Це обов`язкове в кожній пострадянській країні, але добровільне громадське утворення митців, які мають, або, частіше - мали стосунок до кінематографу. Час від часу вони збираються у кав`ярні Будинку кіно, згадують минувщину, іноді проводять покази старих фільмів, «для своїх» і ховають померлих ветеранів за кошт спілки. Тим, хто з колег опинився у зовсім скрутному становищі - теж допомагають матеріально. Термін «правління» у Спілці був солідним, як у генеральних секретарів: довгі роки в радянській Україні спілку очолював режисер Тимофій Левчук. Вже у вільній Україні спілкою керував 15 років оператор і режисер Михайло Бєліков. У 2005 естафету прийняв режисер та актор Борис Савченко.

Край цьому правлінню поклав V з'їзд НСКУ наприкінці квітня цього року. Проведення  чергового з'їзду Спілки було заплановане пленумом правління Спілки ще в листопаді 2008-го, але проходив він у надзвичайних обставинах. За кілька днів до початку, врозріз із рішенням пленумів правління, спробу скасувати проведення з'їзду вчинив голова Спілки Борис Савченко, що видав кілька відповідних указів. Втім, з`їзд таки відбувся і голову було переобрано. Ним став кінознавець Сергій Тримач, за якого проголосувало, як кажуть спілчани, близько чотирьохсот членів Спілки. Кандидатура Бориса Савченка теж висувалася. За нього нібито проголосувало 54 особи.

У виступі на з'їзді Борис Савченко заявив про свій намір оскаржити легітимність з'їзду та його рішень у судовому порядку і написав скаргу до Міністерства юстиції. Тим часом, нове керівництво Спілки проводило консультації з представниками Мін'юсту щодо відповідної реєстрації новообраних керівників спілки, які почалися 19 травня. Зрештою, чиновники надіслали спілчанам «Правовий висновок», згідно з яким Міністерство юстиції «не має правових підстав для взяття до відома інформації про зміни у складі керівних органів». Тобто, права підпису документів у новообраного голови немає, рахунки Спілки заблоковано: «Я не маю права підпису в банку, це значить залишатиметься ситуація з заблокованими, рахунками. Я навіть в суд виявляється не можу звернутися, тому що я якби юридично не існую», - коментує ситуацію Сергій Тримбач.  

Водночас, Міністерство юстиції мотивує своє рішення тим, що Спілка не надала потрібні документи «про скликання з`їзду, встановлення норми представництва і порядок виборів делегатів». За словами заступника Міністра юстиції Наталі Богашевої, висновок не протирічить закону і не є остаточним: «З моменту надходження документів, якщо вони будуть відповідати тому, що відбулось, ми їх розглянемо і приймемо інше рішення, якщо з`їзд, який відбувався, пройшов у межах статуту і в межах закону. Мніюст немає документів, за якими може з`ясувати ці питання. З`їзд - це представництво більшості людей, які є членами цієї організації, але їх статут регламентує порядок висування представників на такі з`їзди, відповідно, має бути протокол. Я розумію, що творчі люди трошки інакше ставляться, але вони самі написали свій статут, вони самі загнали себе в умови, яких вони мають дотримуватись. Дотримання усіх норм є шляхом, аби вирішити позитивно будь-яке питання. Для Спілки кінематографістів та для будь-якої громадської організації, обрання керівника є з моменту, коли його було обрано на з`їзді, однак він має пройти певну реєстрацію, певне визнання ще в органах влади»

Кінематографісти у відповідь дивуються, адже, за їхніми словами, під час проведення консультацій з представниками Мінюсту від кінематографістів не вимагали зазначених документів, але  всі вони є в наявності у спілки, подати їх не проблема, - кажуть вони. «Сьогодні в зв`язку з Мінюстом люди терплять з усіх сил, не помирають, бо поховати ми не можемо - рахунки заблоковано!, - емоційно заявив заступник голови Спілки Олег Фіалко. У нас же традиція: ми ховаємо ветеранів коштом Спілки і допомагаємо тим, кому сьогодні скрутно»

