Синхрони і стендап скадровано неправильно - по центру кадру і в синхронах учасники сюжету говорять на камеру. Фон стендапу не стосується теми - просто красивий алжирський краєвид.

У тексті є журналістські судження-оцінки. «Алжир одна із складових європейської газової формули»; «Алжир веде велику європейську газову гру»; «Тож за допомогою закордонних технологій і власних природних багатств, ця північнофриканська країна прагне залишитися вагомим гравцем у світовій енергетичній політиці».

Не все в тексті є простим, доступним і зрозумілим. Ну, наприклад: «Ціна газу варіюється відповідно до цін на нафту». Це як? Потребувало пояснення. «...Розширює інфраструктуру скрапленого газу» - це не розмовна мова. «Тож незабаром сподіваються знайти нові родовища спільно з закордонними компаніями. "Нафтогаз України" також подав заявку на тендер». Тут також не зрозуміло, про що йдеться - розвідка, освоєння родовищ чи закупівля газу.

Отже, підсумовуємо:

3) тему сюжету розкрито не через «живих людей», а на «паркеті»;

6) у сюжеті є судження й оцінки репортера;

9) мова репортера не скрізь є простою і зрозумілою;

15) фон у стендапі не працює на розкриття теми;

16) текст репортера за кадром не відповідає картинці;

17) сюжет змонтовано нестабільними статичними планами;

18) не всі основні об'єкти розкадровано;

19) у сюжеті не дотримано логіку монтажних фраз;

22) інтершум є не на всіх планах сюжету;

23) у сюжеті є невиправдані панорами і зміна крупності в кадрі;

24) панорами змонтовано некоректно;

26) монтажні склейки в сюжеті є некомфортними;

29) не в усіх планах сюжету витримано горизонт;

30) не в усіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру;

34) заявочний план не вводить чітко в тему.

Начитане БЗ «Артек»

(репортер - Олег Гулик, оператор - Олександр Солов'єнко)

Пишу авторів лише номінально (в подібних «сюжетах» не зрозуміло, хто і за що насправді відповідає).

Це не сюжет, а начитане БЗ+СХ. Матеріал як такий складається з двох синхронів (керівника прес-служби МВС Криму Домбровського і головного лікаря «Артеку» Безулого - інші канали дають прізвище цієї людини Безуглий). Крім того, є цитата депутата Колесніченка і підтвердження прес-служби Генпрокуратури про те, що таку справу розслідує МВС. І ще є обіцянка МВС дати коментар із уже згаданою в попередній статті «універсальною» кінцівкою («У головному слідчому управлінні МВС нам пообіцяли коментар, однак, на початок випуску ми його так і не отримали»), яку було начитано заздалегідь до основного випуску і не змінено у випуску підсумковому.

Решта - журналістський текст за кадром, переклеєний різноманітними «шпалерами» (архівні плани «Артеку», види вулиць Ялти і двері до управління МВС, «журналіст виконує свою роботу», архівні плани будівлі Генпрокуратури, види Південного узбережжя Криму). Крім того, що все це не має ніякого стосунку до тексту за кадром, тут зроблено надзвичайно критичне порушення професійних стандартів і етичних норм. На різко негативному контексті «Факти» показують глядачам цілком конкретних (цілком упізнаваних на середних планах) дітей в «Артеку»! При цьому картинка не титрується як архівна. Це серйозне порушення стандарту точності (архівна картинка ніяк не відповідає суті сьогоденної інформації). І це жорстке порушення професійних етичних норм. По-перше, це може мати різко негативні наслідки для тих дітей, які були впізнаваними в кадрі в матеріалі яскраво вираженого негативного контексту! По-друге, архів без відповідного позначення - це серйозне ошукання глядача, чого новинарі в принципі не мають права робити. Залишається лише сподіватися, що телевізійники просто не розуміють всього цього, коли бездумно клеять на будь-які власні тексти будь-яку архівну картинку.

До цього матеріалу є й інші серйозні питання. Всю цю історію ініціював нардеп Колесніченко. Якщо редакція взялася її висвітлювати, хоча до того були серйозні заперечення етичного характеру (про які згодом розгорнулася велика дискусія, зокрема й на «Детектор медіа»), - не можна було відбуватися цитатою, інтерв'ю мало писатися на камеру і депутатові треба було ставити обов'язкове питання: чому він оприлюднив цю інформацію?! Були й інші питання до Колесніченка, адже, погодьтеся, як мінімум дивно звучить у цьому матеріалі таке: «Депутат якось перевірив інформацію. За його словами, вона підтвердилася».

