За відео- й аудіозапис мобільним телефоном, диктофоном або відеокамерою та встановлення відеодомофону чи охоронної сигналізації громадян Росії можуть притягти до кримінальної відповідальності, пише російська газета «Известия».

З точки зору російського закону, сучасні відеокамери і диктофони, що вмонтовані в мобільні телефони і портативні комп'ютери - це теж «спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації». А користуватися такими засобами можуть лише співробітники МВС і спецслужб, згадані в законі «Про оперативно-розшукову діяльність». Усім іншим за це погрожують дві статті Кримінального кодексу: 137 (порушення недоторканості приватного життя) і 138 (порушення таємниці переписки, телефонних переговорів та інших повідомлень).

Перші кримінальні справи порушені в Сибірському федеральному окрузі. Там проводиться слідство стосовно ряду компаній, що продавали громадянам охоронні системи, зокрема датчики руху, оснащені відеокамерами (за незаконне виготовлення і збут «спеціальних технічних засобів» можуть дати три роки тюрми).

«Навіть якщо ви не датчик руху з камерою, а просто звичайну відеокамеру заховаєте у вазон або увімкнете диктофон, то можете потрапити під суд», - пояснив газеті нюанси законодавства депутат Державної думи Геннадій Гудков.

На прохання ТК юрист Інститут медіаправа Ігор Розкладай прокоментував, як трактує використання диктофонів та відеокамер українське законодавство:

- В Кримінальному  кодексу України дійсно є стаття, яка передбачає відповідальність за незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 359 ККУ). Крім того є певною мірою конкуруюча стаття 163 «Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер». 

Так, науково-практичний коментар до ККУ тлумачить СТЗ, як технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, модернізовані, запрограмовані або пристосовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Саме таке формулювання міститься і в спільному наказі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Служби безпеки України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації» N 92/669. 

Цей же наказ розшифровує, що відноситься  до СТЗ:

• спеціальні технічні засоби для негласного отримання, реєстрації аудіоінформації;
• спеціальні технічні засоби негласного візуального спостереження і фото-, теле- та відеодокументування;
• спеціальні технічні засоби для негласного отримання, реєстрації інформації з телекомунікаційних мереж;
• спеціальні технічні засоби негласного контролю поштових повідомлень і відправлень;
• спеціальні технічні засоби негласного обстеження предметів і документів;
• спеціальні технічні засоби негласного проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об'єкти, а також негласного обстеження приміщень, транспортних засобів та інших об'єктів;
• спеціальні технічні засоби негласного контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об'єктів;
• спеціальні технічні засоби негласного отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі.

Таким чином, диктофон, підкладений в кабінеті з метою прослуховування розмов або довгофокусний фотоапарат, спрямований на приватну оселю з метою фіксації подробиць приватного життя, або комп'ютер, що має спеціальне ПЗ, що дозволяє «зламати» приватне листування особи стануть засобами для негласного зняття інформації, але у будь-якому разі вони не є виготовленими з такою метою. 

На мою  думку, російські правоохоронці  добряче перегнули палицю, адже за аналогією вбити можно і кульковою ручкою, але це не значить що її треба забороняти.

«Детектор медіа»