- Дмитре, чому ви, звільнившись із UBC в жовтні 2008 року, вирішили повернутися на канал?

- Три тижні тому мені зателефонувало керівництво каналу і повідомило, що є вакансія керівника й ведучого програми «Політики про економіку». Дослівно мені сказали: «Якщо ти не ображаєшся, то приходь, нам такі люди потрібні, ніхто не буде втручатися в редакційну політику». Я вирішив не ставати в позу ображеної дівчинки, подумав: може, справді люди змінилися (тим більше на каналі вкотре змінився генеральний директор), - і повернувся на канал.

- А в жовтні UBC з вами повністю розрахувався?

- Ні, частину зарплати так і не виплатили, я їм її подарував. Повернувшись на канал, я навіть не порушував цього питання. Останнім часом телебачення для мене, і зокрема UBC, - не основна робота і не основне джерело доходу. Для мене це радше хобі, яке я не можу кинути. Телебаченню я віддав велику частину свого життя, і коли з'являється можливість професійно працювати, я роблю це. Навіть якщо розум каже, що не варто цього робити, серце все одно тягне на телебачення. Тому я й цього разу погодився.

- Чому, на вашу думку, працівники UBC, вже вкотре стикаючись із проблемами з отриманням заробітної плати, продовжують вірити інвесторам?

- Річ у тім, що сьогодні через економічну кризу ситуація на телебаченні складна. Ви ж бачите, скільки скорочень на медіаринку. Тому люди погоджуються на будь-яку роботу, де їм начебто повинні платити гроші. Тим більш - наші люди, які прагнуть хоча б якоїсь роботи, бо для них це ознака стабільності. Пам'ятаєте анекдот початку 90-х, коли людям не платили заробітної плати, а вони все одно на роботу ходили? Тоді керівництво запропонувало зробити платний вхід. Працівники почали платити й продовжували ходити на роботу. Тому люди й продовжують наступати на ті самі граблі. Завжди залишиться частина тих, хто не перестане сподіватися, що їм платитимуть.

Якби працівники влаштовувалися на роботу за трудовими угодами, більшість цих питань було б знято. На жаль, через відсутність правової культури й активності, маємо те, що маємо. Я також ані першого разу, ані другого не підписував трудової угоди, тобто працював неофіційно. Повторюся: для мене не це основна робота, тому я й не оформлювався в штат. Три тижні тому, коли повернувся на канал, мені сказали: ми тебе цінуємо й поважаємо, але протягом кількох місяців ми нікого не оформлюємо в штат. Якщо тебе це не бентежить - приходь. І я на такі умови погодився, тому на мені також лежить частина провини.

- Чому ви знову вирішили залишити UBC?

- Вкотре підкреслюю, що не фінансова складова мене змусила повернутися на UBC (порівняно з іншими каналами зарплати на UBC смішні). Мене приваблювала можливість професійно працювати на телебаченні. Коли три тижні тому я домовлявся з керівництвом про проект «Політики про економіку», то всі погодилися, що запрошуватимуться будь-які політики, з якими в ефірі під час гострої відвертої дискусії обговорюватимуться проблеми економіки. Але на каналі UBC є така традиція: домовляєшся про одне, а в результаті виявляється зовсім інше. Я зробив шість випусків програм із різними політиками. І от, коли ми вкотре запросили на ефір двох дуже відомих політиків, мені раптом повідомляють: вони мають заплатити за участь у дискусії! Менеджмент каналу тут ні до чого - про це повідомив представник власника каналу Юрій Алєксєєв, який, відповідно, передав позицію власника. Власник вважає (і завжди вважав), що всі люди, які приходять на канал, мають платити, бо ми їх нібито піаримо, особливо якщо це політики.

Я неодноразово намагався пояснити, що будь-яку платну програму треба підписувати: «на правах реклами». Це не дрібний підприємець, для якого за щастя з'явитися в ефірі, йдеться про політиків вищої ліги. Концепція програми передбачала відверту гостру провокативну дискусію. Ніхто не планував цих політиків піарити, навпаки - «роздягти» їх так, щоб люди могли побачити в ефірі, які вони насправді. І ставити перед гостями питання про плату за ефір на каналі, про який більшість останніх моїх гостей навіть не чули, для мене принизливо. Мене це відверто ображає.

У п'ятницю на зборах колективу представник каналу сказав: «Ми вкладаємо кошти в канал, а вони не повертаються. У нас є проблема: канал не заробляє грошей. До нас приходять люди на ефіри й не платять за це гроші». І як приклад привів мою програму. Я тоді вирішив відкрито пояснити йому елементарні речі. По-перше, що на каналі не слід заробляти за рахунок джинси. Канал зрештою перетвориться в ніщо. Вони поставили собі за мету запрошувати на канал людей, яких в ефірі треба розціловувати в усі місця, - і за це брати гроші. В результаті канал ніхто не дивитиметься, а в нього й так дуже низькі рейтинги.

Я намагався достукатися й пояснити, що не на джинсі канал має заробляти, він має робити гострі програми, давати цікаві експертні думки. Глядачу повинно бути цікаво, а джинса нецікава апріорі. Тоді не треба жалітися, що канал ніхто не дивиться. Заробляти канал має на рекламі. Але пан Алексєєв цього не розуміє. Можливо, різні телеканали запрошують пана Васильєва на ефір лише за гроші, то, відповідно, він і вважає, що все всюди платне, тому й така позиція інвесторів UBC.

«Детектор медіа» звернулась по коментар до людини, яка виступає представником Геннадія Васильєва, куруючи його медіаактиви - Юрія Алексєєва. Як і під час попередньої спроби нашого спілкування, пан Алексєєв спершу висловив сумнів щодо того, що може мати з ТК спільні теми для обговорення, а потім скерував нас із усіма запитанням до керівництва UBC. Поки що генеральний директор каналу Олександр Саломаха перебуває на лікарняному. ТК готова оприлюднити позицію керівництва каналу, пана Алексєєва або пана Васильєва, якщо вони матимуть бажання висловитись.

Моніторинг здійснено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.