Заслуговує на увагу й остання частина матеріалу, в якій наведено певний бекґраунд: «В "Артеку" підозрюють - хтось навмисно хоче підірвати репутацію табору чи то заради політичних, чи комерційних інтересів. Тут нагадують, що на початку року вже були спроби закрити центр взагалі. Тоді керівник табору Борис Новожилов навіть оголошував голодування аби привернути увагу влади. Потім із переліку земель, які орендує "Артек", і які не підлягали відчуження, таємничо випало майже 3 гектари побережжя, і президент змушений був ветувати закон про діяльність табору». Заплутано і неповно. Як то кажуть, «сказано чи занадто мало, чи занадто багато».

Закінчується цей матеріал жорстким журналістським висновком: «Тепер жахливий скандал зі зґвалтуванням дітей, який в разі підтвердження доб'є «Артек» остаточно».

Начитане БЗ «Тарифи й опалення»

(репортер - Олена Скобало, оператор - Максим Костенко)

Так само - «паркет» і «шпалери» на начитаному БЗ. Оцінювати картинку сенсу нема, адже вона «ні про що» - це набір «паркету», табличок установ і абстрактних (найскоріше архівних) картинок, які не мають стосунку до теми.

Текст доволі складний і заплутаний. Невже автори цього БЗ вважають, що на слух можна зрозуміти таке, наприклад, міркування: «Поки що дешевшає все, крім благоустрою території. А це чи не половина комун платежу - обурюється профільний міністр Олексій Кучеренко. Але нині в його болить голова через газові борги. Частково не сплачує населення. Більше підприємства теплокомуненерго. Їм не компенсує різниці тарифів місцева влада. А та через кризу не може взяти кредитів. Тому, Кучеренко схвалює передачу підприємств теплокомуненерго в оренду чи концесію». Ще сяк-так можна було б зрозуміти це читачу газети, та й те, - довелося б перечитати кілька разів (а навіть не кожний газетний читач готовий на такий «подвиг»). На слух же це не сприймається однозначно!

Після цього вкрай заплутаний глядач повинен ще зрозуміти, про що каже в наступному синхроні сам «профільний міністр»: «Це пошук тих саме інвесторів, які могли би швидко зайти, погасити борги, взяти на себе інше зобов'язання по інвестування і власне кажучи, врятувати ситуацію». Все зрозуміло? Ну і щоб «добити» глядача остаточно, далі авторка каже: «Врятувати ситуацію можуть і адекватні тарифи, - каже міністр, - які в Україні неодооцінені». Складна побудова речення, нерозмовні словосполучення. А «на закуску» йдеться про таке: «Міністерство просить людей вчасно розраховуватися і планує ще раз просити грошей в "Ощадбанку". З його кредитами теплокомуенерго зможуть віддати борги і гарантувати тепло в українських оселях». Маю величезний сумнів, що хтось (крім, звісно «вузьколобих профільних фахівців») зрозумів, про що йшлося в цьому БЗ+СХ.

Крім того, в матеріалі йдеться про найцікавіше - як саме за старими тарифами матимемо теплу зиму: пан Черновецький у синхроні пояснює повернення старих тарифів тим, що пані Тимошенко зобов'язала «Нафтогаз України» забезпечувати Київ газом у борг із наступною реструктуризацією боргу. Чесно кажучи, ця тема потребувала серйозного журналістського дослідження, адже не зрозуміло, чим повернення до старих тарифів сьогодні обернеться для киян згодом!

Завершується БЗ бездоказовим (тому що без посилань на компетентні джерела) твердженням: «Технічно Україна вперше за багато років готова до опалювального сезону». Це слід розуміти так, що журналісти «Фактів» є фаховими тепловиками!

Начитане БЗ «Представлення Порошенка»

(репортер - Тетяна Анкудінова, оператор - Андрій Маяков)

Типовий «паркетний» сюжет. Два синхрона, з яких один - новоспеченого міністра закордонних справ про «якісні зміни відносин із Росією», другий - пана президента про інтеграцію з Євросоюзом, як він це вміє - сказати абстрактно і заплутано. Можливо, важко було вибрати щось краще, вірю. І декілька цитат із промов цих же героїв. Посилання є, власних журналістських коментарів немає. Текст за кадром простий і доступний. Картинка (як і будь-який «паркет») тексту жодним чином не відповідає. Власне кажучи, більше про це БЗ+СХ говорити нічого.

Післямова

На жаль, доводиться констатувати, що продуктивність «Фактів» у виробництві власних сюжетів є надзвичайно низькою. Самі сюжети страждають на стандартні «недуги», головними з яких є майже повне невміння працювати з картинкою, звідки навіть у тих випадках, коли йдеться про доволі конкретні речі, картинка не відповідає тексту журналістів за кадром. І, звісно ж, величезна кількість «шпалер», взятих із архіву, які використовуються з грубим порушенням стандартів, а подеколи й етичних норм професії. На довершення - надзвичайно велика кількість «паркету» у випусках, - як у студійних БЗ, так і в сюжетах, і тим більше - в псевдосюжетах (начитаних БЗ+СХ).