Найбільше спілчан сьогодні турбує доля  приміщення Будинку кіно - це, можна сказати, єдина фортеця кінематографістів, яка у них залишилась. Всі інші приміщення, включно із санаторієм у Криму, були розпродані. В свою чергу, з Будинку кіно благополучно «вижили» потужний кіно фестиваль «Молодість», який, власне, і міг би виправдати в очах громадськості існування всієї Спілки. В цьому приміщенні, натомість, дозволили проводити ярмарки промислових товарів: обвішана бюстгальтерами скульптурна композиція дівчини у фойє будинку надовго залишиться у пам`яті автора як естетичний шок. Звісно, викликає щирий подив, що, так би мовити, профільне приміщення у центрі міста, на Саксаганського,  не служить високим ідеалам кіномистецтва - тут не проводяться гучні прем`єри і творчі вечори, воно не є прихистком, фортецею кінодіячів, а повільно «здає позиції» на користь зажерливим грошовитим реаліям. А вони, ці реалії, не мають нічого святого, як ми можемо бачити з безбожної забудови Києва і повсюдних рейдерських атак на майстерні митців. Будинок кіно, звісно, не став винятком. Аби «реконструювати та переоснастити» Будинок кіно - єдине майно, яке залишилось на балансі спілки, старе керівництво запропонувало надбудувати кілька поверхів над приміщенням, залучивши інвесторів. У держбюджеті навіть виділили кошти на це - півтора мільйони гривень. Щоправда, маленьке уточнення: на реконструкцію і переоснащення (у Будинку кіно досі не можна демонструвати сучасні фільми). А от чи є надбудова реконструкцією - нехай вирішить кмітливий читач.

У спілі кажуть, що на дослідження фундаменту і проектування надбудови пішли вищезгадані бюджетні гроші. «Ми бачили проект вже намальований, - каже Сергій Тримбач, -  Там є і дванадцять, і два поверхи. З цим розібратися неможливо, ми не спеціалісти, ми хочемо, щоб спеціалісти сказали своє слово, що це таке взагалі. Пропонували ці гроші на переобладнання Будинку кіно. Тому що в нас проблема серед інших така, що Будинок кіно сьогодні не обладнаний сучасною проекційною технікою. От наприклад новий фільм Кіри Муратової - ми із задоволенням зробили б його прем`єру в Будинку кіно, але продюсер каже: вибачте, у вас техніка стара. Тому треба оце в першу чергу зробити, щоби Будинок кіно повернув собі статус повноцінного будинку кіно, де можна показувати сучасні фільми, а не лише стрічки радянських років. Ми не зовсім розуміємо, на що, власне, пішли ці кошти»

Делікатне і добряче налякане станом економічних справ у Спілці новообране керівництво, відмовилось показати підписані угоди, укладені, як було зазначено представниками Спілки на прес-конференції, одноосібно Борисом Савченком та «фірмою-архітектором». Заступник голови Спілки, режисер Олег Фіалко, зауваживши вкотре, що він не фахівець, прокоментував: «Бюджетні кошти держава окремим рядком виділяла на реконструкцію і заміну обладнання Будинку кіно. Врешті решт, кошти витрачені на інші проекти. Якщо це так, то це є прямим порушенням бюджетного кодексу. Ці проекти, котрі в бухгалтерії лежать, намальовані надбудови: дванадцять поверхів, два поверхи... витрачання тих бюджетних коштів, котрі держава виділила, не планувалося на ці роботи, воно планувалося на реконструкцію Будинку кіно. Ми були проти такого рішення керівництва спілки!»

Кінематографісти побоюються, що рішення Мінюсту призведе до рейдерської атаки на приміщення Будинку кіно. Режисер і народний артист України Роман Балаян впевнений, що «пролобіювали це питання ті, хто захотів добудувати Будинок кіно  і на що не погоджувались члени Спілки кінематографістів». Натомість пані Богашева дивується такій «простоті». «Існує організація, - каже вона, -  яка має певне майно і статут. Закони передбачають право власності - це змінити не можна, тому я не бачу тут ніяких застережень»

До речі, у Міністерстві обіцяють розглянути справу з реєстрацією нового керівництва Спілки з моменту надходження документів не протягом місяця, як зазначено чинним законодавством, а в коротший термін, з огляду на резонансність справи. А щодо зазіхань на приміщення, - кажуть юристи, спілчанам варто вже зараз подати позов до суду.

«Главред»