Нова форма політичної цензури, що процвітає в українському медіа-просторі, непомітно стала такою ж візитною карткою країни, як Чорнобиль, корупція і "Динамо" (Київ). Слово "темник" не перекладають на іноземні мови, і тепер національну ганьбу – не приховаєш за фіговим листком міркувань про відсутність "цензорів" і про специфіку "редакційної політики".

Вивчивши масив темників, переданих нам компетентним джерелом, ми можемо припустити, що ця ганьба щодня генерується за відома й участі відомого українського політолога. У числі основних темникотворців – російський підданий, який обслуговує адміністрацію президента нібито незалежної України.

Перед виборами до Верховної Ради 2002 року на презентації оновленого сайту СДПУ(о) партійці відкрито пообіцяли створити загальний "соціал-демократичний" інформаційний простір. Наступні два з половиною роки стали реалізацією цього амбітного плану – Україна познайомилася з універсальним засобом цензури під назвою "темники" і інтернет-проектами, що їх відмивають.

За межами доступного широким масам інформаційного поля поступово виявляються всі ті, хто не відповідає соціал-демократичним стандартам. Усе це не раз ставало предметом дискусій у суспільстві в цілому, і на сторінках "Української правди" зокрема.

Однак бурхливі пристрасті насправді дуже мало впливають на процес есдепізації інформпростору країни. Хіба що політика поширення темників стала за цей час більш обережною і вивіреною. Їхніми одержувачами стають тільки "перевірені кадри", редакторська верхівка ЗМІ, тобто ті люди, які точно не допустять несанкціонованого витоку "темників" у небажані руки.

У підсумку, як розповідають обізнані люди, при спілкуванні з журналістами і формуванні редакційної політики редакторам або доводиться покладатися на власну пам'ять, переказуючи темники, або шматкувати отримані рекомендації так, щоб ніхто не міг скласти їх у єдине ціле.

Про зміст горезвісних темників здогадатися нескладно: досить включити декілька випусків новин провідних ТБ-каналів країни – і зовсім необов'язково бачити перед собою вордівський документ із позначками "Тема важлива і актуальна" і "Коментар відсутній до всієї теми".

А от питання авторства цих документів не настільки прозоре. "Так би мовити" всі точно знають, що до їхньої появи причетні Банкова, Віктор Медведчук, Марат Гельман, Михайло Погребинський, Сергій Васильєв і – нещодавно зринув у публічному просторі України – якийсь Ігор Шувалов.

Однак важко уявити, що ця "елітна" команда добу безперервно длубається над десятками щоденних випусків темників і інших елементів інформаційної політики (О), чи не правда? А це значить, що соціал-демократичний інформпростір формують і багато інших людей, а сама інформація, незважаючи на свою нематеріальну природу, залишає досить відчутні сліди.

Озброївшись принципами "Київ – велике село", а "інтернет – село глобальне", ми провели невелике дослідження, яке, сподіваємось, допоможе прояснити деякі механізми інформаційних процесів у нашій країні і роль, яку у їхньому здійсненні грають різного роду "аналітики" (ті самі, які "думають").

ЦЕП відбивайло

Про існування практично стовідсоткового тезки знаменитого фонду Гліба Павловського в Україні відомо небагатьом. Підпис "Центр ефективної політики" (без зворотнього зв'язку) можна знайти серед розробників оновленого в 2002 році інтернет-представництва президента, а також сайту analitik.org.ua – так би мовити, інтернет-представництва відомого політолога Михайла Погребинського і його Київського центру політології і конфліктології.

Крім того, у розпал виборчої кампаніі 2001-2002 статті експерта ЦЕП, якогось Максима Хилька, кілька разів публікувалися на сторінках газет "День" і партійного рупора СДПУ(о) "Наша газета +".

Ще одне нейтральне згадування про діяльності центру нам вдалося знайти на сторінках "Львівської газети" у статті, присвяченій "перегинам" у всенародному обговоренні конституційної реформи торік.

У неформальному спілкуванні можна також почути, що саме ЦЕП "звозить" російських політтехнологів і верхівку СДПУ(о). Таким чином, контекст згадувань про центр, як видно, прямо вказує на його близькість до соціал-демократів.

Відомо, що власником ЦЕПу є Погребинський. "Центр ефективної політики – це комерційна структура, приватна фірма, якою володію я", - повідомив політолог УП у лютому цього року. "ЦЕП займається політичним консультуванням". Раніше Погребинський підкреслював, що ЦЕП не є структурою, що має відношення до московського ФЕПу.

На відміну від публічного і некомерційного Київського центру політичних досліджень і конфліктології, діяльність ЦЕП не афішується. Відомо лише про один великий проект ЦЕП – тієї самої реконструкції сайту президента за 25 тисяч гривень у 2002 році.

Нещодавно з'явилися припущення, що саме ця – "тіньова" – структура Погребинського забезпечує інтелектуальний супровід і поширення темників. Чи так це і як це можна перевірити на офіційному рівні?

Ми звернулися до першоджерела. Михайло Погребинський у коментарі УП заявив: "У ЦЕП не готуються інтерпретації поточних подій, які можуть бути інтерпретовані як темники". Переконливо? Щоб остаточно упевнитися і зняти всі сумніви, ми вирішили перевірити "цифровий слід".

Слід перший: Ворд нічого не ховає

У розпорядженні УП є досить велика кількість "темників", переданих нам у різний час представниками різних ЗМІ, людьми, яким ми довіряємо. Темники, нагадаємо, являють собою вордівські файли російською або українською мовами. Зазвичай, вони збережені у форматі rtf – такий спосіб гарантує читабельність документа практично будь-якими версіями програми Word.

Ті документи, які прийнято вважати темниками, звичайно бувають декількох типів: наприклад, вони можуть іменуватися "аналітичними записками" або виглядати як "блискавки" (починаються зі слова "УВАГА!"). Іноді на додаток до них додається довідковий матеріал щодо якогось актуального питання або статті, що рекомендуються для читання/розміщення.

Будь-який вордівський файл зберігає в собі історію виправлень, а також інформацію про ім'я комп'ютера ("автора"), на якому він створювався. Нагадаємо, що будь-який сучасний комп'ютер звичайно має хоч яку-небудь "назву" – нехай навіть представлену у вигляді безглуздого набору символів. Як правило, такі назви комп'ютерам привласнюються за ім'ям користувача, який на ньому найчастіше працює.

Крім того, серйозні структури звичайно вказують не тільки ім'я користувача, але і назву своєї організації – це така собі своєрідна візитівка або мітка усіх вихідних документів. Довідатися про цю інформацію можна, відкривши опцію "Властивості" або "Properties" у вордівському підменю File.

Яку додаткову інформацію несуть файли з темниками? Як виявилося - дуже цікаву: схоже, що ці документи створюються на декількох машинах, найчастіше пишуться "поверх" попередніх аналітичних записок.

У більшості випадків файли максимально "анонімні": автор і назва компанії кодуються знаками "-" і "=". Однак послідовний перегляд файлів винагородив наші зусилля - у деяких з них як автор фігурує якийсь "Olexandr", а компанія... "CEP.UA".

Фото з сайту temnik.com.ua