Цією статтею я закінчую оцінювання професійної якості новин на основних телеканалах. Попереду - стаття - узагальнення результатів цього моніторингу. А далі - для тих, кому це буде цікаво, мова про окремі найпоширеніші вади українських теленовин. І про те, як можна цих вад позбутися. Так що далі буде...

Відповідь на коментарі

Melista // 21.10.2009 17:37:43

Цитата: "Протягом 1999-2002 років був шеф-редактором телекомпанії «Новий канал» («Репортер»). Стажувався на BBC, Reuters, ITV, CBC. Працював кризовим менеджером у 20 регіональних та загальнонаціональних телекомпаніях"... Круто!!! А правил укрїнської мови й досі не вивчив. Шановний тренере, я не з розкритикованого вами каналу, але хочу записати: ви впевнені, що слова ЗПРАЦЮВАЛА та ЗФОКУСОВАНО пишуться із "З"??? П.С. Правило К,П,Т,Ф,Х

Ваша правда. Вибачайте за помилку і дякую Вам за зауваження!

Valerik // 20.10.2009 10:06:03

Шановний пане Куляс. дуже хочеться до вас на тренінг чи хоча б консультацію))допоможіть!!!!!

Зараз плануємо з Олександром Макаренком і Андрієм Слободяном платну телевізійну школу, практичну, з особливою увагою до якісної «розповіді картинкою». Щойно будемо готові - буде реклама. Якщо що - пишіть на адресу igor.kulias@gmail.com.

Влад // 19.10.2009 12:15:31

Уважаемый медиаэксперт, я очень хотел дочитать до конца ваш труд, но встречая на пути сложные заключения противоречащие друг другу, так и не осилил. Чтобы указать все странности вашей логики мне бы пришлось написать такой же по объему труд как и вы. Но нет ни желания ни времени. А для примера, вот скажите мне - так вы хотели посмотреть в «Фактах» сюжет, который проанонсировали для «Надзвычайных новын»? Судя по вашим словам, вы с сожалением не увидали его в «Фактах». Значит, интересные для вас сюжеты показывают в «Надзвычайных новынах». Но оказалось, что программу состоящую из интересных вам сюжетов вы смотреть не любите?! Не странно ли это... А если упростить эту схему, то есть еще и такое понятие на телевидении , как анонсирование следующего за программмой телепродукта.

Нет, не странно это!

Як глядач, я мав повне право побачити сюжет про це саме в новинах! А його мені в новинах не показали. Я не маю нічого проти анонсування власного ефірного продукту в новинах, більше того, у мене є навіть такий критерій якості випуску, як «анонсування подальших зусиль редакції».

Але новини повинні давати своєму глядачу вичерпну картину дня. Це закон жанру. Якщо з новин висмикується розповідь про важливу подію і переноситься до іншої програми, - це неправильно. Я запропонував розумний компроміс. Коли б новини коротко приділили увагу основному набору фактів цієї події плюс більше уваги приділили б «людській» складовій, а вже докладно про складову «кримінальну» розповідали б у спеціалізованій програмі Стогнія, я б, як глядач, мав би повну картину дня і не був би змушений дивитися ту іншу програму, якщо вона мені не цікава. Але її дивився б той, кому цікаво.

І останнє. Для того, щоб «указать все странности» моєї логіки, Вам варто було би уважніше прочитати текст, перш ніж писати емоційний коментар. А так Ваш коментар лише зміцнює мою давню підозру, що велика кількість українських журналістів не вміє уважно слухати або уважно читати. На жаль.

Ігор Куляс, медіаексперт

Ігор Куляс - медіатренер; з 1989 року пройшов на українському телебаченні шлях від репортера до шеф-редактора новин. Протягом 1999-2002 років був шеф-редактором телекомпанії «Новий канал» («Репортер»). Стажувався на BBC, Reuters, ITV, CBC. Працював кризовим менеджером у 20 регіональних та загальнонаціональних телекомпаніях.

Нині є тренером-консультантом МГО «Інтерньюз-Україна» з телевізійного виробництва. Створив власну методику оцінки новинних програм. Протягом останніх чотирьох років сотні тележурналістів з усієї України пройшли в Ігоря Куляса та його партнера Олександра Макаренка тренінги в рамках «Школи новин Internews».

У рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» Ігор Куляс здійснює «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.

Критерії оцінки якості новин пояснено тут (частина 1, 2, 3).